Як імператриця Катерина II подорожувала по Криму: Правда і вигадка про Таврійський вояж

Новий рік можна почати і так – вирушивши з трьома тисячами супроводжують у тривалу поїздку за південним землям – так, у всякому разі, надійшла колись імператриця Катерина II. Таврійський вояж залишився в історії і завдяки своїм розмахом, і як джерело деяких пліток і чуток – в тому числі про «потьомкінські села».

Інспекція південних земель – підготовка та відправлення в дорогу

Подорож готувалося дуже грунтовно – Катерина знала, що перебуває у фокусі уваги європейських держав

Це було не перше подорож вже досить літня за тодішніми мірками імператриці, але безпрецедентне за розмахом і тривалості. Таврійський вояж був покликаний не тільки познайомити 58-річну Катерину зі знайденими володіннями, але і справити враження на європейців, яких в її численної – до 3000 осіб – свиті було предостатньо.

Р. А. Потьомкін

Готував подорож сам Потьомкін – і готував на совість. Планувалося відвідати понад тридцять міст, зробити великий тур по Кримському півострову, а після через Білгород, Тули і Москви повернутися в столицю. Підготовка до подорожі почалася у 1784 році, а за кілька місяців до його початку за маршрутом були розміщені полки російської армії – для забезпечення безпеки імператриці та її двору. Каретного майстра справи виготовили близько двох сотень екіпажів, деякі з них могли використовуватися і в зимовий час – як сани, й у літній.

2 січня 1787 року імператорський поїзд рушив у дорогу, розтягнувшись на цілу версту. Всього відправлялися 14 карет і більше ста двадцяти саней і кибиток, а крім них – близько сорока запасних. Катерина II займала величезну карету, запряжену чотирма десятками коней: всередині розміщувалися вітальня, бібліотека, кабінет, картковий стіл. З-за великої ваги екіпажу на одному з крутих спусків, вже на території Криму, карета ледь не перекинувся – її допомогли утримати і зупинити місцеві жителі.

Протягом дня Катерина проводила в дорозі близько шести-семи годин

Генерал-губернатори, намісники очікували прибуття Катерини вже на межі своїх володінь, звідти супроводжували до місця відпочинку. Їхали зазвичай три години до полудня і близько чотирьох – після обіду. У містах, де зупинялася імператриця, для неї були підготовлені нещодавно збудовані подорожні палаци або ж особняки знаті. Міста прикрашали ілюмінацією, уздовж доріг встановлювали смоляні бочки і миски, висвітлювали шлях.
Через десять днів після виїзду зі столиці Катерина була в рідному Потьомкіну місті – Смоленську, після вирушила до Києва, де провела близько трьох місяців – до самої Пасхи.

Крим і амазонки

У другій половині травня 1787 року імператорський поїзд в’їхав на Кримський півострів. Катерина прибула в Бахчисарай, ще недавно – столицю Кримського ханства. Примітно, що за наказом Потьомкіна вітати імператрицю повинні були групи представників різних етносів Криму – щоб запевнити государыню в їх спільній відданості. «Прибрати Бахчисарай найкращим чином» – звелів світлий князь при підготовці вояжу, і місто дійсно був «прибраний».

В. К. Айвазовський. Відвідування Катериною II Феодосії

Власне, так було на протязі всього маршруту по південним землям імперії, Катерина не переставала милуватися – не стільки навіть збудованими в рекордні терміни палацами і храмами, тріумфальними арками, прикрашали в’їзди до міста, скільки видовищем сіл і пасовищ, свідоцтвами освоєння старих і нових російських володінь. Недарма пішов слух про «потьомкінські села», бутафорських селищах, створених виключно заради того, щоб пустити пил в очі високим гостям. Джерелами таких відомостей – не підтверджених фактами – стали записки іноземців, як брали участь в поїздці, так і знали подробиці з других рук.

Нібито ті селища, що видно на значній відстані від дороги, насправді були «намалеваны на ширмах», а селяни були змушені по ночах переміщатися на багато верст вперед заради того, щоб привітати імператрицю знову. Те ж саме говорили і про стадах, які так радували погляд Катерини. Ніби одних і тих же сільськогосподарських тварин імператриця бачила по чотири-п’ять разів по мірі свого руху по дорогах Криму.

Істориками такі твердження сприймаються скептично, не особливо їм довіряли і за життя Потьомкіна: дрібнувато це було б для ясновельможного князя. Куди ймовірніше, що до створення такої бутафорії вдавався один з чиновників ближніх до столиці земель, зокрема Тульської губернії, куди більш невпорядкованого, ніж Новоросія.

Феєрверки на честь Катерини влаштовувалися в різних містах по маршруту прямування

Потьомкін же вдавався до інших візуальних ефектів – крім ілюмінації, що супроводжувала катерининський вояж на всьому його протязі, крім балів, що надавались у кожному з міст на шляху імператриці, він придумував і більш оригінальні дійства. Наприклад, у Севастополі – місті, який почав будуватися лише за три роки до приїзду туди Катерини, на березі було зведено павільйон і укріплений величезний завісу, за прикладом театрального. Розкрившись, він представив погляду захопленої публіки вид на бухту Севастополя і флот, який привітав гостей залпами салюту.

А по дорозі з Севастополя, неподалік від Балаклави, імператрицю зустрічала рота «амазонок»: сотня жінок, дружин і дочок балаклавських греків, в особливому обмундируванні, верхи на конях, вишикувалися для привітання Катерини і її свити. Командувала амазонками 19-річна Олена Сарандова. Дівчата були одягнені в зелені куртки і оксамитові малинові спідниці, облямовані золотим галуном, а в якості головного убору виступав білий тюрбан з страусиним пір’ям. Кожна «войовниця» мала при собі рушницю три патрони.

Рота амазонок на шляху прямування імператриці

Амазонський полк дуже сподобався Катерині, так і супроводжуючих імператрицю він привів у захват – настільки, що подорожував інкогніто австрійський імператор Йосип II навіть дозволив собі наблизитись до Сарандовой і поцілувати її, викликавши деяке замішання серед придворних. Сама дівчина отримала від імператриці звання капітана і через кілька днів – перстень з діамантом в подарунок. Усього полку було подаровано з казни десять тисяч рублів – величезна на той час сума.

З Криму назад до Петербурга

Катерина II

Так, розважаючись і захоплюючись видовищем процвітаючих поселень, Катерина здійснювала свій вояж, не забуваючи і про дипломатичних цілях, поставлених перед цією подорожжю. Власне Криму було присвячено всього 12 днів. Переправившись на велику землю, імператриця і її свита продовжили шлях, прямуючи на північ, до Москви, а звідти – у Царське Село. Подорож зайняло трохи більше шести місяців. Всього було подолано близько шести тисяч верст по воді і суші.

Тріумфальна арка в місті Новгород-Сіверський збереглася до теперішнього часу

Деякі міста споруджували до приїзду імператриці пам’ятні тріумфальні арки. Кожна верста на маршруті прямування екіпажів відзначалася особливим стовпом, а кожні десять верст були встановлені «катерининські милі». Велика частина цих «миль» і все верстові стовпи були знищені, головним чином в радянський час. Збереглося вісім – п’ять з них знаходяться в Криму.
Таврійський вояж був здійснений з воістину царським розмахом – ця інспекція імператрицею новоросійських земель на очах у безлічі послів європейських держав перетворилася на демонстрацію могутності і величі Росії, а самі населені пункти, відмічені найвищим увагою, отримали шанс звернути собі на користь таку славу.

Катерининська миля в місті Дніпро

Що до того, наскільки була обманута Катерина свої враження про інспектованих нею землях – то імператриця, до того часу вже мала за плечима настільки великий досвід спілкування з різного роду намісниками і губернаторами, що обвести її навколо пальця було б, мабуть, справою складним. Хіба що дороги, як кажуть, робили поспіхом і тільки для проїзду імператриці, але цю російську особливість ще ні одному правителю не вдалося перемогти.

На честь подорожі була випущена пам’ятна медаль

До почту імператриці входила Олександра Браницька, яку підозрювали в самому близькому спорідненні з Катериною.