Як Китай планував перемогти СРСР у 1970-х

Широко відомі плани США по нападу на СРСР, в тому числі – із застосуванням ядерної зброї. Менш поширене знання про те, що відразу після Другої світової війни Великобританія готувалася до масованим бомбардуванням радянських міст. І вже зовсім таємниця за сімома печатками – агресивні плани Китаю. Давайте ж піднімемо завісу

Не брати навік

Китайська народна республіка, КНР, виникла в 1949 році, до чого ще з тридцятих років товариш Сталін докладав чималих зусиль. Мао Цзедун добро пам’ятав і йшов у кільватері Старшого брата, тим більше що це приносило Китаю чималу вигоду у вигляді радянських інвестицій, товарів і продовольства.

Смерть Сталіна і слідом за ним викриття культу особистості дало можливість товариша Мао обвинуватити СРСР у відході від істинно соціалістичного шляху і розпочати конфронтацію. Виникли територіальні претензії КНР до СРСР – на 3 млн квадратних кілометрів. Мао був упевнений у незламності китайської армії, що було підтверджено війною в Кореї. І власний військовий геній він також вірив, все-таки не одне десятиліття провів у боях і походах.

Тиск на СРСР зростала, поки протистояння не вилилося у відкритий збройний конфлікт на острові Даманський, спровокований китайцями в 1969 році. Досі ті події оповиті туманом загадок і таємниць, але важливо одне – Мао зрозумів, що СРСР може дати швидкий, жорсткий і однозначний відсіч. Деякі історики вважають, посилаючись на китайські документи, що в КНР навіть чекали ядерного удару з боку СРСР з дня на день. Він не пішов, але це не остудило експансіоністські плани Компартії Китаю. Тим більше, що вже в сімдесяті було знайдено спільну мову з США, підтримують КНР на світовій арені.

У прорив йдуть сталеві батальйони

Вперше в сучасній історії КНР військова доктрина як документ під назвою «Біла книга» з’явилася навесні 2015 року. До цього був набір стратагем, філософських формулювань і цитат з товариша Мао. Втім, все це не заважало КНР опрацювати план захоплення СРСР.

У 70-ті роки китайський напрямок стало одним з пріоритетів для радянської військової розвідки, інформацію збирали по крихтах, але більш або менш цілісну картину створити вдалося. Для впливу на радянські міста і об’єкти китайці планували застосувати ракетно-бомбові удари або парашутний десант, у разі Сибіру і Далекого Сходу підкріплений проривів танкових клинів. Китайських генералів не бентежило, що радянсько-китайський кордон СРСР перетворив на оборонну смугу, опутанную колючим дротом, мінними полями, укріпленнями. Фактор радянського ядерного удару не розглядався – один раз вже не завдали, коли була можливість!

Атаці підлягали великі промислові, адміністративні, наукові та військові центри: Владивосток, Петропавловськ-Камчатський, Новосибірськ, Омськ, Хабаровськ, Оренбург, Свердловськ, Гіркий, Арзамас-16, Челябінськ, Байконур…

Куйбишева, нині – Самара, планувалося захопити парашутистами – не стільки через авіазаводу, скільки як «другу столицю», куди в разі війни може евакуюватися радянське керівництво, благо відповідна інфраструктура з часів Великої вітчизняної підтримувалася в повній справності. Серед другорядних, але важливих цілей був, наприклад Пінськ – невеликий білоруське містечко, база Пінської військової флотилії.

Атомну зброю застосовувати не планувалося – воно у Китаю було, хоча в недостатній кількості, а в силу того, що передбачалася окупація, а кому хочеться жити на території, яка зазнала атомної бомбардування?

Нинішнє китайське керівництво офіційно не підтримує планів військової окупації Росії, що не заважає проникненню китайського бізнесу та інвестицій не тільки в Сибір і на Далекий Схід, але і далі по країні.