Перед Великою Вітчизняною війною в молодіжному середовищі всіляко популяризувався образ льотчика під гаслом «Комсомол, на літак!». Юнаки з дівчатами охоче відгукувалися на заклики, вступаючи в аероклуби та освоюючи льотну техніку. Однією з таких була і алтайська уродженка Ніна Бондар, укротившая легкий літак-біплан У-2 ще в шкільні роки. Але війна підкоригувала її плани, і дівчина змінила протиповітряну оборону на танкові війська. Не перестаючи мріяти про небо, командир Т-34 здійснювала подвиги на землі.
Перші бойові кроки і розтоптана мрія
Презентація “книги бийской слави
Через місяць після старту Великої Вітчизняної зовсім юний доброволець Ніна Бондар з’явилася в місцевий військкомат. Дочка офіцера, вміє керувати літаком, припала до двору. Дівчина була відразу ж розподілена в московську протиповітряну частину, а її першим бойовим другом став все той же легкий У-2. Але почалася війна в прямому сенсі спустила її з неба на землю. В ході чергового розвідувального польоту літак Ніни потрапив під фашистський обстріл, і льотчик отримала важкі поранення обох ніг. Після лікування вердикт медиків був непохитним: «До польотів більше не придатна». Зовсім звільняти льотчика з армії не планували, але їй запропонували перепрофілюватися. Фронт потребував військових медсестер, регулювальниках, але такі варіанти не влаштовували відважну Ніну. Вона воліла залишатися на передовій, а не відсиджуватися по тилах за спинами солдатів.
Єдина алтайська жінка-танкіст і роль прізвища
Ніну взяли в танкове училище, бо прийняли її за чоловіка./Фото: topwar.ru
У госпіталі вже встигли побувати на полі бою хлопці запропонували Ніні вступити в танкове училище, де як раз оголошувався набір. Незважаючи на те, що жінок серед танкістів-добровольців не бувало, Ніну включили в перелік бажаючих навчатися в листі на ім’я самого Сталіна. Кандидатура дівчата в завизированном Ворошиловим і Сталіним списку була затверджена, як пізніше здогадувалася Ніна Іллівна, тільки завдяки бесполой прізвища. Швидше за все, тоді ніхто і не припустив, що Н.Бондар – це Ніна, а не Микола, наприклад.
Звичайно ж, після прибуття в танкове училище Саратова все стало зрозуміло, і керівник навчального закладу був у ступорі. Але оскаржувати схвалені у верхах документи було не прийнято, тому Ніна почала вчитися. Більш того, вона навіть була призначена ротної старшиною, а командир роти приділяв підготовці Ніни особливу увагу. При кожному зручному випадку він особисто навчав її управління танком, і їй ці заняття подобалися все більше.
Героїчні бої і рік у танковому шоломі
Навесні 1942-го, після випуску з танкового училища перспективну лейтенанта Бондар розподілили командиром Т-34 у другий танковий батальйон першої танкової армії. Відмінно орієнтуючись на полі бою, Ніна успішно взяла участь у найбільших зіткненнях на Курській дузі у Прохорівки, відзначилася в Корсунь-Шевченківської визвольної операції. Звільняла від німця українські, польські та чехословацькі території.
Восени 1944-го «тридцятьчетвірка» Ніни Бондар в складі 3-х машин йшла в розвідку, першим досягнувши мети на взятому перевалі. Завдяки її стрімкому кидку танкові екіпажі блискуче зачистили 5 населених пунктів, чим забезпечили переможне просування головних бригадних сил. В ході небезпечної операції з ладу вибили командира роти, але незважаючи на важку обстановку ситуативне командування на себе без роздумів взяла Ніна, організувавши чотиригодинний бій. Отримавши при маневрах поранення в руку, дівчина стійко трималася у строю до надходження наказу зверху виводити батальйон з бою.
Взимку 1945-го тендітна командир не раз водила свою машину у розвідку близько прусських населених пунктів Гросс-Стрелиц (нині польський Стшельце-Опольске), Острув, Гінденбург (зараз Забже). При атаці ворожих позицій під Гінденбургом в числі танкового взводу грамотним обманним маневром машина Ніни змусила противника залишити місто. Далі першої з усього взводу перетнула Одер, несподівано для ворога опинившись в прибережних селах. У тому відчайдушному бою Ніну поранили в голову, проте дівчина не покидала танк до самого приходу головних сил батальйону.
За воєнні роки Ніна отримала чотири серйозні поранення, двічі її життя висіло в палаючому танку на волосині, але їй дивом вдавалося вибиратися. В таких обставинах якось Ніні Бондар довелося протягом року не знімати танковий шолом, тому як у неї повністю вигоріли на голові волосся. Під завісу Ніна штурмувала Берлін, а перемогу зустрічала в Празі. Останній танковий снаряд був випущений на Ельбі.
Літак від Жукова і Парад Перемоги
Меморіальна табличка на честь єдиній жінці – танкістові з Алтаю./Фото: mtdata.ru
Найголовнішою своєю нагородою за фронтові випробування стало для Ніни участь у Параді Перемоги на столичній площі. Ніна Іллівна згадувала, як напередодні цієї події їй захотілося побачитися з мамою. Але від Москви до Бійська шлях лежав довгий, часу не вистачало. Коли інформація дійшла до наближених Жукова, Ніні виділили літак, який доставив її додому і назад. Після того, як форма була отглажена, а чоботи начищені, командир Бондар поїхала на своєму Т-34 по Червоній площі з почуттями, які пам’ятала до останнього дня життя.
У 1946 році Ніна демобилизовалась, повернувшись працівницею конструкторського бюро в рідне місто. Прийшла черга звичайних земних радощів. У 1955-му Бондар змінила прізвище на Ширяєва, вийшовши заміж за колишнього товариша по службі. Пара виховала двох дітей, а син вибрав для себе материнський шлях. Майор-танкіст Володимир Ширяєв брав участь в обох чеченських кампаніях.
Ніна Іллівна прожила довге щасливе життя./Фото: mtdata.ru
У серпні 2014 року на бійському будинку №14 у провулку Комунарів, де багато років проживала героїчна танкістка, встановили меморіальну дошку на її честь. Також її ім’я було вирішено присвоїти та одній з вулиць в забудовуваних мікрорайонах сучасного Бійська. Пам’ять молодий відважної танкистки з Алтайського краю увічнена і за кордоном. У Словаччині про неї написали славетну книгу ««Zeva v ranku». А в районі Дуклинского перевалу стоїть пам’ятник у вигляді радянського Т-34 з таким же номером, під яким воював за Батьківщину Ніна Іллівна Бондар.
Про Т-34 не так давно зняли повнометражний художній фільм. Що у ньому вигадка, а що правда, до кінця зрозуміти складно і сьогодні.
Thanks!
Our editors are notified.