Всупереч деяким помилкам, що СРСР не була закритою країною. Іноземці могли відвідувати країну в складі творчого колективу або приїжджати на конференції за запрошення радянських колег. Але найпоширенішим приводом відвідин Країни Рад були туристичні поїздки. З метою розвитку комерційного туризму в СРСР і залучення іноземної валюти в 1929 році була заснована компанія «Інтурист», яка отримала монополію на супровід і обслуговування всіх іноземних гостей.
Плакати і слогани «Інтуриста»: що обіцяли іноземним мандрівникам в СРСР
Плакат «Інтуриста»./Фото: s.zefirka.net
В 17 країнах за кордоном і в 33 містах СРСР були відкриті відділення «Інтуриста», які обслуговували іноземних громадян, охочих відвідати Росію: організовували тури, становили маршрути, розробляли путівники та розмовні словники.
Основне завдання «Інтуриста» полягала в тому, щоб створити з Радянського Союзу туристичний бренд. Гостей із зарубіжжя заманювали претенциозными слоганами: «це не просто подорож, це подорож у новий світ». І люди, які на власні очі хотіли подивитися, як будується соціалізм, стали активно відвідувати СРСР вже з кінця 20-х років. Першими туристами Країни Рад стали громадські діячі та представники творчої інтелігенції.
Для створення рекламних плакатів «Інтурист» залучав відомих радянських художників, які повинні були показати, що Радянський Союз — це розвинена країна «перемігшого соціалізму», і їй є чим здивувати гостей.
Іноземним громадянам пропонували відвідати цікаві місця Москви і Ленінграда, покататися на транссибірському експресі або відправитися в круїз по Волзі і Чорному морю.
Робилися активні спроби розкрутити «Радянську рів’єру» — курорти чорноморського узбережжя від Криму до Аджарії. Причорномор’я позиціонували як ідеальне місце для лікування та відпочинку на фоні мальовничих гірських краєвидів і субтропічного клімату.
За якими критеріями відбирали гідів
Екскурсія по Ленінграду, 1960 рік./Фото: photochronograph.ru
Барвисті плакати «Інтуриста» демонстрували різноманітність цікавих місць, традицій і культур в СРСР. Але подорожувати по країні можна було тільки під суворим контролем гідів-перекладачів, які показували туристам досягнення соціалістичної держави.
Гід повинен був вміти грамотно розповідати про переваги соціалізму і політично коректно відповідати на гострі запитання про радянський побут. В допомогу екскурсоводам була складена картотека, де були перелічені найбільш провокаційні питання і шаблони відповідей на них.
Наприклад, на запитання іноземного туриста «Чому ви не можете приїхати до нас?» гід повинен був відповісти в такому ключі: «У нас така велика країна! Мені життя не вистачить, щоб подивитися її всю, тим більше не вистачить на закордон».
Екскурсоводи забезпечували суворе дотримання маршруту, припиняли контакти туристів з простими радянськими громадянами, забороняли фотографувати стратегічно важливі об’єкти — заводи, фабрики, мости та аеродроми.
Посада гіда вважалася на той час однією з найбільш престижних і високооплачуваних. Співробітників відбирали ретельно, перевіряючи їх на знання іноземних мов, політичну коректність і грамотність. Вища освіта не було принципово важливим фактором, оскільки до 1935 року в СРСР не було Вузів з такою спеціальністю.
Які місця відвідували іноземні громадяни в СРСР
Іноземні туристи під час демонстрації на Червоній площі./Фото: cdni.rbth.com
Як правило, поїздка починалася в Москві чи Ленінграді, де іноземцям проводили оглядові екскурсії. Подальший маршрут залежав від путівки.
У літній час були популярні маршрути по всьому Чорноморському узбережжю. За даними ТАСС, в кінці 60-х років число туристів на курортах Криму склало понад 4 млн. осіб, з них близько 30 тис. іноземних громадян. Лідерами з відвідування виявилися жителі ФРН, НДР, Чехословаччини й Італії.
У першу чергу СРСР намагалися розрекламувати як центр індустріалізації і прогресу, де можна подорожувати як завгодно: по землі, воді або повітрю.
Круїзи по Волзі представляли іноземцям як щось подібне до подорожей по Рейну або Майну.
Особливою популярністю у іноземців користувалися поїздки по Транссибірській залізниці — за 12 днів вони перетинали всю Росію від Заходу до Сходу.
Якщо тур випадав на травень або жовтень, мандрівників обов’язково водили на демонстрації.
При всіх проблемах і недоліках туристичної галузі в СРСР «Інтуристу» все ж вдалося сформувати сприятливу думку про Країну Рад у значної маси туристів. Такий результат був отриманий в основному завдяки поєднанню видовищних пейзажів (природа Криму, Кавказький хребет) і незвичайних для іноземців місць (Арктика і Ельбрус) з демонстрацією нових об’єктів будівництва соціалізму».
Як іноземці відгукувалися про радянському сервісі
Іноземці пробують радянське морозиво./Фото: cdni.rbth.com
Перші роки після відкриття «Інтуриста» справи з радянським туризмом йшли добре, але поступово контингент мандрівників став змінюватися. Якщо раніше це були прості робітники делегації з близьких по духу держав, то згодом сюди все частіше стали приїжджати представники буржуазії, які звикли до якісного сервісу, якого не було в СРСР.
Відповідно до звітів «Інтуриста», більше 90% іноземців були незадоволені обслуговуванням. І щоб виправити ситуацію, в 1933 році партійні лідери приймають рішення про створення нової туристичної інфраструктури. В «Метрополі», «Націоналі», «Асторії» та інших готелях, які мали ще дореволюційний вигляд, був проведений ремонт. Оновили не лише дизайн готелів, але і персонал. Усі працівники готелів перед прийомом іноземних гостей отримували докладні інструкції і проходили підготовку.
У середині 30-х років рівень готельного сервісу значно виріс. Письменник Андре Жид в книзі про свою поїздку в СРСР писав, що радянська готель «Синоп» в Сухумі може зрівнятися з самими красивими і комфортабельними готелями Європи.
За межами готелів справи йшли не так райдужно. Наприклад, письменник-фантаст Роберт Хайнлайн, відвідав Радянський Союз в 1959 році, був обурений грабіжницьким курсом валюти та надмірним контролем гідів: «ми бачили тільки те, що вони хотіли, чули тільки те, що вони хотіли, щоб ми почули».
Міжнародний табір для зміцнення ідеології радянської молоді
Житловий корпус міжнародного табору «Супутник»./Фото: fotostarina.ru
Особливим напрямком у розвитку радянського туризму була робота зі студентською та робітничою молоддю з різних країн, особливо з держав соціалістичного табору. З цією метою в 1959 році в Гурзуфі відкрили молодіжний табір «Супутник», де радянські та іноземні громадяни від 18 до 35 років могли провести спільний відпочинок. Для відпочиваючих проводили зустрічі з радянськими спортсменами, влаштовували диспути, організовували походи та екскурсії. Обов’язковим пунктом розважальної програми були «багаття світу».
На відпочинок у «Супутник» допускалися лише «ідеологічно стабільна» молодь і передовики виробництва. Але співробітники табору все одно відзначали, що радянські громадяни часто виявляли аполітичність і прагнення до вільного неформального спілкування.
Адже на території Росії є величні старовинні замки, про які не розповідають гіди.
Thanks!
Our editors are notified.