Як в СРСР відпочивали, лікувалися і йшли з життя лідери соціалістичних країн і видатні партійні чини

Співпраця Радянського Союзу із дружніми державами не обмежувалося політичною, економічною та культурною сферами. Уряд СРСР пильно стежило за здоров’ям керівників соцкраїн і лідерів компартій, запрошувала їх на відпочинок і лікування. Однак результати братської медичної допомоги не завжди були позитивними, що нерідко викликало чутки про руці радянських спецслужб.

Як генсек БКП Георгій Димитров лікувався в санаторії «Барвиха» від діабету, але в Болгарію вже не повернувся живим

Георгій Димитров – болгарський революціонер, державний, політичний і партійний діяч./Фото: upload.wikimedia.org

У березні 1949-го болгарська преса рознесла по країні тривожну звістку: у зв’язку з погіршенням здоров’я Генеральний секретар ЦК Компартії товариш Георгій Димитров отримав відпустку і відправився на лікування в СРСР. Радянське керівництво розмістило Димитрова в підмосковному санаторії «Барвиха», оснащеному за високим рівнем кремлівських медустанов. На жаль, ні високопрофесійний персонал, ні новітні методи лікування, ні цілюще повітря хвойного лісу не змогли протистояти прогресуючого цирозу печінки, осложненному цукровий діабет. Вже в липні ЦК КПРС сповістив про смерть видатного діяча міжнародного комуністичного руху Георгія Димитрова.

Тіло болгарського лідера піддалося бальзамування. Керував процесом найтитулованіший радянський фахівець у цій сфері Борис Збарський. Незважаючи на об’єктивну необхідність даної операції (спецпоезду з останками Георгія Димитрова належало проїхати значну територію Радянського Союзу і всю Румунію, роблячи зупинки в дорозі для проведення траурних мітингів), стала поширюватися чутка про те, що бальзамування применилось для приховування слідів отрути. Пізніше, в дев’яності роки минулого століття, з’явилася версія, що співробітники мавзолейной групи виявили в зразках волосся Димитрова підвищений вміст ртуті. Проте офіційного підтвердження цьому не було.

Як польський президент Болеслав Берут помер у Москві від інфаркту

Болеслав Берут – польський партійний і державний діяч, перший президент Польської Народної Республіки./Фото: 1ku.ru

Часто загадковими називають обставини смерті президента ПНР, Першого секретаря ЦК Польської Об’єднаної робочої партії. Болеслав Берут, слухняно реалізовував у Польщі радянську політику і мав напівофіційне прізвисько «польський Сталін», також зустрів свою смерть у столиці СРСР. В лютому 1956-го він був гостем XX з’їзду КПРС, відомого засудженням культу особи Сталіна. Прослуханий на закритому засіданні з’їзду знаменитий доповідь Микити Хрущова «Про культ особистості і його наслідки» став справжнім ударом для ярого сталініста. Беруту стало погано прямо в залі засідань. Це породило припущення, що, вислухавши промову Хрущова, польський лідер пережив нервове потрясіння. Радянські лікарі надали потерпілому першу допомогу і наполягли на госпіталізації. Незважаючи на старання медиків, 12 березня Болеслав Берут помер. В офіційному висновку зазначалося, що смерть настала внаслідок інфаркту міокарда.

Однак у Польщі поширилася версія, що смерть лідера ПОРП – результат неприпустимих помилок хрущовських ескулапів. Ще подейкували про те, що це було навмисне отруєння, так як досить жорстка політика Берута істотно розходилася з курсом Хрущова на «відлигу». Висувалося припущення, що відданий прихильник Сталіна після розвінчання свого кумира покінчив життя самогубством. Однак кілька років тому в інтерв’ю польському радіо син Берута спростував всі ці версії і заявив, що схиляється до думки про те, що батьківська проблема з серцем була ускладнена нирковим нездужанням, серйозність якого московські лікарі недооцінили.

Що не подобалося лідерам СРСР у «Пам’ятній записці» Пальміро Тольятті, і як склалася доля секретаря італійської компартії в радянському Криму

Пальміро Тольятті в «Артеку»./Фото: img-fotki.yandex.ru

Метою візиту Генсека Італійської компартії в Москву в серпні 1964-го була зустріч з радянським лідером Микитою Хрущовим. Формально запрошений на відпочинок і лікування Пальміро Тольятті насправді збирався обговорити з главою КПРС ряд ідеологічних питань щодо міжнародних і міжпартійних відносин. Однак до цього часу Микита Сергійович приурочив поїздку по країні. Тольятті пообіцяли зустріч з Хрущовим в Криму.

В Ялті, в очікуванні майбутньої бесіди, Пальміро Тольятті підготував свою «Пам’ятну записку», яку згодом назвуть політичним заповітом лідера Італійської компартії. Ключовими моментами даного документа були міркування про можливий розкол у світовому комуністичному русі, викликаному конфліктом між КПРС і Компартією Китаю; про зміни у відносинах СРСР з країнами соцтабору; про потреби і можливості мирного співіснування держав з різною соціальною системою; про непослідовному, половинчастому викриття культу особистості Сталіна. Природно, подібні постулати не викликали захоплення у радянського керівництва, і зустріч Тольятті з Хрущовим постійно відкладалася. Щоб відвернути гостя, йому пропонували огляд кримських визначних пам’яток, в тому числі відвідування піонертабору «Артек». Саме там жарким серпневим днем 71-річного Пальміро Тольятті наздогнав інсульт, від якого він вже не оговтався.

Скільки генсекретарей померло на території СРСР

Агостиньо Немає – ангольський державний діяч, перший президент Народної Республіки Ангола./Фото: cdn.britannica.com

За три десятиліття починаючи з 1949 року в Радянському Союзі закінчили своє земне існування близько півтора десятків відомих іноземних діячів – президентів, прем’єрів, лідерів компартій. Серед таких – Моріс Торез. На початку 1950-х здоров’я генсека Французької компартії похитнулося, і він часто приїжджав на лікування в СРСР. У липні 1964-го, склавши повноваження генсека, Торез в черговий раз звернувся за допомогою до радянських медиків. Але отримати її не встиг – помер на борту теплохода «Литва» по дорозі до Ялти.

Січень 1966 року став фатальним для індійського Прем’єр-міністра Лал Бахадура Шастрі. Тоді в Ташкенті пройшла ініційована урядом СРСР конференція, на якій вдалося зробити практично неможливе – примирити давно конфліктувала Індію і Пакистан. З нагоди підписання перемир’я відбувся бенкет, одразу після якого Шастрі помер.

Далеко від батьківщини відійшов у вічність Президент і голова Партії праці Анголи Агостиньо Нету, який прибув в Союз на онкологічну операцію. Лікування не дало очікуваних результатів, відправити пацієнта додому не встигли. У вересні 1979 року в Москві товариш Немає помер у віці 56 років.

Сьогодні дуже цікаво дізнатися, які подарунки робили радянські генсеки своїм друзям. Що і говорити – радянські лідери вміли дивувати.