Листопад 1944 року. Друга Світова війна підходить до завершення. СРСР і США – надійні союзники, допомагали один одному. І раптом – повітряний бій. Американські пілоти помилково атакували радянські війська. Це битва мало не призвело до повноцінної війни між двома державами.
СРСР і США: якщо друг виявився раптом…
Під час Другої Світової війни дві наддержави активно співпрацювали. Радянські пілоти побували на союзницьких військових базах не тільки у самих Сполучених Штатах, але ще в Італії та Ірані. Але повноцінної ідилії все ж не було. Під час війни американські пілоти кілька разів помилково примудрялися атаковивать радянські війська. Але це все були дрібні інциденти, які списувалися на випадковість і людський фактор. Але повітряний бій, що стався вдень сьомого листопада 1944 року, вибивалася з цього ряду.
Восьме листопада почалося для Йосифа Віссаріоновича Сталіна з доповіді генерала Олексія Інокентійовича Антонова, який обіймав посаду заступника начальника Генштабу. Антонов повідомив, що день вчора американці несподівано напали на радянські частини поблизу югославського міста Ніш. Сталін був розлючений таким цинічним «подарунком» на двадцять сьому річницю Жовтневої революції і зажадав провести ретельне розслідування.
Невдовзі з’ясувалися й подробиці. Виявилося, що американські пілоти раптово відкрили вогонь по радянським військам, які рухалися по дорозі від Ніша до Рояне. Основний удар прийняв на себе шостий гвардійський корпус третього Українського фронту. Солдати не чекали атаки. Всі чудово знали, що тут німців давно вже немає, залишилися лише союзники. Зіграв фактор і свята. Тому, коли в небі з’явилися літаки, ніхто нічого не запідозрив. Удар був настільки несподіваним, що в перші хвилини командування банально розгубилася, не знаючи, що робити.
Спочатку командири і солдати вирішили, що на них напали німці. Звідки вони тут взялися, та ще й у такій кількості? Відповіді на ці питання ніхто не знав. Але незабаром стало зрозуміло, що крилаті машини належали головного союзника – США.
Американці знали, що німців поблизу немає. Відповідно, Сталін вирішив – удар був проведений цілеспрямовано. Але для чого? Розгляди почалися на самому високому рівні. Пілоти були допитані. Всі як один заявили, що помилилися, точніше, «загубилися». Мовляв, вони переплутали Ніш з якимось іншим містом, тому поняття не мали, що тут перебували радянські частини.
Правда це чи ні, зараз вже не розібратися. Але є один цікавий нюанс: американські ВПС кілька разів влаштовували бомбардування нещасного Ніша, в якому зміцнилися нацистські війська. При цьому, в сусідньому містечку під назвою Нови Пазар, противника не було. І американці жодного разу не помилилися з метою атаки. Одна-єдина помилка сталася якраз сьомого листопада 1944 року.
Ледь американці помітили колону, які рухалися по дорозі, полковник Едвінсон прийняв рішення провести атаку. Відразу, без розвідки, як ніби він точно був упевнений в появі противника. Едвінсон повів у бій дві ланки. Насамперед американці знищили штабний транспорт, що знаходиться на початку колони, вантажівки і цистерни. Цей перший наліт став фатальним для радянського генерала Григорія Петровича Котова.
Другий удар по колоні завдало вже третє зоряно-смугасте ланка. Загорілося кілька вантажівок і санітарна машина (пізніше пілоти виправдовувалися, що не побачили червоного хреста). Ще один дивовижний факт: в момент атаки погода була гарною, ні дощу, ні туману.
Удар у відповідь
Весь без винятку особовий склад сімсот сьомого штурмового авіаційного полку слухав вітальну промову свого командира з политподготовке за прізвищем Сивуд. І раптом пілоти почули звуки авіанальоту. Всі знали, що по дорозі йдуть свої, значить – на них напали. Радянські літаки піднялися в повітря і попрямували назустріч противнику. Незабаром загриміли і системи ППО, розташовані на аеродромі Ніша.
Пілоти отримали інформацію про те, що атаку проводять американці, слідом – чітку інструкцію. У ній говорилося, що відкривати вогонь по союзникам не можна. Треба було їм якось пояснити, що вони зробили помилку. Але… один радянський літак несподівано загорівся і почав швидко знижуватися. І пілоти СРСР відкрили вогонь.
Американці через деякий час, заявили, що ледве вони побачили літаки з червоними зірками, як припинили вогонь. Льотчики навіть намагалися сигналізувати радянським пілотам про те, що зрозуміли свою помилку, але було пізно. А Едвінсон згадував, що всіма силами намагався запобігти бій, але ситуація вийшла з-під контролю.
Насправді повітряний бій швидко завершилося. Пілот Микола Сурнеев (або ж Олександр Чаклунів, достеменно невідомо) зблизився з одним з американських літаків та жестами пояснив ситуацію. Після цього атака припинилася. Крилаті машини США дружно покинули місце бою.
Здавалося б, все, на цьому кінець. Але немає. Несподівано з’явилося ще кілька десятків американських літаків. Але радянські льотчики повернули свої машини таким чином, щоб гості вже точно побачили союзницькі їм до зірки на крилах. Після цього американці полетіли назад. Тільки після цього повітряний бій офіційно визнано завершеним.
Радянська сторона зажадала роз’яснень в більш розгорнутій формі. Але знову американці заявили про «прикрий інцидент». І з офіційними вибаченнями не поспішали. Вся вина була покладена безпосередньо на пілотів. В офіційній заяві говорилося, що льотчики повинні були вчинити напад на німецьку колону, що рухалася від Скоп’є до Пріштіні, але переплутали. Вони не долетіли близько двох сотень кілометрів до Скоп’є, побачили армію і вирішили, що вже на місці. Природно, радянська сторона не повірила цьому. Американські пілоти надто добре знали балканську територію, щоб допустити таку безглузду помилку. Стало зрозуміло, що зірково-смугаста сторона почала намацувати союзників, адже не за горами було нове зіткнення – тепер вже геополітичне. Німеччина перебувала на краю прірви. Вже ніякі сили не змогли б врятувати її від знищення. І американці вирішили, що прийшла пора починати боротьбу за сфери впливу.
Звичайно, була велика спокуса завдати удару у відповідь. Але Сталін не став цього робити. Ще одну повноцінну війну Радянський Союз вже не зміг би потягнути, ні морально, ні фізично. Тому інцидент зам’яли. А в середині грудня все того ж року посол Сполучених Штатів Америки в СРСР Аверелл Гарріман все ж приніс офіційні вибачення. Вони були прийняті.
Оскільки факт повітряного бою відразу був засекречений, то достовірних даних про загиблих немає. За версією американців, вони знищили чотири літаки СРСР, самі ж втратили три. За неофіційною радянської версії, в небі над Нишем було збито п’ять зоряно-смугастих крилатих машин, а своїх втрачено дві.
До речі, це «випадкове» бій було не останнім. У травні 1945 року солдати СРСР і США не впізнали один одного і атакували. Сталося це під час переправи через річку Ельбу. Повноцінного бою не сталося. Обидві сторони швидко розпізнали «помилку», тому втратили по кілька чоловік убитими і пораненими.
У травні 2015 року сербські влади в Ніші (це місто зараз є сербським) урочисто відкрили пам’ятник, присвячений радянським льотчикам, полеглим у листопадовому повітряній битві.
Thanks!
Our editors are notified.