Як роман з іноземцем зруйнував акторську кар’єру радянської актриси Євгенії Сабельниковой

Актриса Євгенія Сабельникова | Фото: kino-teatr.ru
Її кінокар’єра тривала всього 15 років, і за цей час вона встигла зіграти близько 20 ролей, серед яких була лише одна головна – в музичному фільмі-казці «Горя боятися – щастя не видать». Вона мала всі шанси стати справжньою зіркою, але раптово їй довелося піти з професії. Можливо, її творча доля склалася б зовсім по-іншому, якщо б вона на початку 1980-х рр. не зробила вибір, який підказало їй серце. Але після цього шлях у кіно був для неї закритий, а через кілька років це призвело до вимушеної еміграції…

Актриса в юності | Фото: kino-teatr.ru
Євгенія Сабельникова народилася в 1951 р. в Ленінграді, в сім’ї, що пережила блокаду. Її батьки не мали відношення до світу мистецтва – батько був військовим, а мати працювала бухгалтером. Але Женя з самого дитинства захоплювалася театром і літературою, до 13 років перечитала всього Діккенса і мріяла стати актрисою. Її першими глядачами були перехожі в парках, де вона забиралася на п’єдестали і розважала публіку піснями, віршами і танцями. З 15 років Сабельникова почала відвідувати заняття в Театрі юнацької творчості, де їй відразу довірили головну роль у виставі «Поїзд далекого прямування». Вже тоді у неї не залишалося ніяких сумнівів з приводу подальшого життєвого шляху.

Євгенія Сабельникова (праворуч) у фільмі *Сім наречених єфрейтора Збруєва*, 1970 | Фото: kino-teatr.ru
Після школи їй вдалося з першої спроби вступити на акторський факультет Лгитмік. Вже на 3-му курсі Євгенія почала зніматися в кіно. Успішно завершивши навчання, Сабельникова надійшла в штат кіностудії «Ленфільм». Через 2 роки її батька перевели в Москву, сім’я відправилася разом з ним, і з тих пір актриса виступала на сцені Московського державного театру кіноактора, якому віддала 11 років свого життя, і знімалася в кіно на «Мосфільмі».

Кадр з фільму *Останні дні Помпеї*, 1972 | Фото: kino-teatr.ru

Євгенія Сабельникова у фільмі *Учитель співу*, 1972 | Фото: kino-teatr.ru
Популярність прийшла до неї після головної ролі у фільмі-казці за мотивами однойменної п’єси Маршака «Горя боятися – щастя не видать». Пізніше актрисі діставалися ролі другого плану і епізоди, хоча в її виконанні вони виходили яскравими. У середині 1970-х рр. актрису прийняли до спілки кінематографістів СРСР. В ті часи вона була досить відомою актрисою, її фотографії друкували в журналі «Радянський екран».

Кадр з фільму *Горя боятися – щастя не видать*, 1973 | Фото: kino-teatr.ru

Євгенія Сабельникова у фільмі *Горя боятися – щастя не видать*, 1973 | Фото: kino-teatr.ru
Крім привабливої зовнішності, природа нагородила її приємним, м’яким тембром голосу. Це дало можливість Євгенії Сабельниковой працювати і на дубляжі: це її голосом говорять героїні Ірини Алфьорової в «Вчителя співу» та Галини Бєляєвої в «Мій ласкавий і ніжний звірі» і «Уявного хворого».

Кадр з фільму *Горя боятися – щастя не видать*, 1973 | Фото: kino-teatr.ru

Євгенія Сабельникова у фільмі *Про тих, кого пам’ятаю і люблю*, 1973 | Фото: kino-teatr.ru
У актриси завжди було багато шанувальників, і одним з них став сам Валерій Золотухін. Вони познайомилися на зйомках фільму «Про тих, кого пам’ятаю і люблю». Актор на той момент був одружений з Ніною Шацької, у них була маленька дитина, але Золотухін зовсім втратив голову від Євгенії. Він літав до неї в Ленінград, годинами розмовляв по телефону, а одного разу з-за неї зірвав зйомки. Золотухін їхав на таксі на «Мосфільм», але мало не біля воріт попросив водія розвернутися і відправитися на іншу студію. «Горького?» – запитав таксист. Актор відповів: «Ні, на «Ленфільм». Цей роман тривав близько 2-х років, але коли про це дізналася дружина актора, вона приїхала до батьків Сабельниковой і зажадала залишити в спокої її чоловіка. На цьому спілкування з Золотухіним і припинилося.

Валерій Золотухін у фільмі *Про тих, кого пам’ятаю і люблю*, 1973 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Про тих, кого пам’ятаю і люблю*, 1973 | Фото: kino-teatr.ru
На початку 1980-х рр. у її долі відбулися кардинальні зміни – Євгенія Сабельникова познайомилася з австрійцем і вийшла за нього заміж. Ця обставина ніяк не відбилося на її творчій долі, якби її чоловік не був іноземцем. В СРСР такі шлюби не віталися, і актриса поплатилася за цей вибір своєю кар’єрою: її перестали запрошувати на проби і зйомки, не давали озвучувати картини. У 1985 р. актриса зіграла свою останню роль у фільмі з символічною назвою «Ми звинувачуємо», а потім її викликали до керівництва і оголосили про звільнення.

Євгенія Сабельникова у фільмі *З веселощами й відвагою*, 1974 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Ви мені писали…*, 1976 | Фото: kino-teatr.ru
Протягом 2,5 років Євгенія Сабельникова немов перебувала в повній соціальної ізоляції – з нею перестали спілкуватися друзі, колеги від неї відвернулися, роботи більше не пропонували. Крім того, їй постійно надходили погрози від незнайомих людей. Поруч залишався тільки чоловік і маленька дочка. На той момент вона чекала другу дитину. Чоловік вже давно умовляв її виїхати з СРСР, але вона не погоджувалася, поки остаточно не втратила надію на те, що в майбутньому щось може змінитися. Так радянська актриса стала вимушеною емігранткою. Втім, поволі це рішення назрівало вже давно – ще в шкільні роки Євгенія Сабельникова, дізнавшись про долю царської сім’ї в Росії, оголосила себе антисоветчицей і відмовилася вступати в комсомол.

Євгенія Сабельникова у фільмі *Просто Саша*, 1976 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Оленяча полювання*, 1981 | Фото: kino-teatr.ru
З тих пір Євгенія Сабельникова разом із сім’єю живе в Німеччині. Про свій переїзд вона не шкодує – актриса вважає, що це допомогло їй духовно вирости й зміцніти. За її словами, великий вплив на її становлення зробило багаторічне спілкування з митрополитом Волоколамським і юр ” ївським Питиримом, а також з російським письменником-дисидентом Георгієм Владимовым.

Актриса Євгенія Сабельникова | Фото: kino-teatr.ru
В еміграції Євгенії Сабельниковой довелося забути про акторську кар’єру, але вона знайшла себе в інших областях: працювала перекладачкою, протягом 12 років викладала акторську майстерність, а також історію російської культури і мови, поставила виставу в німецькій балетній школі, написала книгу «Про еміграцію і емігрантів».

Євгенія Сабельникова у фільмі *Ми звинувачуємо*, 1985 | Фото: kino-teatr.ru
Вона була не єдиною радянською актрисою, яка спробувала знайти своє особисте щастя за кордоном: 8 знаменитостей, які вийшли заміж за іноземців.