Про сім’ю імператора Миколи II ходило багато злих чуток і пересудів. Більшість з них навмисно розносилися, щоб дискредитувати царя і монархічну владу, яка мала для народу величезне значення (тільки в Росії існувало вираз «цар-батюшка) і була наріжним каменем традиційного суспільного устрою російської держави. Одним із приводів для неприязних розмов було «миле дивацтво»: в Царському Селі містили в спеціальному павільйоні слона – подарунок Миколі II від князя Абіссінії. Обивателів дратував той факт, що на його утримання щороку витрачалося 18 тисяч рублів. І це в той момент, коли країна була втягнута у важку і затяжну війну.
Як у колекції тварин Миколи II з’явилися слони
Олексій Миколайович зі спанієлем Джоєм в Лівадії. Жовтень 1913 р./Фото: img.rg.ru
Микола II був зразковим сім’янином. Він і його дружина Олександра Федорівна дуже любили один одного і своїх дітей. Проводити час разом за різними заняттями було для них великою радістю. З 1905 року сім’я живе в Царському селі. На збережених знімках тих років поряд з членами царської родини часто знаходяться їхні вихованці. Вони жили в палаці і часто брали участь у прогулянках і подорожах сімейства. Собаки Ворон, Ейра, Іман – улюбленці імператора. Ортино – французький бульдог, подарований княжні Тетяні штабс-ротмістром Уланського полку Дмитром Яковичем Маламой (він лежав у лазареті, в який приходила допомагати пораненим княжна). Японський хін Джиммі був подарований княжні Анастасії. Крім того, в «колекції» були і два вихованця цесаревича Олексія: Костик – кіт, суміш сіамської кішки і куниці (красень з блакитними очима і шоколадного кольору шерстю), подарований комендантом палацу генералом Воейковым, і Джой – пес, привезений з Великобританії спеціально для спадкоємця (примітно, що він залишиться живим після загибелі імператора і членів його сім’ї, його привезуть у королівський Віндзорський розплідник).
Коли хвороба спадкоємця загострювалася, до нього не пускали дітей, щоб в азарті гри він випадково не поранився, а ось тварини були з ним невідлучно і дуже його втішали. Крім кішки (кігті у всіх котів у палаці віддалялися) і пса у нього був ослик з повозкою. Крім того, в Царському селі був свого роду звіринець, в якому мешкали інші «живі подарунки», самими екзотичними і вражаючими з яких були слони – цейлонський і африканський. Індійський слон прожив недовго, а той, що з Абіссінії, – аж до 1917 року.
В яких умовах містилися царські слони і у скільки обходилося державі їх зміст
Купання слона в ставку Олександрівського парку. 1914 рік./Фото: до-я.рф
У Царському селі слони з’явилися ще на початку XIX століття, але прожили мало – не було належного догляду та місця проживання. До часу правління Миколи II було вже збудовано спеціальний павільйон і були створені всі умови для утримання цих великих теплолюбних тварин. Влітку вони выгуливались на вулиці, а в холодну пору року жили в опалювальному приміщенні.
У музеї краєзнавства міста Златоуста зберігається фотоальбом – в ньому 210 знімків, зроблених самим імператором, його дружиною або дітьми в період з 1913 по 1916 роки. Подружжя любили фотографувати (імператор користувався американської камерою, а Олександра Федорівна – англійської). На знімках відображені моменти повсякденного життя сім’ї: відвідування імператором армії разом з цесаревичем Олексієм, прогулянки на яхті, відпочинок на природі, заняття спортом (веслування на байдарках, теніс, катання на велосипедах, піші прогулянки в ліс і на річку і багато інших. Серед них є навіть фото, де погонич слона веде на купання (воно проходило щодня в розташованому неподалік від слоновника ставку), а поряд з ними йде імператор. Він любив спостерігати разом із сином за цією потішної процедурою. Приходила і дружина імператора з дівчатками помилуватися на людину гіганта.
Слон був дуже добродушним і слухняним. Він виконував всі накази свого погонича беззаперечно. Але слон багато їв, що викликало страшне обурення у єгеря. Ще б – тварина щодня вживало в їжу 2 пуди смажених на чистому вершковому маслі коржів. Але у відвідувачів слон викликав тільки позитивні емоції. Однак його утримання обходилося скарбниці 18000 рублів за один рік.
Чому царських слонів водили по Москві
Фото Романових зі слоном./Фото: ic.pics.livejournal.com
«Вулицями Слона водили, як видно напоказ. Відомо, що Слони в дивину у нас. Так за Слоном натовпу роззяв ходили». Дійсно – слон на російських просторах був великою рідкістю. Широкій публіці можливість побачити його надавалася лише у випадку, коли його час від часу водили (з дотриманням всіх заходів безпеки) вулицями. Це робилося для того, щоб порадувати людей і показати їм дивовижне тварина.
У 1910 році у позбавленого прав власності власника Петербурзького зоопарку Вінклера конфіскували двох слонів і відправили їх в Московський зоосад. Слонів вели спочатку пішою ходою вулицями Петербурга до вагонів, в яких їх повинні були доставити в Москву, а потім вже тваринами здійснювали вимушений променад вулицями Москви. Незграбні ходоки викликали великий інтерес у перехожих – зовсім не кожен день їм доводилося спостерігати таке.
Символ самодержавства, або що більшовики зробили зі слонами Романових
Микола II вигулює свого слона./Фото: fotopin.ru
Слон з Абіссінії був убитий революційними матросам в 1917 році. Мабуть, бідна тварина було винен лише тим, що проживало в слоновнику Царського села, яке для революціонерів було символом самодержавства. Цей казковий куточок, «нагадує майстерно виготовлену механічну іграшку», був «чарівної країною, куди могли потрапити лише обрані». Яким же ненависним здавалося Царське село революціонерам, яким потрібно було зруйнувати старий світ до підстави, щоб побудувати новий на свій лад. Та якби навіть полум’яні борці за соціальну справедливість милостиво залишили тваринного живим, швидше за все їм не на що було б його утримувати. Народу після революційних бур і виснажливої війни не вистачало хліба, тут вже не до видовищ.
А бойовим слонам доводилося протистояти армії Олександра Македонського.
Thanks!
Our editors are notified.