В липні 1918-го в Єкатеринбурзі в «будинку Іпатьєва» вбили останнього російського імператора Миколи II з сім’єю. Про ту далеку трагедії написані тисячі документальних, історичних і художніх досліджень. Точка в численних розслідуваннях не поставлена і сьогодні. Достовірно відомі імена тільки частини виконавців вбивства. З учасників розстрільної групи кілька дожили до старості, домоглися усіляких почестей, розважали спогадами відпочиваючих санаторіїв, піонерів і завсідників пивних.
Підготовка до фатального розстрілу і склад розстрільної групи
Протокол постанови Єкатеринбурзького облради про
У Громадянську війну, коли проливалася кров рікою, вбивство родини царя не сприймалося суспільством, як страшне лиходійство. В роки соціалізму це злочин видавалося за акт справедливості, а іменами убивць називали міські вулиці, приміром, Свердловськ. За офіційною версією саме з Яковом Свердловим узгоджувався питання про розстріл, розглянутий уральськими владою на партійному засіданні. Однак ні голова президії уральського обкому РКП(б), ні сам вождь пролетарів Ленін в причасті до цього рішення не були викриті. На місці розстрілу царської сім’ї в Єкатеринбурзі тепер зведено Храм на Крові.
Про підвалі Іпатіївського будинку, в якому і була вчинена кривава розправа, нагадує лише перший рівень. Достовірно не встановлено і точний склад розстрільної групи – документи на цей рахунок не доступні, а свідчення очевидців повні розбіжностей. Збивали з пантелику дослідників і помилкові свідчення з фальшивими процесами. Прийнято вважати, що розстріл здійснила команда у складі 8-10 чоловік. Напевно відомі імена вісьмох, серед яких розробник плану і безпосередній керівник розстрільної операції Юровський.
А були латиші?
Будинок Іпатьєва в Єкатеринбурзі./Фото: cdnimg.rg.ru
В історичних джерелах популяризувалася версія про участь у розстрілі латиських стрільців. Інші дослідники стверджують, що латиші навпаки були єдиними в тій команді, які в останній момент відмовилися виконувати роль катів. Безіменних латишів згадував у слідчих документах слідчий Соколов, який зафіксував показання допитуваних. Чекісти ж, добровільно писали свої спогади, не повідомляли про іноземців. Відсутні латиші і на фотознімках учасників розстрілу з книги Радзинського про життя Миколи II.
Незважаючи на поширену версію про склад розстрільної групи, частина істориків впевнені, що міфічних латишів створив Соколов, спираючись то на неправдиві свідчення допитів, то на власні умовиводи. У своїх спогадах син Медведєва, одного з расстрельщиков, розповідав, що колишні царевбивці часто зустрічалися у них в московській квартирі. При цьому ні про які латышах він не згадував. Те, що латиші були присутні в Іпатіївському домі — точно встановлено. А ось стріляв хтось із них у царську сім’ю — невідомо. Але в будь-якому випадку, вони швидше за все діяли не як представників латиського народу, а виходячи з більшовицьких ідей Червоної Армії, бійцями якої були.
Долі виконавців вбивства
Зброя Медведєва в музеї./Фото: kak2z.ru
З числа точно відомих виконавців злочину є ті, хто цілком благополучно дожив до глибокої старості. Розробник плану Юровський, Нікулін, Єрмаков, однофамільці Медведєви, Кабанів, Ваганов і Нетребін – імена встановлених неодноразовими розслідуваннями катів. Медведєв згодом передав свій розстрільний маузер в музей, неодноразово виступав перед студентами з лекціями на тему ліквідації царизму, був почесним гостем навіть в піонерських таборах. А з розповідей його сучасників, дозволяв собі ходити по пивним, гордо вимагаючи безкоштовну випивку. Нікулін з Юровським також передали музею свої револьвери, які були списані в склад НКВС. Зброя, якою вбивали царську сім’ю і наближених через роки выставилось в Музеї сучасної історії. У 60-ті роки відділом пропаганди на Московському радіо були записані аудіобесіди з сімдесятирічним Нікуліним і 67-річним Родзинським (останній брав участь у знищенні тіл). Плівки, природно, відразу були засекречені.
Розслідування білогвардійців і наступні справи
Шахта № 7 на Ганиній Ямі, куди спочатку були скинуті тіла розстріляних. 1919 р. Фото з книги
Після вбивства царської сім’ї до міста підступили білі війська і зайняли його. Відразу ж було вирішено починати розслідування. Попередньо справу по самому резонансного вбивства в країні стартувало в 1918-м. Згідно з відомостями автора книги «Двадцять три сходинки вниз» Касвинова, всі потрапили в руки білих чекісти, які мали відношення до розстрілу, піддалися тортурам і були розстріляні білогвардійцями. Були покарані кров’ю розвідний, охоронці, постові, шофери. В ході слідства допити проводилися не тільки в Єкатеринбурзі, але і в Омську, Читі, Владивостоці, а після настання червоноармійців навіть в Харбіні, Берліні і Парижі. Припинилося розслідування у 1924 році з причини смерті Миколи Соколова, головного слідчого.
Слідчі дії були відновлені вже в 1993 році з ініціативи Генпрокуратури Росії. І всі деталі того фатального події не встановлені донині. Регулярно спливає версія про ритуальному вбивстві. Однак ні білогвардійський слідчий Соколов в минулому столітті, ні старший слідчий з особливо важливих справ Соловйов, в 1990-х — 2000-х займався справою, не знайшли ознак ритуальних дій у тому злочині. Сім’я Романових була розстріляна, для добивання вижили використовувалися багнети. Цілеспрямованого знущання над тілами вбитих не було, а спроба знищення останків відбувалася для приховування доказів із-за загрози взяття Єкатеринбурга білими. Культових цілей встановлено не було. У 2007-му Генпрокуратура Росії в черговий раз відновила розслідування у справі вбивства сім’ї останнього російського царя. Подібні заходи проводилися Слідчим комітетом Росії і в 2015 році.
А адже цареубийц в історії Росії було досить багато.
Thanks!
Our editors are notified.