У лютому цього року святкував свій 68-й день народження Віктор Проскурін – актор, якому ледве вдалося потрапити у світ кіно і ще важче на ньому втриматися. Справа в тому, що незважаючи на свій неабиякий талант, Проскурін володів дивовижною здатністю ставати учасником численних конфліктних ситуацій, причиною яких у більшості випадків був його запальний характер.
Через терни в кіно
Артистом Віктор Проскурін хотів стати з самого дитинства. Він мріяв освоїти професію клоуна, вже дуже подобалася хлопцеві постійно святкова атмосфера, що панує на цирковій арені. Цим мріям, на жаль, не судилося збутися. Виявилося, що в циркову школу потрібно було вступати після 4-го класу, а хлопець прийшов туди набагато пізніше.
В образі Генки Ляпишева з фільму
Невдача не зламала молодого Проскуріна і не знищила в ньому прагнення до самовираження. Саме тому, досягнувши п’ятнадцятирічного віку, Проскурін записався в театральний гурток, що працював при Палаці піонерів. Саме там у 1968 році його примітив асистент режисера Георгія Побєдоносцева і запропонував роль Вітьки у фільмі «Орлята Чапаєва».
Після зйомок молодий чоловік вирішив змінити рід діяльності і поступити в театральний ВУЗ.
Маленького росту, рудоволосий з розкосими очима – навряд чи можна було назвати Віктора Проскуріна красенем. І хоча в світі кіно чимало персонажів, не вирізняються красою, зовнішні дані Віті Проскуріна створювали серйозні перешкоди на шляху до жаданої акторської слави. Так, наприклад, при вступі в МХАТ йому прямо вказали на маленький зріст, у Щукінському училищі членам екзаменаційної комісії не сподобалися розкосі очі, а в Трісках просто порадили відмовитися від мрії і продовжити роботу на взуттєвій фабриці.
Проскурін у фільмі “Велика перерва
Однак Проскурін пропускав повз вуха їдкі репліки і наполегливо продовжував штурмувати театральні Вузи. Він здав документи в ГІТІС. Тільки там його вигнали прямо з іспиту. Причиною цього, за словами членів комісії, стало образлива поведінка Проскуріна. А він всього-то і зробив, що під час читання байки нахилився слідом за нырнувшим під стіл членом комісії, у якого якраз в цей час розв’язався шнурок на черевику.
Цей удар теж не зломив Проскуріна, і він з другої спроби все таки поступив в театральне училище, але тепер уже в Щукінське. Більше проблем з навчанням не виникало. Більше того, будучи студентом, Віктору Проскуріну пощастило знятися у відомій картині того часу «Велика перерва». Там він зобразив злісного прогульника і любителя танців Генки Ляпишева. Правда, Проскуріну більше до душі була роль Ганджі, але режисер вирішив, що її зіграє Олександр Збруєв. А ось у кандидатуру на роль Генки Ляпишева режисер не сумнівався ні хвилини і буквально відразу віддав її Проскуріну. До речі, навіть кінопроби не потрібні. І артист, тоді ще майбутній, виклався на всі сто, зігравши її так, що коронну фразу Генки: «ходиш, ходиш до школи, а потім бац! І друга зміна» ще багато років повторювала вся країна.
На вершині слави
Проскурін на обкладинці журналу
Після закінчення Щуки Проскурін працював у легендарній Таганці Юрія Любимова. Однак він протримався там недовго. Що стало причиною відходу з театру, історії невідомо. Незважаючи на свій скандальний характер, актор обережно обходив стороною розмови про власних невдачах і відповідав на подібні питання лаконічним «Не спрацювалися».
Справжній творчий успіх чекав актора в театрі «Ленком» Марка Захарова, в якому він зіграв багато ролей і нарешті відбувся як актор. Справжній успіх йому приніс образ ката в «Тілі». Потім ще було багато постановок, зокрема, вистава «Хлопець з нашого двору», що заслужив величезну кількість позитивних відгуків у пресі.
Саме під час роботи в Ленкомі на прем’єру фільму «Злодій» прийшов не особливо успішний на той час актор Станіслав Жданько разом зі своєю подругою Валентиною Малявиной.
Під час вечері вдома у вищезгаданої пари, на якому був присутній і Проскурін, Жданько не зміг приховати заздрість і заявив про своє рішення продовжити свою роботу теж в Ленкомі.
– Та кому ти там потрібен? – ущипливо сказав Проскурін.
Невідомо, ця фраза або щось інше спровокувало неприємна подія, але на наступний ранок Станіслава Жданько виявили мертвим.
У вбивстві актора звинуватили Малявіну, однак вона встигла приплести до цієї трагедії і Проскуріна. На щастя, у справі актор проходив свідком, тому неприємна подія ніяк не відбилося на його сценічної кар’єри. Більш того, вона впевнено набирала обертів. Образи, які втілював на екрані Проскурін, були не просто різними, вони були абсолютно не схожими один на одного.
Кадр з фільму “А зорі тут тихі
Свої найкращі ролі Віктор Проскурін зіграв в кінці минулого століття. Чого тільки вартий «Жорстокий романс», в якому Проскурін грав Василя Вожеватого – добросердої одного Лариси безприданниці, який до кінця картини перетворився в жорстокого купця. А в «Якось 20 років потому» підкорив серця багатьох глядачів багатодітний батько, якого з успіхом зіграв Проскурін. У «Піковій дамі» він був Германом, у драмі «Поворот» – водієм, у «Весняний призов» – новобранцем Кононовим. Але по-справжньому знаменитим його зробила роль прикордонника Олександра Блінова у фільмі «Вийти заміж за капітана».
Проскурін володів головною якістю актора, який так і не змогли побачити в ньому члени приймальних комісій – він був особистістю.
Чорна смуга
Затребуваність в кіно призвела до скорочення кількості театральних ролей, які снимающемуся акторові пропонували все рідше і рідше. Обурений цією обставиною, Проскурін вирішив поговорити з керівником Ленкому Марком Захаровим. Запальність актора зіграла з ним злий жарт. Розмова вийшла не особливо приємним, і Проскурін зопалу написав заяву про звільнення. Лише через деякий час актор зрозумів, яку велику помилку тоді зробив. Згодом він не раз намагався відновитися в Ленкомі, але не вийшло.
Після Ленкому Проскурін продовжив свою діяльність у театрі Єрмолаєвої. До речі, там він викладався по повній, бо йому перестали пропонувати гідні ролі в кіно.
У середині 90-х актор потрапив у серйозну автомобільну аварію, у зв’язку з чим йому довелося призупинити свою творчу діяльність. Відновлювальний період тривав не один рік. Весь цей час за Проскуріним зберігалося місце в трупі, йому навіть платили зарплату. Правда, на сцені він майже не з’являвся.
Віктор Проскурін
Такий стан справ не дуже сподобалося нового художнього керівника театру Олега Меньшикова, який невдовзі поставив питання про звільнення Проскуріна. Слідом за ним за наполегливою рекомендацією керівництва довелося звільнитися і Догілєва. Тільки якщо та мовчати не стала, по повній пропесочив Меньшикова, то Проскурін побажав зберегти обличчя і тому пішов з гідністю, заявивши, що не має бажання брати участь «у цій битовусі».
Артист продовжував зніматися в кіно, хоч і не так часто як раніше. І, як колись, у якій ролі не знімався Проскурін, він завжди поставав перед глядачами по -новому.
Особисте життя
В особистому житті Проскуріну не особливо щастило. Першою дружиною артиста була однокурсниця Ольга Гаврилюк, яка народила йому єдину дочку Олександру. Правда, подружжя розлучилося, не проживши удвох і року.
З іншого дружиною, теж артисткою Тетяною Дербеневой, актор прожив цілих три роки. Але і цей шлюб розпався через новій пасії артиста Світлани Калгановой. З цією жінкою Проскуріну нарешті вдалося створити сім’ю, вони прожили разом двадцять років. Але і цього шлюбу не судилося існувати вічно. Переживши разом наслідки страшної аварії, пара розпалася.
Ірина Хонда (п’ята дружина) зі своїм чоловіком Віктором Проскуріним
Останньою дружиною актора стала Ірина Хонда, з якою він живе по нинішній день.
В даний час Проскурін знімається мало. Що, до речі сказати, турбує його шанувальників. Напевно, це і є справжня слава, коли глядачі не бажають забувати актора. Хто знає, може режисери все-таки запропонують Проскуріну по-справжньому хорошу роль, гідну таланту цього актора? А ми будемо чекати його появи на екрані.
Thanks!
Our editors are notified.