Мета виростити і виховати нового Пушкіна ні перед ким не варто – це було б надто самовпевнено, так і просто неможливо. Але створити умови, які допоможуть дитині розвинути свою геніальність в чому б то не було, – мрія, напевно, всіх батьків і сумлінних вчителів. Перший випуск Ліцею дав країні зовсім не першокласних чиновників, як замислювалося, але ось геніїв серед тих, що вийшли з його стін хлопчаків було предостатньо. Як же це було здійснено?
Вступ до Царськосельський ліцей
А. А. Тон. Царське Село. Вид на Ліцей і церковний флігель Катерининського палацу
Царськосельський ліцей в першу чергу і розглядається як навчальний заклад, де навчався великий російський поет Пушкін – нічого не поробиш, цей статус йому надано самою історією. Але все ж те, що дванадцятирічний Олександр став ліцеїстом, було скоріше випадковістю, а ось той факт, що випускник Ліцею заснував саму російську літературу, до випадковостям вже так просто не віднесеш. Як би там не було, саме на 1810 рік довелося рішення імператора Олександра I про заснування нового, прогресивного навчального закладу, де виховувалася б російська еліта – майбутні державні діячі, які змінять країну, здійснять реформування влади, прищеплять ідеї Просвітництва різних суспільних інститутів.
Ліцей розміщувався в одному з флігелів Катерининського палацу, сполученому з основною будівлею галереєю
У серпні 1810 року було видано царський указ, а вже через рік проводилися вступні іспити. Брали далеко не всіх: насамперед, честь стати ліцеїстом належала тільки хлопчикам, до того ж мали дворянське походження. Перед тим, як тримати іспит, потрібно було отримати рекомендацію від впливових осіб, пройти співбесіду з самим міністром освіти Розумовським. Спочатку планувалося, що в Ліцеї будуть навчатися два молодших брата імператора – Микола і Михайло – бо, зокрема, і будівлею для розміщення навчального закладу був обраний флігель Катерининського палацу, перебудований архітектором В. П. Стасовим. Вихованці зростали і навчалися в безпосередній близькості до вищих осіб держави – незважаючи на те, що плани щодо великих князів все-таки змінилися.
Перехід з будівлі ліцею у палац був закритий, в ньому розмістилася бібліотека ліцейна
Одночасно з підготовкою до відкриття Ліцею в сім’ї Пушкіних будували плани щодо освіти Олександра. Хлопчикові виповнювалося дванадцять років, і від домашнього навчання пора було переходити до більш грунтовного освіти. Найбільш відповідним навчальним закладом батькові, Сергію Львовичу, здавався єзуїтський пансіон в Петербурзі, але тут прийшла звістка про відкриття нової школи, розрахованої на підготовку політичної еліти, і цей варіант здався Пушкіну-старшому куди більш привабливим. До речі, навчання в Ліцеї було безкоштовним. Потрібно лише заручитися протекцією, і така була знайдена – через дядька Пушкіна Василя Львовича, а також друга сім’ї Олександра Івановича Тургенєва, впливового петербурзького чиновника. Кандидат в ліцеїсти сподобався і першому директору – Василю Федоровичу Малиновському.
В. Ф. Малиновський
Іспит передбачав перевірку знань абітурієнта по всіх основних дисциплін, але високих вимог при вступі не пред’являлося. Пушкін отримав найкращу оцінку з російської граматиці, «добре» – з французької, щодо історії та географії було позначено – «має відомості». Головні ж досягнення у навчанні йому і двадцяти дев’яти іншим ліцеїстам належало здійснити в найближчі шість років.
Як навчалися ліцеїсти
М. М. Сперанський
Програму навчання розробляв Михайло Сперанський, видатний реформатор, через короткий час після створення Ліцею потрапив в опалу. Акцент був зроблений на гуманітарних і правових. Серед предметів значилися Закон Божий, етика, логіка, правознавство, окремим напрямком були риторика і словесність – російська, французька, латинська і німецька. Точні науки були представлені математичними началами, фізикою і космографією, статистикою. Велика увага приділялася гімнастики і витонченим мистецтвам – ліцеїсти щодня займалися мешкати на асфальті, малювали, вчилися танцювати і фехтувати, із спортивних дисциплін викладали верхову їзду і плавання.
Навчальний клас у Ліцеї
Роки, проведені в Ліцеї, повинні були сформувати з кожного учня самостійну, різнобічну, творчу особистість, що знайшла своє покликання і вміє прагнути до висот. Величезна увага приділялася і організації життя вихованців. Щоденне розклад було складено так, що практично не залишало можливості бездіяльності, ліцеїсти були постійно зайняті. У загальній складності уроків присвячували 7-8 годин на день, чергуючи заняття з відпочинком, а навчання в класі – з рухливими іграми та розвагами.
У Великому залі проводилися урочисті заходи, в інші дні він служив місцем відпочинку учнів, рекреацією
Підйом був о шостій ранку, вихованці відправлялися на ранкову молитву, а з 7 до 9 годин проходили перші уроки. Після цього був чай, за ним – прогулянка. У десять поверталися в навчальний клас – до полудня. З дванадцятої до першої години дня ліцеїсти знову відправлялися гуляти, повертаючись уже до обіду. Післяобідній час присвячували заняттям мешкати на асфальті і малюванням – до трьох годин, потім до п’ятої вечора займалися іншими уроками. Потім йшли пити чай і знову на прогулянку – до шести годин, і вечірній час до вечері присвячували повторення уроків, відвідування бібліотеки. Вечеря починався о 20.30, за ним слід було вільний час, а в 22 години учні вирушали на вечірню молитву і спати.
Малюнок А. Пушкіна. Завдяки тому, що заняття малюванням проводилися щодня, всі вихованці Ліцею прекрасно володіли пензлем і олівцем
Майже весь час ліцеїсти перебували в суспільстві та під наглядом – бо за час навчання в Ліцеї у кожного сформувалися відмінні соціальні навички. Вчителі зверталися до хлопчиків на «ви», додаючи до прізвища слово «пан» – що сприяло встановленню поважних відносин з дотриманням певної дистанції між вихованцем і викладачем. У штат вчителів потрапили в основному молоді спеціалісти, які відзначалися творчим підходом до професії, багато з них мали для майбутніх випускників надзвичайно сильний вплив.
Олександр Іванович Галич (Говоров), вчитель словесності, і Олександр Петрович Куніцин, викладав право
В Ліцеї вчили не зазубрювати істини, а шукати свої, думати самостійно, вільно і незалежно. Досить прогресивною для того часу був повна відмова від тілесних покарань. Учнів ранжирували в залежності від їх успіхів у навчанні: від цієї оцінки залежало місце в навчальному класі і в їдальні – кращі отримували дозвіл сидіти ближче до вчителів.
Чому результатами ліцейського експерименту не користуються в даний час?
Олександр Горчаков, який згодом став видатним політиком і дипломатом: у житті і на портреті авторства Пушкіна
Результат такого експерименту в загальних рисах відомий кожному – одне те, що Ліцей дав світові Пушкіна, повністю виправдовує ідею його створення. Але крім поета, перший випуск містив у собі та інших видатних особистостей: дипломат Олександр Горчаков, Федір Матюшкін, полярний дослідник і адмірал, Михайло Яковлєв, співак і композитор, Антон Дельвиг, поет і видавець. Досить невеликий порівняно з початковим задумом відсоток вихованців присвятив себе державній службі. Парадоксальним чином, Ліцей породив, швидше, опозицію – двоє з випускників 1817 року вийшли на Сенатську площу, багато складалися в різних таємних товариствах.
Іван Пущин, декабрист, ліцейський друг Пушкіна
Це, можливо, стало однією з причин того, що досвід Ліцею не прижився на загальнодержавному рівні ні в минулому, ні тепер. Іншим визначальним моментом став обов’язковий відрив учнів від сім’ї. У перший же місяць навчання було оголошено, що поїздки додому не допускаються, і всі шість років вихованці проведуть у стінах Ліцею. За спогадами його перших випускників, після цих слів пролунали ридання. На канікулах, які випадали лише на липень, додому не виїжджали. Візити рідних допускалися, але були досить обмеженими. Ізоляція від зовнішнього світу була дещо порушена подіями 1812 року – коли ліцеїсти, хлопчаки-підлітки, з захопленням і благоговінням спілкувалися з офіцерами, які приїжджали в резиденцію імператора перед тим як вирушити на війну.
На картині В. Е. Рєпіна зображено виступ Пушкіна перед екзаменаційною комісією, до якої входив поет Державін. В той день, 8 січня 1815 року, ліцеїсти звітували про результати навчання за перші три роки; Пушкін прочитав вірш «Спогади в Царському Селі»
Все своє життя ліцеїсти згадували навчання в Царському Селі як найкращі роки життя – це ясно і з їх листування, і з численних віршів, присвячених Ліцею. У поетичному ремеслі під час навчання спробували себе всі учні – під час випуску власних газет, написання епіграм на друзів і ворогів.
Епіграми та власні газети – ті деякі розваги, що могли собі дозволити ліцеїсти
19 жовтня стало згодом головним святом перших ліцеїстів – якщо спочатку ця дата сприймалася ними досить формально, то після подій, що передували грудневого повстання і послідували за ним, всі ці молоді люди по-справжньому відчули приналежність до єдиного братству, сім’ї, яку не могли зруйнувати ні роки, ні відстань.
Як годиться будь-якому тісній спільноти, кожному з ліцеїстів було присвоєно прізвисько: Мясоєдова звали Мясожоровым, Данзаса – Ведмедем, Корнілова – Месьє, за його випадкову обмовку під час першого урочистого обіду в Ліцеї, коли на питання імператриці, чи подобається йому суп, він машинально відповів «Так, мосьє». Пушкін був «Француз» і «Єгоза» , його друг і сусід Пущин – «Великий Жано».
Верхній поверх і кімнати вихованців
Ліцейські роки дали кожному з вихованців ні з чим не порівнянний досвід соціалізації, освіченого дорослішання, поєднання суворої дисципліни і внутрішньої свободи. Незважаючи на це, мало чию долю можна було б назвати щасливою: хто загинув, не доживши до зрілих років, хто опинився в опалі, хто так і не знайшов сімейного щастя. Але видатними особистостями стали багато – їх імена не забуті і зараз, і зовсім не з причини близькості до пушкінського кола.
У сучасному світі визнається важливим і корисним прищеплювати дитині навички чистописання і каліграфії – тих занять, яким приділялася пильна увага в стінах Царськосельського ліцею.
Thanks!
Our editors are notified.