Підсумки виборів в Раду: поразка «Чужого» і перемога «Хижака»

Ігор Коломойський переграв Кремль і Держдеп в ході недавніх президентських виборів на Україні

Прогноз, озвучений автором цих рядків напередодні парламентських виборів на Україні, в основному, підтвердився. Але дещо-що, звичайно ж, в цьому прогнозі залишилося за кадром. Я маю на увазі, насамперед, передбачувану ступінь фальсифікації результатів виборів на користь нової правлячої партії і її ляльководів.

Сьогодні, на третій день підозріло повільного підрахунку голосів ступінь названої фальсифікації більш або менш ясна. Але як і в якому напрямку були здійснені заходи щодо спотворення реальних результатів волевиявлення українських виборців?

Соціологічні опитування напередодні голосування показували, що партія «Слуга народу» набере за підсумками виборів у Раду від 35 до 40%. Вийшло більше 43%. Партія «Сорос» (чи то пак «Голос») набирала, згідно з опитуваннями, чи 5%, у результаті вийшло майже 6%. У сукупності замість загальних 43-45% учасники формується правлячої коаліції отримали майже 50%.

Схоже, що додаткові 5-6% були таки натягнуті виборчкомами і ЦВК України вже при підрахунку голосів. І це при тому, що партія Шарія, «Оппоблок», партія Ляшка і деякі інші учасники виборчого процесу «не дотягли» до тих величин, які показували екзит-пули, по 1,5-3%.

Втім, головне напрям фальсифікацій слід шукати не у голосуванні за партійні списки: тут багато не підтасуєш – різниця у величинах, показуються екзит-пулами, і підсумковим результатом добре видно і може викликати питання. Основні і, схоже, досить істотні фальсифікації відбулися в одномандатних округах.

Саме в цих округах, судячи з усього, в минулу неділю панував справжній безлад. Тим більше, що в Україні на цих виборах не було міжнародних спостерігачів від Росії і ПАРЄ: спостерігачів від РФ у Незалежну не пустили, спостерігачів ПАРЄ не запросили у зв’язку з поверненням Росії в цю організацію. Тобто, українським властям можна було свавілля з підрахунком голосів по повній.

В результаті в Раду по одномандатних округах практично повсюдно були «обрані» «темні конячки»: нікому не відомі (або, навпаки, сумно відомі) персонажі, позначені переважно як висуванці партії «Слуга народу» або «незалежні кандидати».

Не буду розписувати, як це відбувалося (сама історія з підрахунком голосів ще буде активно обговорюватися в українських ЗМІ), скажу головне: по малюнку того, як пройшли вибори, а також по динаміці зміни відданого за ті чи інші партії кількості голосів у ході їх підрахунку, стало ясно, що ця виборча кампанія стала закріпленням перемоги «Хижака» (ОЗГ Коломойського) в боротьбі проти «Чужого» (ОЗГ Порошенко).

Тобто, поки Зеленський розбурхував зовнішніх спостерігачів поїздками по країні і європах, розважав народ своїми червоними труселями, гримасами і різними голосними або безглуздими заявами, люди Коломойського перетрясли всі виборчкоми.

В результаті «патріотично» налаштовані члени виборчих комісій, рівно так, як п’ять років тому кастрюлеголовые активісти на майдані в Києві дружно заливали в пляшки горючі коктейлі, минулої неділі дружно накидали в урни виборчі бюлетені на користь нової влади – тим більше що цей доблесний труд, як стверджують інсайдери, був відповідним чином простимульований.

І вже оскільки процес підрахунку голосів був узурпований людьми Коломойського, за кінцевими результатами виборів у Раду можна судити, з ким цей мегаолигарх змушений був (або вважав за потрібне) домовитися про черговий переділ України.

Ні, він не став домовлятися з ким-небудь з інших відомих українських нуворишів, які виявилися не здатними організувати систему контролю за виборами хоча б на сході України – Коломойський кинув навіть Ахметова. Як реальний новий господар Незалежної і геополітичний (!) гравець, він розклав – ні більше, ні менше – міжнародний пасьянс.

По-перше, цей новий володар України врахував інтереси Держдепу США – і пропустив в Раду партію Порошенко (а разом з ним і всю саму негодяйскую прогосдеповскую верхівку організаторів майдану в Києві та АТО на Донбасі) і як би нову, але не менш проамериканську тусовку, визначену як мухи на го.., пардон, на «Голос» Вакарчука.

По-друге, він не став гасити Юлю, за яку традиційно тримаються ЛГБТ, а також RUHRGAS та інші лобісти від Німеччини. Тим більше, що «газова принцеса» іманентно готова працювати на всіх панів разом, і ще знадобиться Коломойському для організації будь-яких провокацій, в тому числі, і для наїздів, якщо що, на того ж Зеленського.

І, по-третє, новий господар України змушений був врахувати інтереси деяких російських олігархів, які виступають, зокрема, за успіх партії Бойко-Медведчука. У тому сенсі, що не став особливо заважати проходження в Раду партійного списку «Опозиційної платформи – За життя». Тим більше, що з Росією йому ще доведеться домовлятися по найважливіших напрямках того бізнесу, який сьогодні перетікає виключно в його, Коломойського, загребущі руки. Крім того, йому важливо, щоб Москва визнала результати нинішніх виборів у Верховну Раду.

За фактом, громадянин Швейцарії та Ізраїлю Ігор Коломойський переграв Кремль і Держдеп в ході недавніх президентських виборів на Україні. Як наслідок, він же «розвів» всіх своїх колишніх і нинішніх «партнерів» і в ході виборів у Верховну Раду.

Ну, і тепер варто очікувати, як ОЗУ Коломойського буде грати на «добросусідських» почуття російського керівництва, щоб в черговий раз не просто обдурити РФ на переговорах за долю Донбасу та організації через Незалежну транзиту російського газу в Європу, але і непогано заробити на укладання відповідних угод, як це робили утилізовані Порошенко, Яценюк та інше злодії (Гонтарєва, Яресько, Матіос, Проданий тощо), переместившееся за межі рідної неньки.

І особисто мені чомусь здається, що у нього, у Коломойського все вийде. Ну хоча б тому, що у нього надто багато ідейних і корумпованих помічників всередині російського правлячого класу. У кінцевому рахунку, бандеровизация України і власовизация РФ – адже це єдиний геополітичний проект, керований з Лондона і деяких інших західних столиць: десовєтизація, дерусифікація і колонізація України вже відбулися, наступна мета – Росія.