Грузинські прилавки в 70-ті роки./Фото: pbs.twimg.com
Сьогодні часто можна почути, що краще за всіх в Союзі жилося Грузії. Причин привілейованого становища могло бути кілька. Це і вдале географічне розташування, і грузинська еліта в партійній верхівці, і особливості закавказького менталітету. Але факт залишається фактом: у Радянському Союзі права у всіх були однакові. Але грузинам чомусь дозволялося трохи більше.
Звідки у Тбілісі з’явилася потужна держпідтримка
Рівень життя грузин оцінювався за кількістю новеньких «Жигулів»./Фото: alo.ge
З причини історичних факторів після приходу до влади більшовиків у керівництві партії виявилася досить помітна грузинська прошарок. Єнукідзе, Орджонікідзе, Берія – ці прізвища про щось та говорить. Пізніше місце глави держави дісталося Сталіну (Джугашвілі). Прагнення надати увагу вождя і його малій батьківщині вилилося в соціальну популяризацію невеликої закавказької республіки.
У вільний час від торгівлі./Фото: travelask.ru
У 30-ті роки на радянських кіноекранах став часто з’являтися образ усміхненого, чесного і хороброго грузина. Грузія поступово займає особливе серед інших республік місце, стаючи загальною улюбленицею. У 50-х – 80-х ГССР, поряд з Вірменією, Прибалтикою і Азербайджаном лідирувала серед союзних республік з централізованим вкладень і дотацій.
У Грузії комфортно себе відчували, не лише люди./Фото: branibor.blogspot.com
Керівництво СРСР вважало Грузію однією з найбільш небезпечних і вразливих «точок» в розрізі збереження єдності радянського держави. А значить, цей регіон потрібно було якнайшвидше перетворити на «вітрину» справжнього соціалізму. Крім того, прихильність Москви можна пояснити і заслугами грузинських вождів того періоду. Мжаванадзе і Шеварднадзе твердо стояли на захисті інтересів рідного республіки перед центром, вміло домагаючись дивовижних привілеїв. Їм вдавалося поєднувати вимогливість з умінням вирішувати питання, про що яскраво свідчить відома фраза Шеварднадзе про сонце, висхідному для Грузії з Півночі. Грузинська РСР щедро підтримувався московськими грошовими дотаціями, сплачених російськими регіонами. Так що місцевій еліті залишалося лише вчасно «занести» в правильний кабінет.
Грузинська сім’я влаштувала пікнік в горах./Фото: nauchnii-soyuz.forum2x2.ru
Успішна грузинська економіка, сплачена держдотаціями і тіньовими доходами «цеховиків»
Гагри, ресторан «Гагрипш»./Фото: img-fotki.yandex.ru
Простий радянський громадянин, приїжджаючи в Грузію, дивувався рівнем місцевого життя. Тут було дуже багато машин, ґрунтовних кам’яних житлових будинків, так сильно відрізняються від дерев’яних хат російських колгоспників, а самі грузини, здавалося, жили в безтурботне достатку. Статистика свідчить, що після 1960-х середні пенсії, зарплати, стипендії та соцпособия в Грузії були вище среднесоюзных. При цьому ціни і тарифи середньої планки не перевищували.
На військово-грузинській дорозі./Фото: liveinternet.ru
Серед працівників основних виробничих галузей (енергетика, залізниця, морпорти) переважала частка росіян. А ось в сферу послуг (курортний сервіс, торгівля, внутрішні автоперевезення, сфера таксі і т. д.) представляли грузини. У цей період зародився сектор тіньової грузинської економіки. Ця діяльність підтримувалися впливовими «опікунами» з місцевих і союзних структур. Тамтешніх цеховиків надійно страхували побоювання керівництва з приводу можливого загострення ситуації в Грузинській республіці. За словами Малхаза Гарунии, екс-члена комісії партконтроля по Грузії, «підпілля» могли притиснути лише для звітності. Реального прагнення зруйнувати корупційну піраміду не було ні в Москві, ні в Тбілісі. По суті, успішні тіньові ділки забезпечували привілейований статус Грузинської РСР у складі Союзу.
Курорти манили в Грузію людей з усього СРСР./Фото: sokirko.info
Сотні дрібних, середніх підпільних цехів розміщувалися не тільки в приватних грузинських будинках, але навіть на держпідприємствах. У Грузинській РСР можна було придбати практично все, що вважалося дефіцитом для більшої частини радянських людей. Тому завдяки ослабленому ідеологічному тиску, особливостям радянської закритої економічної системи та підприємливості місцевих жителів, цехові товари мали серйозної конкурентоспроможністю. А період сімдесятих — вісімдесятих став “золотим століттям” грузинського підприємництва.
Природна рента і фешенебельні радянські курорти
Музей Сталіна в Горі./Фото: img-fotki.yandex.ru
Однією з причин «успішності» радянської Грузії стало природне розташування, що зробило її сприятливою субтропічної курортною зоною в північній країні з суворим кліматом. Вдала географія принесла республіці багато радянських рублів і статус туристичної Мекки Радянського Союзу. В Абхазії, що входить до складу ГССР, на той момент з’явилися найпрестижніші в Союзі південні курорти Гагри і Піцунда, де відпочивала вся радянська еліта.
Грузинський ринок./Фото: bagira.guru
Крім цього Грузія була альпіністської базою СРСР і популярним тренувальним табором професійних гірськолижників. Тут часто проходили альпініади, у Кавказьких горах організовувалися розрядні сходження. З вершин гір Бакуріані беруть початок легендарні боржомські джерела. Сюди крім фанатів-гірськолижників їхали бажаючі поправити здоров’я водолечением в умовах м’якого теплого зимового клімату.
«Хванчкара» для Черчілля і експортний грузинський чай
Радянський сонячний Тбілісі./Фото: img-fotki.yandex.ru
Промисловість Грузинської РСР не особливо виділялася на тлі республік-передовиків Радянського Союзу, зате грузини забезпечили радянський народ винами, цитрусовими, тютюном, чаєм і мінеральною водою. Грузинська республіка, на правах одного з найстаріших виноробних регіонів СРСР, отримала світове визнання власної продукції. Відомо, що Йосип Сталін в ході Ялтинської конференції пригощав Вінстона Черчілля грузинської «Хванчкарою», і британський міністр високо оцінив якість цієї марки.
У грузинському кафе./Фото: irakly.info
Крім вин Грузинська РСР славилася своїм чаєм. У 1920-х тут посадили молоді чайні плантації, почавши селекційні розробки. У 1948 році були виведені нові гібридні сорти: «Грузинський №1» і «Грузинський №2». Цей чай удостоєний Сталінської премії. Наступним досягненням став сорт «Грузинський селекційний №8», здатний витримувати температури до -25. У радянський період грузинський чай знали далеко за межами країни. До кінця 70-х він став найпопулярнішою експортною продукцією.
Грузія і зараз залишається однією з наймальовничіших країн пострадянського простору.
Thanks!
Our editors are notified.