Як позбутися від Габунии

Грузинський канал «Руставі 2» ротом журналіста Георгія Габунии потряс мільйони громадян Росії. Здавалося б, сучасної людини, щодня відчуває на собі всю міць пошкоджуючого ефекту телевізійних ток-шоу, інтернет-коментарів і отруйної лексики YouTube-блогерів, важко чим-то шокувати. Але грузинський канал зміг – позамежне хамство його ведучого і образи на адресу президента Росії зачепили навіть людей, далеких від політики.

Ми відчули психологічний шок. І взяли це на свій рахунок. Природне бажання кожної нормальної людини, не вірити в саму можливість настільки ображання з вигляду нормального журналіста наштовхнулося на послідували за цим коментарі і дії керівництва каналу, що встав на захист Габунии і навіть пообіцяв «мочитися на «Боржомі» зло російською. І якщо частина країни та її керівництва Габунию засудила, то інша частина – підтримала.

Пробивши здоровий цинізм і психологічний захист аудиторії, мат Габунии став пошкоджуючим подразником для громадян цілої країни.

У частині аудиторії така поведінка грузинського журналіста викликало злість по відношенню до всієї Грузії. Але для багатьох пряма агресія на адресу цілого народу залишається неприйнятним, табуйованим способом впоратися зі стресом. І це добре. Але що ж нам робити? В чому наша відповідь і позбавлення від травмуючого переживання?

По-перше, чесно визнати, що вилиті на наші голови грузинським каналом нечистоти нас шокували. Тепер ми знаємо новий рівень дна, на який готові опускатися радикальні медиаперсонажи.

Дати вихід своїм почуттям, пов’язаних з травматичним переживанням у прийнятному, недеструктивном вигляді. Заявити протест. Для багатьох такий спосіб стає добровільна відмова від тих чи інших грузинських товарів або послуг. Ці «персональні санкції» – не поза патріота чи модний тренд. Це природна потреба позбутися від нанесеної емоційної травми.

Багато чекали нових державних санкцій проти Грузії. І, не дочекавшись, відчули розчарування. Але даремно. Держава дає нам, кожному з нас, особисто відповісти за завдані нам образи. Не в наказовому порядку, не строєм, а персонально. Це і є демократія.

Грузинські радикали можуть порадіти – вони зачепили росіян. Незважаючи на весь попередній інформаційний досвід, ми виявилися не готові до хамської витівку Габунии і його колег. Ми шоковані, і наші персональні санкції на адресу «Боржомі» або поїздок у Грузію – це спосіб оплакати то недавнє минуле, в якому нам здавалося можливим безумовне грузинська гостинність і взаємна повага. Як в анекдоті: «Думали, що це любов, ан ні, знову досвід».

За досвід спасибі. Все минає, мине і це. Живемо далі. Поки без «Боржомі» і сонця Сванетії.