Традиція православного паломництва – невід’ємна складова церковного життя на Русі. Звичайно, в історії російського християнства відомо чимало подвижників, які знайшли святість і без відвідин Єрусалима землі. Проте більшості з нас необхідна свого роду «підживлення», що допомагає бути істинним християнином. Саме тому в усі часи величезну кількість людей прагнуть пройти по камінню, яких стосувалася стопа Христа, і поклонитися місцям, освяченим Його Ім’ям.
- Дорога довжиною в рік: маршрут «Москва-Одеса-Яффо-Єрусалим-Назарет»
- Створення Імператорського Православного Палестинського товариства і його роль в історії паломництва
- «Ноу-хау» ІППО: «проїзні паломника», страхові книжки
- Хто з членів Дому Романових відвідував Святу землю
- Угода ціною в дві баржі апельсинів, або навіщо було Хрущову продавати російську нерухомість на Святій землі
Дорога довжиною в рік: маршрут «Москва-Одеса-Яффо-Єрусалим-Назарет»
Храм Гробу Господнього. 1862 рік./Фото: img-fotki.yandex.ru
З давніх часів про відвідини Святої землі мріяв кожен справжній християнин. Дорога в Палестину була довгою і нелегкою. Зі столиці і глибоких провінцій люди добиралися (нерідко – пішки) до Одеси. Звідти на морському судні протягом двох-трьох тижнів пливли до Яффи. Шлях лежав через Константинополь. Там на подвір’ях Пантелеімонівського, Андріївського та Іллінського російських Афонських монастирів подорожуючим надавався нічліг.
Подорож в Землю Обітовану було не лише тривалим, але і дорогим: потрібно було сплатити пароплав, харчування, митні збори. Тому паломники часто були своєрідними делегатами від селища, села, монастиря. Громада збирала гроші для свого представника, а він молився в святих місцях про всіх своїх земляків. Паломники намагалися приурочити перебування на Святій землі до основних церковних свят. За традицією Різдво зустрічали у Вифлеємі, Благовіщення в Назареті, на Великдень відправлялися до Єрусалиму, на Спаса – на гору Фавор. Протягом року люди пішки повторювали шлях Христа, Його учнів і Богородиці.
Створення Імператорського Православного Палестинського товариства і його роль в історії паломництва
Великий князь Сергій Олександрович Романов – п’ятий син Олександра II, московський генерал-губернатор./Фото: eventsinrussia.com
Найбільш ранні свідоцтва про російських паломників на Святу землю датовані XII століттям. У середні століття це були в основному заможні люди, які мають кошти, щоб оплатити тривалий мандрування. У ХІХ столітті поклонитися Гробу Господньому стали масово відправлятись прості люди. Надати допомогу подорожуючим співгромадянам намагалися такі організації, як Російське консульство, Палестинська комісія, Російська духовна місія.
Особливу роль у підтримці паломників зіграло засноване в 1882 році Імператорська Православне Палестинське Суспільство (скорочено ІППО). Очолював його аж до своєї загибелі в 1905-му Великий Князь Сергій Олександрович.
Секретарем був обраний відомий держдіяча, письменник Василь Миколайович Хитрово. Головними завданнями організації, закріпленими в її Статуті, були як здешевлення шляхом у Святу землю, так і задоволення матеріальних і духовних потреб паломників. Крім того, ІППО займалося виданням і поширенням літератури, яка знайомила російських людей з історією Святої землі і була покликана «послужити для духовного єднання між Росією і Матір’ю Церков». Завдяки працям ІППО, на рубежі XIX-XX століть Росія створила в Палестині потужну структуру, заботящуюся про побут і потреби прочан.
«Ноу-хау» ІППО: «проїзні паломника», страхові книжки
Книжка паломника (так званий «проїзний»), що видається ІППО./Фото: palomnic.org
Одним з перших нововведень Палестинського Товариства стало запровадження так званих паломницьких книжок, значно які здешевлюють подорож. Ці проїзні документи купувалися в уповноважених ІППО у багатьох містах Росії і були дійсні протягом року. Тим, хто купував цей документ, надавалося також право зупинятися в дорозі на вузлових залізничних станціях за спеціальним відривним купоном.
Ще паломники отримували страхові книжки і забезпечувалися різними довідковими матеріалами. Також Товариство розробило спеціальну процедуру оформлення закордонних паспортів. Крім того, в Яффі служили провідники Палестинського Товариства, до яких можна було звертатися при виникненні яких-небудь проблем.
Хто з членів Дому Романових відвідував Святу землю
Паломницький квиток./Фото: palomnic.org
Представники царської династії Романових всім серцем прагнули в місця, де ступав по землі Спаситель, і шанували традиції російсько-палестинських державних відносин. Першим в 1859 році на Святу землю вирушив Великий Князь Костянтин Миколайович. Цей візит став потужним поштовхом до розширення російських володінь в Палестині.
Караван російських паломників на вулицях Єрусалиму, рухається до росіян будівель./Фото: пошуків.рф
У 1872-му в рамках поїздки по Близькому Сходу Єрусалим відвідав Великий Князь Микола Миколайович Старший. Великий внесок у розвиток взаємозв’язків Святої Землі і Дому Романових внесла Великокнязівська подружжя Сергія Олександровича та Єлизавети Федорівни. Сергій Олександрович приїжджав в Єрусалим ще до одруження – у супроводі Великих Князів Павла Олександровича і Костянтина Костянтиновича. У 1881 році він вибрав місце для будівництва церкви святої Марії Магдалини в пам’ять своєї покійної матері, Імператриці Марії Олександрівни, яка, всупереч мріям, так і не змогла вклонитися Палестинським святинь. На освячення цього храму Великий Князь прибув уже з дружиною. Побували в Єрусалимі Великий Князь Олександр Михайлович та небіж Великого Князя Сергія Олександровича – Спадкоємець Цесаревич Микола Олександрович.
Угода ціною в дві баржі апельсинів, або навіщо було Хрущову продавати російську нерухомість на Святій землі
Вид верхнього майданчика території Руських Будівель, будівлі Російської Духовної місії і Троїцького./Фото: пошуків.рф
Великокнязівські паломництва сформували потужне російське присутність на Святій Землі: до 1917 року імперії належало близько 70 об’єктів нерухомості. На жаль, згодом значна їх частина була втрачена. Утворення держави Ізраїль привело до розділу російського майна: частина його була повернута Російської православної церкви, частина утримувалася новоствореною державою.
Між Ізраїлем і СРСР почалися суперечки щодо церковної нерухомості. На початку 50-х років минулого століття, після загострення радянсько-ізраїльських відносин, майновий конфлікт був частково дозволено. У 1964 році радянський уряд на чолі з Хрущовим погодилося на пропозицію ізраїльською стороною про продаж російської нерухомості. Операція отримала неофіційну назву «апельсинова», так як дві третини від її суми були сплачені імпортом яффських апельсинів.
До речі, в Ефіопії православні святині заховані так високо, що туди зможе видертися не кожен паломник.
Thanks!
Our editors are notified.