Ірина Еренбург і Фаня Палеева: Чудова історія взаємного порятунку дочки відомого письменника і дівчатка, ледь не розстріляної фашистами

Ірина Еренбург і її дочка Фаня, 1946 рік. / Фото: www.litmir.me

Долі Ірини Еренбург і Фейга Фішман немислимим чином перетнулися у воєнний час. Доросла жінка і дівчинка-підліток до того часу вже обидві знали гіркоту втрат, у кожної з них була своя життєва драма. Їм не завжди один з одним легко, але Ірина Еренбург і її прийомна дочка Фаня стали взаємним порятунком один для одного і змогли відігрітися душами їх маленької сім’ї.

Ірина Еренбург

Ілля Еренбург в Парижі, 1926 рік. / Фото: www.loveread.me

Вона з’явилася на світ в Ніцці в результаті не надто тривалого роману Іллі Еренбурга та Катерини Шмідт. Ірина була ще зовсім дитиною, коли її мама рішуче обірвала стосунки з батьком і пішла до їх спільному знайомому Тихону Сорокіну. Втім, сам Ілля Еренбург зізнавався пізніше, що сумував з цього приводу недовго. Катерина зберегла з колишнім коханим цілком дружні взаємини і навіть потайки від своїх батьків, з якими жила родина один час під Петроградом, призводила дочку до нього на зустрічі.

Катерина Шмідт. / Фото: www.loveread.me

Батько приїздив до них нечасто, але завжди намагався нагодувати доньку, а з Франції, де він тоді жив, постійно надсилав яскраві та незвичні подарунки: акварельні фарби, пахнуть медом і абсолютно білу муку.

Їй було 12 років, коли батько відвіз її до Франції, де вона прожила наступні 10 років, закінчила Сорбонну, отримавши диплом психолога. А після повернулася в Росію і працювати за фахом не змогла: прикладна психологія була оголошена чи не поза законом.

Ірина Еренбург і Любов Козінцева, дружина Іллі Еренбурга, 1930 рік, Париж. / Фото: www.liveinternet.ru

Тоді Ірина Еренбург стала займатися перекладами, а незабаром вийшла заміж за талановитого і сильного Бориса Лапіна. Він писав вірші і прозу, багато їздив по країні, а у воєнні роки став журналістом. Ірина Була неймовірно щаслива. У 1940 році Ілля Еренбург повернувся в Радянський Союз, Ірина з чоловіком стали жити з її батьком і його дружиною Любов’ю Козинцевой.

Борис Лапін. / Фото: www.litmir.me

А потім почалася війна. Борис Лапін став спеціальним кореспондентом «Червоної зірки» і загинув в оточенні під Києвом разом зі своїм другом і колегою Захаром Хацревин.

Ірина відмовлялася миритися з гіркотою втрати. Вона дуже довго не вірила в загибель чоловіка, вона чекала і чекала його повернення. Вона готова була побачити його безпорадним, невидячим, не здоровим слухом, – будь-яким, тільки живим. Але дива не сталося. Ірина наче провалилася в своє горе. І всю війну вона вела щоденник, в якому з хронологічною точністю записувала все, що відбувалося навколо неї.

Фаня (Фейга Фішман)

Фаня – Фейга Фішман, 1944 рік. / Фото: www.7iskusstv.com

Фейга народилася у великій і дружній єврейській родині. Коли прийшли фашисти, то за відомості про євреїв донощики одержували сіль. Два кілограми за одне людське життя. Сусід сім’ї Фішман отримав відразу шість: за його доносом були вбиті мати Фані і Ріва з Басей – її рідні сестри.

Фаня смутно пам’ятала, як врятувалася. Її прихистила родина християн-баптистів, в якій підростало п’ятеро дітей. Її стали називати Христиною і строго-настрого заборонили згадувати своє справжнє ім’я. А ближче до закінчення війни дівчинка опинилася в партизанському загоні, потім її забрали і відправили служити на аптечному складі при госпіталі. Одна із службовців по-модному їй косу заплітала в косу і прозвала сандружинницей без погонів.

Ілля Еренбург. / Фото: www.visualrian.ru

Рахман Наумович Сельцовський, який забрав дівчинку з партизанського загону, написав лист в Єврейський Антифашистський Комітет, де розповів сумну історію врятованої дівчинки. Ілля Еренбург, до якого потрапило це лист, настільки був вражений, що зібрав велику посилку з підручниками і книгами, супроводивши її листом для Фані.

Коли госпіталь став разом з наступаючими радянськими військами просуватися на захід, головний хірург написав Эренбургу про необхідність доставити дівчинку в тил. А потім у квартирі Іллі Еренбурга пролунав телефонний дзвінок, і він радісно скомандував, щоб привезену Фаню терміново везли до нього.

Щасливий фінал

Спочатку вони жили всі разом: Ілля Григорович з дружиною Любов’ю Михайлівною, Ірина і Фаня, якій було тоді тринадцять років (точної дати свого народження дівчинка не пам’ятала). В кінці війни в квартирі Эренбургов з’явилися гості, Ефраїм і Йосип Фишманы, старші брати Фані. Обидва воювали, Ефраїм спочатку партизанив, потім служив у польській армії, Йосип спочатку був у Червоній армії. Вони збиралися в Палестину і хотіли забрати сестру з собою.

Ефраїм і Йосип (ліворуч) Фишманы, липень 1945 року. / Фото: www.7iskusstv.com

Фаня думала не надто довго. Вона радилася з Іриною, але та не хотіла тиснути на дівчинку та запропонувала її зробити самостійний вибір. Фаня залишилася. Дуже самотньою і сумною була Ірина.

Фаню хотіли удочерити Ілля Еренбург з дружиною, а потім у 1947 році Ірина стала жити окремо від батька, а Фаня пішла слідом за нею. Ірина удочерила врятоване дівчинку. І врятувалася, таким чином, сама від туги і самотності. Вони обидві знайшли родину.

Ірина Еренбург з Фаней. / Фото: www.litmir.me

Далеко не завжди їм було просто. Але вони шукали точки дотику, вчилися чути і розуміти один одного. Фаня виросла, закінчила медичний інститут, стала лікарем-нефрологом. Вона вийшла заміж і народила дочку, назвавши її на честь своєї прийомної мами. Ірина-молодша народила двох дочок, Аню і Любу. Ірина Еренбург пізніше скаже: вона виростила три покоління.

Ірина Еренбург з Фаней. / Фото: www.litmir.me

А адже доля її могла скластися куди сумніше, якби не знайдена дочка. В кінці 1980-х Фаня все ж таки зважилася на переїзд в Ізраїль, але постійно прилітала до Москви доглядати за Іриною, підтримувати і оберігати її. І привозити з дачі ароматну дрібну полуницю.

У кожної з них був складний характер. Але вони знали, яке це – втрачати своїх близьких. І все життя намагалися не втратити один одного.

Порятунок Фані було справді дивом, адже німці не шкодували представників її національності. Реня Шпігель, єврейська дівчинка з Польщі, почала писати свій щоденник в 1939 році, коли їй було всього 15 років. У той рік почалася війна і життя дівчинки драматично змінилася. Ще кілька років їй належало прожити в окупації, зустріти свою першу і єдину любов, і врешті-решт загинути від кулі німців, намагаючись врятуватися від поїзда в Аушвіц.