Сучасні глядачі навряд чи знають ім’я цієї актриси – вона запам’яталася лише по одній ролі, Оксани з «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» Олександра Роу. Тоді цей фільм став для неї справжнім тріумфом, її асоціювали лише з її героїнею, а вона й не заперечувала – Людмила Мызникова зізнається, що в молодості була точно такою ж примхливою красунею, як Оксана. Але доля змусила її змінитися, і вона вибрала для себе зовсім інший шлях. Чим сьогодні займається незаслужено забута актриса, і чому вона не шкодує про те, що пішла з кіно, – далі в огляді.
Дебютна роль Мызниковой у фільмі *Гроза над полями*, 1958 | Фото: kino-teatr.ru
Людмила Мызникова народилася в Москві, а виросла в Києві, куди переїхала її сім’я після виходу батька на пенсію. Відразу після школи вона вступила в акторську студію при Київському драматичному театрі ім. І. Франка. А після її закінчення отримала запрошення на проби київської кіностудії. В якому фільмі вона тоді повинна була зніматися – вона й сама вже навряд чи згадає. Тоді в коридорі вона випадково зустрілася з Олександром Роу – і ця зустріч стала доленосною.
Людмила Мызникова у фільмі *Вечори на хуторі поблизу Диканьки*, 1961 | Фото: kino-teatr.ru
Актрису на роль Оксани у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки» режисер на той момент вже вибрав, але як тільки побачив 19-річну дівчину в білій шубці і в хустці в червоний горошок, тут же сказав своїй асистентці: «Так ось же – наша Оксанка!» Попадання в образ було точним не тільки за зовнішніми критеріями. «Якщо чесно, за характером я в юності була – один в один Оксана. Думалося: ось іду по вулиці – і всі вітрини відображають, яка Людмила красива! А сонце, здавалося, світить для мене однієї. Що й казати: юна була, навіжена. Наївна», – розповідала Людмила Мызникова.
Кадр з фільму *Вечори на хуторі поблизу Диканьки*, 1961 | Фото: teleprogramma.pro
Людмила Мызникова в ролі Оксани | Фото: kino-teatr.ru
Зйомки проходили навесні, але на Кольському півострові, недалеко від Кіровська, куди вирушила група, лежали замети. А от атмосфера на зйомках була дуже теплою – режисер ставився до молодій актрисі по-батьківськи і постійно її опікав. Вона розуміла, що з-за браку досвіду у неї багато чого не виходило, і режисер був незадоволений її роботою, але у складні моменти підказував, як потрібно себе вести. Так, під час епізоду в церкві Людмила не могла змусити себе заплакати, а Роу знав, що дівчина вперше поїхала так далеко і надовго з дому і дуже сумувала за рідним. Він порадив їй подумати про маму – і сльози полилися самі.
Кадр з фільму *Вечори на хуторі поблизу Диканьки*, 1961 | Фото: teleprogramma.pro
Спочатку фільм повинен був називатися «Ніч перед Різдвом» – адже саме з цієї повісті Гоголя і був написаний сценарій. Але кіночиновники побачили в назві зі словом «Рождество» релігійну пропаганду, і Олександр Роу вирішив назвати фільм так само, як весь цикл ранніх повістей Гоголя, – «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».
Кадр з фільму *Коли йде сніг*, 1962 | Фото: teleprogramma.pro
Ця перша головна роль стала справжньою вершиною творчого шляху Мызниковой. До неї прийшла популярність, з’явилося багато шанувальників. Випробування славою було непростим. «Після зйомок, напевно, у мене і гординя трохи проявилася. Ходила важничала: як же, біля самого Роу знялася в головній ролі. Часто на вулицях впізнавали», – зізналася актриса. Якийсь час вона і в житті вела себе так само, як її героїня, – кокетувала, кружляла голови. Якось під час гастролей в Ленінграді Мызникова познайомилася з хлопцем, він писав їй листи в Київ, а під Новий рік несподівано приїхав. Дівчина збиралася святкувати з друзями і покликала його з собою. Але в той вечір вона зустріла іншого – звукорежисера Олега Бєлінського, який невдовзі став її чоловіком. Разом вони провели вже 54 роки!
Актриса з чоловіком | Фото: kino-teatr.ru
Після успіху «Вечорів…» режисер порекомендував юній актрисі не погоджуватися на будь-які пропозиції, бути вибірковою і не знижувати планку. Вона пішла його порадою і на кілька речень відповіла відмовою. Через рік Мызникова знялася ще в одному фільмі – новорічному концерті-привітанні «Коли йде сніг», де її партнерами по знімальному майданчику стали перші радянські космонавти Юрій Гагарін, Герман Титов, Павло Попович і Андріян Ніколаєв. Але з невідомих причин цей фільм відправили «на полицю». Все, що у актриси залишилося на згадку про зйомки, – це новорічна листівка, підписана космонавтами.
Людмила Мызникова-Белінська | Фото: teleprogramma.pro
Ще кілька років Людмила пропрацювала в київському Тюгу, як і раніше, відмовляючись від пропозицій кінорежисерів. Вона хотіла дочекатися справжньої великої ролі, але цього так і не сталося. Тоді Мызникова поступила в Київський університет на філологічний факультет. Потім у неї народився син, і вона присвятила себе вихованню.
Актриса з сином | Фото: sobesednik.ru
Кілька років Людмила Мызникова пропрацювала в театральному музеї на території Києво-Печерської Лаври, а на початку 1990-х рр. вони разом з чоловіком організували фольклорний театр, з яким об’їздили всі регіони. А своє покликання подружжя знайшли в духовному театрі «Mysterium», постановки якого проводилися в католицьких храмах після літургії.
Кадр із серіалу *Повернення Мухтара-5*, 2009 | Фото: kino-teatr.ru
Після довгої перерви Мызникова знову з’явилася на екранах в середині 2000-х рр. Серіал «Повернення Мухтара» знімали в Києві, і їй запропонували кілька епізодичних ролей – в кожному з сезонів вона з’являлася в різних образах. Але про повернення в кіно її це не змусило задуматися. Сьогодні 78-річна акторка не шкодує про те, що її кінокар’єра не склалася, адже у неї є все, що їй потрібно для щастя – робота для душі, щасливий шлюб, син і онук, з яким іноді трапляються курйози. Так, в 6-му класі він проходив по шкільній програмі гоголівську «Ніч перед Різдвом», і в підручнику були фотографії Оксани з фільму Роу. Вчителька з гордістю повідомила, що ця актриса живе в їхньому місті. Один з учнів здивувався: «Як?! Оксанка ще жива?» Він вирішив, що в Києві досі живе та сама Оксана з повісті Гоголя. І тут онук актриси не витримав: «Ну звичайно, вона жива – це ж моя бабуля!»
Людмила Мызникова-Белінська | Фото: teleprogramma.pro
Актриса вважає, що її життя склалося дуже щасливо: «Щастя у кожного своє. Хтось шукає його в багатстві: Канари, Мальдіви, нова яхта, кришталеві черевички… Мені це не потрібно. У мене на першому місці – моя сім’я. Можливість кохати, бути коханою. Щоб душа була спокійна. Я прийшла до Бога. З чоловіком ми створили духовний театр «Mysterium», де грають люди самих різних професій. Всі вони несуть в душі світло віри. І як грають – не кожен професіонал так зможе! А як глядачі приймають! Ось таке воно, моє сьогоднішнє щастя… Життя прекрасне, тільки треба використовувати її по повній програмі, і це моє побажання молодим!» Сьогодні вона жалкує про те, що в молодості була такою самозакоханою, вітряної і легковажною, але зізнається, що без цього не зіграла б і свою знакову роль – Оксани з «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки», фільму, який досі часто показують під Різдво.
Людмила Мызникова-Белінська | Фото: sobesednik.ru
Актриса завжди дуже тепло згадувала режисера Олександра Роу і актора, який зіграв роль чорта в цьому фільмі: Георгій Мілляр – заслужена Баба Яга радянського кіно.
Thanks!
Our editors are notified.