Як Рокфеллери переграли Ротшильдів на радянському просторі

Великі американські і європейські банкіри допомагали революціонерам в царській Росії, а потім їм же їх послідовникам утриматися при владі в новій країні, породженою революцією. Капіталістів зовсім не цікавила ідеологія, метою була прибуток. Країні Рад після розорення світовою і громадянськими війнами загрожував економічний крах, тому вони охоче пішли на співпрацю з ділками від капіталізму. Останнім же відкрилася прекрасна можливість не тільки вигідно для себе давати великі позики більшовикам, але й експлуатувати російський ринок, продаючи необхідні товари.
У негласному змаганні між двома впливовими кланами – Ротшильдами та Рокфеллерами, виграли останні: вони більшою мірою були пов’язані з промисловим капіталом (що важливо у воєнний час) і були спонсорами як англосаксонської, так і німецької сторони конфлікту.

Як Ротшильди втратили вплив у Росії після 1917 року?

Олександр II – імператор Всеросійський, Цар Польський і Великий князь Фінляндський з династії Романових./Фото: img.gazeta.ru

У 1876 році за угодою, укладеною з Олександром II, Ротшильди мали право вчинення угод із золотом від імені Російської імперії. Вони до того часу фінансували більшість урядів, тому мали серйозну вагу в цій сфері. За підказкою Ротшильдів Романови увійшли в «статутний капітал» ФРС США з російським золотом. Але головним інтересом Ротшильдів в Росії була нафта – родовища в Баку і Батумі. Вони всерйоз зайнялися розвитком цієї галузі, застосовуючи для освоєння родовищ і транспортування нафти нові технології, і вивели на світовий ринок російську нафту. До 1902 році більше половини видобутої у світі нафти припадало на Росію.

Таке положення справ жодним чином не могло влаштовувати нафтових монополістів США – Рокфеллерів. І ось вже в 1903 році Рокфеллери організовують в Баку бунти – спалюються нафтопереробка і вишки Ротшильдів. Рокфеллери грунтовно вклалися і в більшовицьку революцію 1917 року, як результат – Ротшильди були витіснені з російського нафтового бізнесу. Видобуток і переробка нафти перейшли в руки Рокфеллерів, а головним торговим партнером СРСР стали США. Європейський капітал в особі Ротшильдів програв американському капіталу в особі Рокфеллерів.

Як перетнулися інтереси Сталіна і Рокфеллера?

У 1901-1907 роках Сталін («Коба») надавав неоціненну допомогу Джону Рокфеллерові-старшому, власнику компанії «Стандард ойл» – організовував одну за одною страйку в Баку на підприємствах, що належали Ротшильдам і іншим нефтовидобувальникам. (А. Островський)./Фото: img.gazeta.ru

Міжнародні банкіри мали кровну зацікавленість в успіху більшовицької революції. Стабільна версія про фінансування російської революції, її натхненників і організаторів «німецькими грошима», вірна лише наполовину: воююча Німеччина не могла собі дозволити таку розкіш без участі банкірів з Уолл-стріт. А ті, як не раз бачили перешкод до того, щоб давати їй вигідні для них позики. Пізніше вони вже співпрацювали з революційними лідерами не опосередковано, а безпосередньо. Революціонери і банкіри спільними зусиллями зруйнували російську православну державність, а потім з великим ентузіазмом стали спільно проводити індустріалізацію країни Рад.

В обмін на західні технології і виробниче обладнання у Нью-Йорк потекли незліченні багатства (накопичені Росією за всю її історію) – золото, коштовності, твори мистецтва, музейні колекції. Всі воювали країни заборгували Сполученим Штатам, але з Росії туди йшов самий потужний приплив золота. В результаті золотий запас США збільшився до 1927 році до 4-х мільярдів.

Лев Троцький взаємодіяв з людьми з орбіти Ротшильдів, а Сталін, який займався організаційно-технічною діяльністю та фінансами, вважав за краще співробітництво з Рокфеллерами – воно почалося ще в епоху бакинських страйків. Джону Рокфеллерові необхідно було припинити або хоча б зменшити поставки нафти з Росії на європейський ринок. Сталін активно йому в цьому допомагав – він став одним з головних організаторів повстань в регіоні.

Баку перетворився на «розсадник революції на Каспії». Крім низки страйків на підприємствах нафтовидобувачів і на місцях видобутку нафти прокотилася хвиля підпалів. Експорт сировини знизився до критичного рівня. Так зв’язку з більшовиками-підпільниками згодилися Рокфеллерам в суто економічній сфері, а приватні інтереси нафтових магнатів вдало співпали з державними інтересами Сполучених Штатів.

Як Девід Рокфеллер почав співпрацю з Хрущовим і Брежнєвим? Дартмутські зустрічі і візити в СРСР

Американський банкір Девід Рокфеллер перший раз відвідав СРСР у 1962 році, потім він став керівником Дармутских зустрічей американської та радянської інтелігенції, а його банк «Чейз» першим відкрив свій офіс у Москві в 1973-м./Фото: kyky.org

Девід Рокфеллер неодноразово контактував з представниками радянського керівництва. У 1964 році він обговорив необхідність збільшити торговий оборот між США і СРСР на зустрічі з главою ЦК КПРС – Микитою Хрущовим. У 1973 (вже після зустрічі Ніксона з Брежнєвим) Рокфеллер спілкувався з радянським прем’єр-міністром Косигіним. Обидва вони розраховували, що американський конгрес відмовиться від прийняття поправки Джексона-Веніка – цей нормативний акт міг серйозно зашкодити торговельним відносинам двох країн (їх очікування не виправдалися – поправка була прийнята). Косигін навіть пропонував США співробітництво в освоєнні газових родовищ і будівництво АЕС.

Девід Рокфеллер зустрічається з Хрущовим./Фото: ttolk.ru

У той період взаємин двох країн, коли дипломатичні та ділові контакти були сильно обмежені – в період «холодної війни», величезне значення мали Дартмутські зустрічі. Перша конференція представників від неурядових організацій обох країн відбулася в Дартмутського коледжі – звідси і назва. Хоча в подальшому місця проведення постійно змінювалися. Ці зустрічі давали можливість обговорювати питання зближення двох супердержав в економічній і політичній сферах, дозволяли знаходити вихід із різних міжнародних конфліктів. Досить тривалий час американську групу очолював Девід Рокфеллер.

«Реванш» Ротшильдів – це Горбачов?

Зустріч М. Горбачова і Д. Рокфеллера./Фото: ic.pics.livejournal.com

Ротшильди відновили роботу в Росії, а точніше – в СРСР, після відходу Сталіна з політичної авансцени країни. З середини п’ятдесятих Ротшильди активно торгували золотом з Держбанком СРСР. Рокфеллери відповіли на це демаршем Де Голля – він зажадав у США повернути золото в обмін на долари, що стало одним з факторів, що призвели до відмови США від «золотого стандарту». Джерелом ліквідності долара відтепер стала нафта. Не обійшлася така операція без участі радянського керівництва, завдяки чому настала епоха брежнєвського «нафтового благополуччя».

Але в 80-ті роки Михайлом Горбачовим було санкціоновано створення в Москві міжнародного комерційного банку, головним акціонером якого був швейцарський банк Ротшильдів (Banque Privee Edmond de Rothschild SA). Ставка клану Ротшильдів на Горбачова виправдала себе сповна – СРСР втратив свої позиції в Східній Європі, економіка країни була остаточно підірвана, були зірвані всі внутрішньополітичні скріпи, які утримують єдність країни.
А коли стало ясно, дні СРСР полічені, першим руку допомоги Горбачову простягнув саме Рокфеллер. Політик і фінансист зустрілися в Росії в 1989 році. Рокфеллер перевів на рахунки громадського фонду Михайла Сергійовича 75 мільйонів доларів.

А один лже-нащадок Рокфеллера 20 років руйнував гаманці зірок Голлівуду.