Головний шифрувальник 8-го ГУ радянського КДБ Віктор Шеймов протягом п’яти років значився як безвісті зниклий. Насправді ж він весь цей час жив у США під іншим ім’ям, служачи в Агентстві нацбезпеки. Втеча радянського майора разом з сім’єю було настільки професійно сплановано і організовано, що спецслужби Радянського Союзу розглядали будь-яку версію, крім зради.
Кар’єрні успіхи і добровільна вербівка
На представників ЦРУ Шеймов вийшов сам.рр.иѕегарі.сом/Фото:
Іноземні шифри вважаються скарбом для будь-якої розвідки. Якщо б перед розвідником постала дилема, кого завербувати – міністра або шифровальщика, то він напевно віддав би перевагу останнього. Міністр, безумовно, володіє конфіденційною інформацією, але надати доступ до секретних каналів зв’язку і перехопленим телеграмами може саме шифрувальник. Американський флот міг би програти Мидуэю, якщо б не розкриті військово-морські шифри японців. А без розшифровки перехоплених гітлерівських телеграм було б загублено куди більше життів і втрачений результат багатьох ключових битв. На цій винятковості власного становища і зіграв майор КДБ Віктор Шеймов.
Після закінчення МДТУ їм. Баумана та першого трудового досвіду в оборонному НДІ його запросили в саме засекречене спецпідрозділ Комітету держбезпеки – 8-й главк. Це відомство займалося забезпеченням безпеки і, власне, організацією шифрувальної зв’язку в Союзі і за кордоном. У 1980-му Віктор Шеймов призначений начальником відділу, який курирував шифровки зарубіжних радянських посольств. У компетенції майора були всі криптологические нюанси цієї роботи, не лише діючі, але і лише розробляються. Саме до цього періоду Шеймов приймає тверде рішення продовжити свою діяльність за кордоном.
Такий шанс вималювався у Шеймова в ході службової поїздки в Польщу. Незважаючи на те, що шифрувальник цілодобово перебував під невсипущим оком служби безпеки при посольстві, йому вдалося зв’язатися з американцями. Використавши перебування в культурному центрі як прикриття, він непомітно залишив вбиральню, кудись відлучився під приводом поганого самопочуття. Замаскувавшись, він зустрівся з представником ЦРУ, запропонував йому свої послуги, озвучив прийнятні умови і став чекати.
Туманні перспективи на батьківщині і мемуарні одкровення
Режим комуністичного рабства штовхнув шифровальщика на зраду./Фото: ttolk.ru
Як пізніше зізнавався Шеймов в мемуарах від 1993 року, на такий крок його штовхнула ненависть до радянської комуністичної машині і внутрішнє прагнення її подолати. На його світогляд вплинули зустрічі зі столичними дисидентами, повальне лицемірство в середовищі начальства, загальна незадоволеність чином тогочасного життя і бажання не говорити, а діяти. Шеймов взявся за розгром режиму в самому глобальному сенсі, переконавшись у приреченості комуністичного рабства. Не пройшли повз і переслідування і навіть вбивства інакомислячих колег, що радянські дослідники пізніше назвали відвертою брехнею. Не можна, мабуть, виключати та страсну симпатію до західної демократії.
Шеймов більше не міг пристосовуватися і чекати, раптом все зміниться само по собі. Подати у відставку і піти з КДБ теж було малоймовірним сценарієм. Самогубством стало б і відкритий виступ проти сформованого режиму. Не менш авантюрної здавалася, наприклад, організація якоїсь підпільної антикомуністичної осередку. Але після довгих роздумів Шеймов вибрав для себе найбільш небезпечний варіант: залишити СРСР і назавжди втекти на Захід з дружиною і дочкою.
Операція «Втеча» і неспроможність розслідування КДБ
За однією з версій, Шеймовы бігли через Польщу./Фото: politeka.net
Як стверджував сам Шеймов, йому тричі довелося зустрічатися з представником ЦРУ в Москві. Побоюючись, що його залишать у межах Союзу «кротом», він видавав таємну інформацію поступово, залишаючи ключові моменти при собі. Шеймов до останнього не знав, яким чином його з дружиною і дитиною переправлять на Захід. Але сім’я почала готуватися заздалегідь, щоб потім, коли їх почнуть шукати, не склалося враження про втечу.
Шеймов обставляв все так, щоб у правоохоронців була головна переконлива версія – вбивство. Дружина придбала залізничні квитки до Ужгорода. Шеймов повідомив на роботі, що вихідні проведе в Підмосков’ї у товаришів, і що телефонний зв’язок з ним буде відсутній. Втеча спланували на п’ятницю, щоб виграти час до початку нового робочого тижня. Що було далі, точно невідомо нікому.
У радянських правоохоронців було кілька версій. За однією, перебіжчики перетнули держкордон в польському напрямку на автомобілі. За іншою версією, Шеймовы покинули аеропорт Внуково на літаку, причому глава сім’ї був загримований під другого пілота, а дружина і дочка розташовувати в ящиках з нібито вийшла з ладу посольської електронікою.
Зрозуміло, що ЦРУ не стане розкривати таємницю про сценарії вивезення, є відвертим порушенням всяких дипломатичних традицій. Але в будь-якому випадку, ця операція стала особливо зухвалої в історії зрад Батьківщини кгбистами. Колишній заступник голови КДБ СРСР Ф. Бобков в книзі, яка описує цей пагін, нарікав, що на превеликий сором спецслужбам далеко не відразу вдалося встановити факт зради. Це розслідування затягнулося на кілька років. І все це час Шеймов успішно ділився усієї конфіденційної інформацією з новими наставниками, бо як криптосистему в КДБ ніхто не міняв.
Судовий позов проти ЦРУ
Шеймову вдалося виграти справу проти ЦРУ./Фото: im0-tub-ua.yandex.net
Діставшись до Америки, Віктор Шеймов пішов в роботу з головою і навіть був удостоєний медаллю за високі заслуги. Всій родині негайно надали американське громадянство. Західний історик Філіп Найтлі вважав Шеймова шпигуном, яким керували далеко не ідеологічні мотиви, а виключно користолюбство. Є інформація, що після приємного і довгоочікуваного співпраці Шеймов посварився з ЦРУ. Британська газета The DailyTelegraph розповідала, як він подав в суд на розвідуправління, вважаючи, що йому не доплатили обіцяну суму за співпрацю. Позивач вимагав відшкодування в розмірі мільйона доларів і навіть виграв справу. Але яку суму йому вдалося відсудити, не розголошувалося. На даний момент Віктор Шеймов як і раніше проживає в Сполучених Штатах, займаючись дохідним бізнесом, пов’язаним з кібербезпеки.
І така людина, як Андрій Власов ні з чим іншим, крім як з зрадою не асоціюється. Проте до переходу на бік німців він відзначився в бою так, що до цих пір в Росії є пам’ятник на його честь.
Thanks!
Our editors are notified.