8 лютого виповнюється 71 рік народної артистки Росії Ірини Муравйової. Фільми з її участю давно стали класикою, а її героїні настільки знайомі абсолютно всім глядачам, що багатьом здається, ніби й саму актрису вони давно і добре знають. Але за кадром вона настільки відрізняється від своїх героїнь, що навіть не радіє своєму успіху – вважає, що це їх заслуга, а не її, справжньої. Чому Ірина Муравйова має славу однієї з найбільш загадкових актрис, а сама себе вона називає «миші під віником» – далі в огляді.
Актриса в молодості | Фото: kino-teatr.ru
Одним з найулюбленіших свят актриси завжди був не її день народження, а 9 травня, адже саме з Днем Перемоги у неї асоціюється та ланцюг щасливих подій, завдяки яким вона і з’явилася на світ. Її батько пішов добровольцем на фронт відразу після закінчення школи, у самому початку війни. Бабуся була віруючою і вшила йому у гімнастерку псалом «Живі допомоги», з яким він пережив усю війну і дійшов до Берліна, не отримавши жодного поранення. Мати актриси була родом з Білорусії, а звідти її під час окупації відправили на примусові роботи в Німеччину, де вони і познайомилися з її батьком. Обидва пройшли всі тяготи війни, але дивом залишилися цілі і неушкоджені. У 1949 р. у них народилася донька Ірина. А чоловік актриси, режисер Леонід Ейдлін, в дитячі роки пережив блокаду Ленінграда, тому у їх сім’ї День Перемоги завжди був особливим святом. Муравйова дуже любить фронтові пісні, і разом з трупою Малого театру вони нерідко давали концерти з пісень воєнних років.
Ірина Муравйова у фільмі *Московські канікули*, 1973 | Фото: kino-teatr.ru
У шкільні роки мріяла стати вчителькою, але потім раділа тому, що цього не сталося – вважає, що їй би не вистачило на це терпіння. Вже в старших класах своїм головним захопленням Ірина Муравйова називала театр. Хоча на сцені вона з’являлася тільки під час шкільних концертів, коли вчителі просили її продекламувати вірші, вона твердо вирішила поступати в театральний. Але ні цього року, ні наступного її не прийняли ні в один столичний вуз. В її талант повірили тільки в студії при Центральному дитячому театрі, де вона і затрималася на 7 років. Потім Муравйова перейшла в Театр імені Моссовета, нарешті поступила в ГИТИС (в 30 років!), а з 1993 р. вона виступає на сцені Малого театру.
Актриса в молодості | Фото: 24smi.org
Кадр з фільму *Москва сльозам не вірить*, 1979 | Фото: kino-teatr.ru
Муравйова дає інтерв’ю, але в цілому з побоюванням ставиться до журналістів – надто часто про неї писали неправду. Вона взагалі вкрай неохоче говорить про себе і має славу однієї з найбільш закритих актрис, заявляючи кожен раз: «Життя у мене нецікава. Годі з мене взяти… У мене багато таємниць? Та просто я не люблю про себе говорити – для мене це мука!». Напевно, її справжню знають тільки найближчі люди. Адже на першому плані для неї завжди залишалася її сім’я, а публічна життя її ніколи не приваблювала.
Актриса з синами, 1983 | Фото: aif.by
Ірина Муравйова у фільмі *Москва сльозам не вірить*, 1979 | Фото: kino-teatr.ru
Хоча актрисі в цілому подобалися її ролі, своїх знаменитих героїнь з фільмів «Москва сльозам не вірить», «Карнавал», «найчарівніша і найпривабливіша» вона недолюблює. Муравйова – корінна москвичка, інтелігентна і стримана, а грати їй доводилося, як правило, нахабних провінціалок та грубих простачок – повну протилежність себе самої. Актриса зізнавалася: «В житті я сором’язлива, серйозна, тиха, спокійна, поступлива – просто «миша під віником». І до того ж дуже слухняна. Мені взагалі здається, що жіноче щастя – слухняність. Це ж таке задоволення – за ким іти, когось слухатися. Мені ніколи не хотілося кудись їхати, чогось добиватися. Я не лідер, а ведена. Просто я – актриса, і повинна вміти зіграти будь характер, навіть абсолютно чужий моїй внутрішній суті. І взагалі, не треба шукати схожість між актором і його персонажем, як правило, його немає».
Ірина Муравйова у фільмі *Карнавал*, 1981 | Фото: 24smi.org
Кадр з фільму *Карнавал*, 1981 | Фото: lady.tut.by
Напевно, всі режисери, які з нею працювали, вважали це подарунком долі – адже вона ніколи не скандалила, не привертала до себе зайвої уваги, не вважала себе зіркою. Режисер фільму «найчарівніша і найпривабливіша» Геральд Бежанов говорив: «Це була сама виконавча, дивно точна актриса за весь знімальний період. Вона завжди приходила на майданчик, знаючи текст, ніколи не обурювалася, не пручалася, а робила те, що потрібно. Ірина дуже вдумливий, серйозний чоловік у житті».
Народна артистка Росії Ірина Муравйова | Фото: lady.tut.by
Ірина Муравйова у фільмі *найчарівніша і найпривабливіша*, 1985 | Фото: 24smi.org
Сама вона спочатку не вірила в успіх жодного з своїх найвідоміших фільмів. Так було і з «Самої чарівною і привабливою»: «Дуже соромилася своєї роботи в ній. Тільки назва хто виголошував, а я вже червоними плямами покривалася. Думала: вирішуються проблеми якогось дурного конструкторського бюро, просто історія «з життя комах»! В той час вже був Сокуров, авторське кіно, а у нас що-то проста, житейська. Але я все-таки вирішила зніматися в цьому фільмі, і коли він вийшов, мені здалося, що це якесь непристойне кіно, яке ніхто і дивитися не буде. Але пройшов час і стало зрозуміло: таке кіно теж має право на існування».
Кадр з фільму *найчарівніша і найпривабливіша*, 1985 | Фото: mos.ru
Кадр з фільму *Тартюф*, 1992 | Фото: kino-teatr.ru
Такий гучний успіх її кіноролей Муравйову завжди дуже дивував. Сама себе вона вважає театральною актрисою, а зйомки в кіно називає заняттям другорядним. І до народної любові ставиться з недовірою – адже глядачі захоплюються не нею, а екранними героїнями, зовсім на неї не схожими. До того ж не всіма своїми ролями актриса пишається. У 1990-х роках, у часи кризи у вітчизняному кінематографі вона знялася в декількох фільмах тільки з-за того, що потрібно було на щось існувати. Зараз Муравйова каже, що тоді «займалася дурницями на знімальному майданчику і витрачала час даремно».
Борис Клюєв та Ірина Муравйова на сцені театру | Фото: 24smi.org
Вона не переглядає фільмів зі своєю участю – навіть тих, які називають класикою радянського кінематографа, тому що дуже рідко подобається собі на екрані: «Багато років тому, коли тільки почали виходити мої картини і я вперше побачила себе на екрані, мені здавалося, що це не я. Взагалі, це якесь патологічне видовище. Уявіть, що ви бачите себе на плівці: там ви ходите, сидите, розмовляєте. І в цей же час перед екраном сидите… теж ви. Це ж справжнє роздвоєння особистості! Всі ми звикли вважати себе краще, ніж ми є насправді… Минув час, і я вже не схожа на себе молоду. Бачу, що там щось юне ходить, але як до себе я до цього не ставлюся. Взагалі, якщо хтось думає, що я спеціально сідаю перед телевізором, щоб подивитися на себе, то це не так».
Ірина Муравйова на сцені театру | Фото: 24smi.org
Коли її запитують про те, у чому секрет її щастя і гармонії з собою та навколишнім світом, вона відповідає: «Треба жити по правді. Просто. Не хапати зірок з неба. Жити кожен день і кожну хвилину. І на кожній ступенечке. Не треба стрибати через три сходинки. Це я грала таку в «Москва сльозам не вірить», яка говорила: «А я не звикла щастя збирати по шматочках, мені треба щастя, разом». І що? Вона залишилася біля розбитого корита».
Актриса і її чоловік, Леонід Ейдлін | Фото: lady.tut.by
Ірина Муравйова не відвідує світських заходів не тільки тому, що любить весь вільний час проводити з сім’єю або в самоті – вже у зрілому віці вона стала дуже релігійною і частіше почала відчувати потребу побути наодинці з собою, особливо після втрати чоловіка в 2014 р.
Народна артистка Росії Ірина Муравйова | Фото: aif.by
Одним з найяскравіших образів, створених Іриною Муравйовою, стала Ніна Соломатіна: Що залишилося за кадром «Карнавалу».
Thanks!
Our editors are notified.