Як художник-літописець сталінських часів роздобув у псевдонім ім’я язичницького бога

В останні роки все більше і більше в середовищі колекціонерів стали котируватися роботи соцреалістів, творили свої полотна в першій половині ХХ століття. Історія є історія, і, якою б вона не була – її не перекреслиш розчерком пера. І скільки б не чорнили плеяду митців радянського часу, і серед них були дивовижні майстра і прекрасні люди, які свято вірили в ідеали соціалістичного ладу. І в підтвердження тому творчість живописця Василя Сварога.

Автопортрет. (1926год). Державна Третьяковська галерея. Автор: Василь Сварог.

Воістину дивним був художником і організатором Василь Семенович, привнесший в мистецтво соцреалізму самобутність, світлу палітру фарб і позитивний настрій навіть при створенні картин з глибоким політичним змістом, а також зробив для свого рідного міста Старої Руси, багато добрих справ.

Крім усього іншого, володіючи прекрасним голосом і абсолютним слухом, Сварог самостійно навчився грі на гітарі і віддавався їй з усією пристрастю: писав музику, гастролював з концертами у рідному місті навіть створив оперний колектив. Він часто любив говорити: “По-перше, я художник, але я однаково пристрасно люблю музику і спів. Я не уявляю собі життя без цих трьох мистецтв. Якщо я коли-небудь буду позбавлений одного з них, якщо рівновагу буде порушено, я, мабуть, перестану бути художником”.

Кілька сторінок з біографії соцреалиста

Василь Сварог. Автор: Ілля Рєпін.

Справжнє прізвище Василя Семеновича Сварога (1883-1946) – Корочкін. Народився він у місті Стара Русса Новгородської губернії в родині селянина. Незабаром сім’я втратила батька-годувальника, і турбота про двох дочок і дворічному синові лягла на матір. Жили дуже бідно, ледве зводячи кінці з кінцями. І куди вже було думати Василю про освіту, тим більше художньому.

Однак, дар до малювання проявився у Васі з раннього дитинства, не залишився непоміченим. Його помітив відомий педагог Академії мистецтв, а тоді тільки вчитель малювання староруського міського училища – Павло Чистяков. Саме він кинув клич серед представників інтелігенції Старої Руси і організував збір коштів, щоб талановитий земляк після закінчення училища зміг продовжити художню освіту. І так, завдяки добрим людям Василь Корочкін в 1896 році, у 13-річному віці, вступив в Петербурзьке художнє училище барона Штігліца. І вже через чотири роки, успішно закінчив його. І що цікаво, саме там Вася Корочкін знайде свій звучний псевдонім художника — «Сварог».

Пейзаж. (1932 рік). Автор: Василь Сварог.

А діло було так… На третьому курсі, для курсової роботи починаючому художникові дісталося завдання: написання картини на тему «Бог небесного вогню Сварог», де головним героєм було б зображено божество з міфології слов’ян-язичників. І тут Василь, проявивши весь свій арсенал фантазії, “намалював сонце, зірки, блискавки, сполохи північного сяйва, зорі, веселки, а в цьому блискучому оточенні — образ божества Сварога”. Картина сподобалася екзаменаторам, а один з них як би жартома заявив: «Корочкін, в дзеркало ти дивився, коли писав Сварога? Точнісінько на тебе схожий». З того дня це ім’я ніби прилипло до хлопця. Спочатку жартома, а потім і всерйоз всі стали величати його Сварогом. А Василь згодом, звикнувши до цього прізвиська, взяв його за псевдонім.

Після закінчення в 1900 році навчального закладу талановитий юнак починає співпрацювати з популярними на той час у Петербурзі видавництвами журналів, і незабаром стає переможцем у конкурсі за серію малюнків до п’єсою Льва Толстого «Живий труп».

Портрет Юрія Рєпіна. Автор: Василь Сварог.

Якось пощастило Сварогу завести дружбу з сином Іллі Рєпіна – Юрієм, так само художником, і написати з нього портрет. А потім познайомитися і з самим метром російської живопису, Іллею Юхимовичем, який розпізнавши в Сварозі великі задатки таланту, дасть молодому перспективному живописцю рекомендацію для вступу в Товариство передвижників. Саме тоді Василь і напише «Портрет матері», удостоєний першої премії на Пересувній виставці в 1916 році.

Портрет матері художника. (1916 рік). Державна Третьяковська галдерея./ Волховстрой.(1931 рік). Автор: Василь Сварог.

І зовсім скоро в країні відбулася подія, що докорінно змінила життя Росії – розпочалася велика Жовтнева революція, яку Сварог прийняв всім своїм полум’яним серцем. До першої річниці революційних подій живописець створить портрети Маркса, Енгельса, Леніна.

Штаб Жовтня. (1934 рік). Автор: Василь Сварог.

Але незабаром художник покидає Пітер у зв’язку з важкою хворобою матері і повертається в рідне місто. Кілька років, проведених в Старій Руссі, для художника були дуже насичені подіями. Він організовує Народний дім, створює художню студію, самодіяльні хорові та оркестрові гуртки, аматорський оперний театр.

Подпасок.(1938 рік). Автор: Василь Сварог.

Крім бурхливої організаторської діяльності Василь Сварог пише безліч картин, присвячених рідному місту і його мешканцям — «Портрет Васі Ушакова», «Діти», «Рогачевка».

Доповідь В. В. Сталіна на Надзвичайному VIII з’їзді Рад. Автор: Василь Сварог

А повернувшись до Пітера в 1923 році, вступає до Асоціації художників революційної Росії. І аж до самої війни пише портрети вождів революції, їх найближчих соратників, робітників-ударників, подвиги Червоної Армії, народні урочистості і засідання, створює композиції на індустріальні та колгоспні сюжети. Не забув Василь виставити свої роботи в 1925 році і на Всесвітній виставці в Парижі. За одинадцять своїх політизованих плакатів з альбому «9 січня» Сварог стає володарем срібної медалі.

«В. В. Сталін і члени Політбюро серед дітей у Цпків ім. Горького». (1939 рік). Третьяковська галерея. Автор: Василь Сварог.

Однак найважливіший етап творчості Василя Сварога почався в 30-х роках. Переїхавши до Москви, живописець створив не один десяток величезних полотен з образами вождів революції. Так поступово весь свій творчий потенціал Сварог направляє в політичне русло, і жанр, в якому почав працювати, став називати «політичною композицією». Одні картини живописець писав, грунтуючись на особисті враження, інші – на основі газетних повідомлень. Саме ці роботи принесли йому офіційне визнання і матеріальний достаток.

К. Е. Ворошилов на маневрах. (1932 рік). Автор: Василь Сварог.

Під час війни художник евакуювався в Самарканд, де плідно працював, зображуючи фронтові події. А коли німці були відкинуті від Москви, багато москвичів з Узбекистану стали повертатися в столицю. Серед них був і Василь Сварог. Однак на Самаркандском вокзалі з художником трапилася біда: переходячи залізничні колії з валізами, він випадково спіткнувся і, впавши, вдарився лівою скронею об рейки. У критичному стані він був доставлений до Москви. Тривалий час лікарі боролися за життя художника. Він вижив, але повернутися до живопису вже не зміг. А через чотири роки Василя Семеновича Сварога не стало.

Сталін і члени Політбюро на аеродромі Тушино. Автор: Василь Сварог.

К. Е. Ворошилов і А. М. Гіркий тире ЦДКА. Центральний музей Радянської Армії. Автор: Василь Сварог.

Портрет Світлани Халатовой. Автор: Василь Сварог.

Портрет гітаристки Євгенії Макеєвої. Рязанський обласний художній музей. Автор: Василь Сварог.

Портрет П. І. Чайковського. (1940 рік). Автор: Василь Сварог.

Портрет Ст. В. Маяковського. 1940. Державний Російський музей./ Портрет Ст. Ст. Куйбишева. 1935 р. Державна Третьяковська галерея. Автор: Василь Сварог.

Агітаційні плакати від Василя Сварога.

Агітаційні плакати від Василя Сварога.

Рекламні афіші від Василя Сварога.

І на завершення, хотілося б відзначити, що Василь Семенович був не тільки одним з найяскравіших літописців історичних подій першої половини ХХ століття, відомим графіком в жанрі агітаційного плаката, а й чудовим майстром портрета. Його твори досі зберігаються в запасниках центральних музеїв країни і ближнього зарубіжжя. Вони – частина нашої історії. Іменем художника названа картинна галерея в Старій Руссі, де зберігається половина його спадщини.

Читайте також: Москва і москвичі на полотнах імпресіоніста епохи соцреалізму Юрія Піменова, який був далекий від політики і писав картини про життя простих радянських людей.