За якихось стійким виразом іноді може ховатися цікава історія – як у випадку з «курилкой»: справа навіть не в походженні самої фрази. За веселими словами «живий, Живий Курилка» легко можна розглянути цілий конфлікт, одну із сторін якого представляв ні багато ні мало головний російський поет.
З харківської міщанської родини – до московських бібліотек і університетів
Вже в різниці біографій Пушкіна і Каченовського можна знайти передумови для майбутньої неприязні. Пушкін, мабуть, був в очах цього діяча науки улюбленцем долі, вискочкою, примхливим хлопчиськом-дворянином. Самому ж Каченовскому довелося пройти досить довгий і, напевно, не самий захоплюючий шлях до вершин російського освіти.
М. Т. Каченовський
Михайло Трохимович Каченовський народився в 1775 році в Харкові, в сім’ї грека за прізвищем Качони, який приїхав з Балаклави. Незаможні міщани, батьки багато чого не дали синові, Михайло рано втратив батька і був стараннями близьких визначений у Харківський колегіум, середню школу, в якій навчався до 13 років. Попереду його чекала служба. Урядник Катеринославського козачого ополчення, потім канцелярист Харківського губернського магістрату, сержант у Таврійському гренадерському полку. У 1796 році Михайло був переведений до Москви, там він ще трохи просунувся по службі – до чину квартирмейстера, після чого подав прохання про відставку з військової служби перейшов до цивільним занять.
А. К. Розумовський
Роботодавцем Каченовського став граф Олексій Кирилович Розумовський – той самий, що пізніше стане міністром освіти і дасть свою рекомендацію щодо вступника в Царськосельський Ліцей Олександра Пушкіна. У графа Каченовський служив бібліотекарем, а пізніше став заправляти всій його канцелярією. Тоді ж він багато пише для журналів. Перші публікації Каченовського – статті в журналі «Иппокрена» у дусі сентименталізму – відносяться до 1799 році, коли його майбутній опонент тільки з’явився на світ. У 1805 році за протекцією попечителя Московського університету Михайла Микитовича Муравйова Каченовський отримав ступінь доктора філософії і вільних наук, ставши викладачем риторики і російської мови в університетській гімназії.
М. Н. Мурах
Якщо Пушкін отримав в Ліцеї блискучу освіту, то Каченовскому, при всій його начитаності, академічної підготовки, мабуть, не вистачало, але діловитість і природний розум дозволяли просуватися в кар’єрному зростанні, а розвиток вже висловлених кимось раніше теорій – створювати власну наукову школу.
Каченовський очолював різні кафедри і викладав різні дисципліни – історію, красномовство, віршування, дипломатію та політична історію, та й безліч інших напрямків наукової думки ставали предметом його інтересів і досліджень. Він став засновником скептицизму – того підходу в російській історіографії, що ставить під сумнів достовірність історичних джерел і заперечує їх дійсність, якщо ті вступають у суперечність із загальним історичним процесом. Свої лекції по історії він починав лише з правління князя Володимира, заперечуючи достовірність відомостей, що містяться в датованих більш ранніми періодами документах. «Исследывайте, сумнівайтеся, висловлюйтеся самі, якщо маєте досить мужності; бо немає необхідної потреби вірити всьому».
Н.М. Карамзін
Народні міфи та легенди Каченовський критикував, взагалі вважаючи, що аж до XIII століття Русь не знала ні писемності, ні грошового обміну, ні торгових відносин. У своїх поглядах він розходився з Карамзиным, істориком, письменником і реформатором російської мови, що не додавало йому популярності у вищих наукових колах, зате викликало інтерес і дозволяло як мінімум завойовувати симпатії студентів.
Що ж стосується літератури, і тут у вченого були тверді погляди: складати твори належало використовуючи «високий штиль», який описав ще Ломоносов. У поезії, згідно з поглядами Каченовського, було неприпустимо використовувати слова з розмовної мови, простонародні вираження. І тут уже стає зрозуміло, що не зіштовхнути його з Пушкіним життя не могла.
Як правильно писати вірші
Молодий поет вперше опублікував свій твір «До одного-стихотворцу» в 1814 році в журналі «Вісник Європи», там же протягом року друкувалися й інші його вірші. У 1815 ж році редактором журналу був призначений Михайло Каченовський, і творчість юного ліцеїста з цього часу перестало відповідати політиці видання.
«Вісник Європи» виходив два рази на місяць до 1830 року
Відмова в публікації Пушкін переживав досить болісно, скаржачись друзям в листуванні на невдачі, крах кар’єри і безвість. Коли ж вийшла у світ перша поема Пушкіна «Руслан і Людмила», Каченовський дав поетові ще більше приводів для неприязні: на сторінках свого журналу він вибухнув критикою щодо твору, піддав критиці стиль викладу – аж ніяк не високий, до того ж містив «плоскі жарти старовини». Надалі пушкінське творчість і він сам постійно засуджуватися і самим Каченовским, і тими авторами, яким він надавав сторінки свого журналу. За спогадами сучасників, головному скептику це було властиво – схильність до інтриг, дріб’язковим нападкам. Само собою, гострий на язик молодий Пушкін не міг залишити таку без уваги – пам’ятаючи, до того ж, про образу, завдану йому як поетові ще в підлітковому віці.
Каченовський став адресатом великої кількості їдких епіграм, були й такі, що гуляли в суспільстві, будучи приписаними поетові, але насправді написані невідомими особами.
Мало кому з адресатів пушкінських епіграм діставалося так, як Каченовскому
Наклепник без дарованья,
Палиць шукає він чуттям,
А денного харчування
Щомісячним брехнею.
Живий, Курилка!
«Живий, живий Курилка!» – мабуть, найвідоміша з пушкінських епіграм на Каченовського, вона нагадує про старовинної дитячій грі, коли учасники передають з рук в руки тліючу (курящуюся) лучинку; вибуває той, у кого вона гасне. Сам вираз «Живий курилка!» здавна вживали, говорячи про те, хто вважався померлим, зниклим, а на ділі був живим і раніше зайняті своєю справою.
Але епіграма надала крилатому виразу дещо інший підтекст, додавши значну частку іронії в цей вигук.
Як! живий ще Курилка журналіст?
— Живий-живісінький! так само сухий і нудний,
І грубий, і дурний, і заздрістю размучен,
Все мацає в свій бруд лист —
І старий дурниця, і безглузду новинку.
— Фу! набрид Курилка журналіст!
Як загасити смердючу лучинку?
Як заморити Курилку мого?
Дай мені пораду. — Так… плюнути на нього.
Звичайно, конфлікт Пушкіна і Каченовського не зводився до особистої неприязні – це було куди більш глибоке і серйозне протистояння двох типів світоглядів. Якщо перший відстоював розвиток, зміна російської мови і російської літератури, проголошував боротьбу з архаїкою і академізмом, то другий був орієнтований на крайній консерватизм, неприйняття нового – зокрема, був противником неологізмів та іноземних запозичень. Він протистояв суспільства «Арзамас», членом якого в 1818 році був і Пушкін – цей гурток засновував свої ідеї на працях Карамзіна, хоча зборів більше походили на неформальну зустріч друзів.
У «Арзамаському суспільстві невідомих людей» складалися, крім Пушкіна, Жуковський, Батюшков, Вяземський, Денис Давидов
Особиста зустріч між противниками сталася в 1832 році, коли Пушкін, вже знаний поет, з’явився на лекцію Московського університету. Тоді між ним і Каченовским зав’язалася знаменита дискусія про автентичність «Слова о полку Ігоревім» – критик не визнавав цей твір за реальне джерело, вважаючи його підробкою XIV століття. Тим не менше, про це спорі у листі до дружини Пушкін відгукнувся досить прихильно і навіть тепло, отримавши судячи з усього, задоволення від бесіди з «старовіром».
Каченовський доводив, що знайдений тмутараканський камінь – підроблений, пізніше ці доводи були спростовані
«Курилка» залишався живий і на момент смерті Пушкіна – більше того, в 1837 році він зайняв посаду ректора Московського університету, і очолював його вже до самої своєї смерті в 1842 році. Будучи фігурою неоднозначною, Каченовський мав як супротивників, так і прихильників, зокрема, про його лекціях тепло відгукувалися Герцен і Гончарів. Його заслугу бачили в тому, що він «будив критичну думку», в той час як загальноприйнято було ставитися до стародавніх манускриптів зі сліпою наївною вірою в їх справжність.
Герцен про Каченовском і його лекціях тепло відгукувався
А про те, як проводив свої ліцейські роки Пушкін: тут.
Thanks!
Our editors are notified.