Як уживалися в одному театрі три зірки – Любов Орлова, Віра Марецька і Фаїна Раневська

Кожна з них була зіркою першої величини. Любов Орлова – визнана красуня, оточена ореолом міфів і всенародної любові, але при цьому відчайдушно боялася старості. Фаїна Раневська – геніальна й іронічна, гостра на мову і вміє підкорити глядача одним тільки своєю появою на сцені або на екрані, але при цьому нескінченно самотня. Віра Марецька – блискуча, талановита, і дуже невлаштованість в особистому житті. Всі три актриси були настільки талановиті, що важко собі уявити, як вони уживалися в стінах одного театру.

Любов Орлова

Любов Орлова. / Фото: www.eva.ru

Вона з’явилася в театрі імені Мосради в той час, коли кінокар’єра актриси вже пішла на спад. Любов Орлова не звикла до конкуренції, вона не вміла плести інтриги і завжди терпляче чекала, коли в театрі їй запропонують роль. Однак глядач Орлову просто обожнював і йшов на вистави за участю актриси, щоб побачити на сцені легендарну Орлову.

При цьому Любов Петрівна трималася завжди дуже скромно, ніколи не дозволяла собі сперечатися з режисерами і відстоювати право на свою винятковість. Актриса беззаперечно виконувала всі вказівки режисерів і не відступала ні на крок від прописаного малюнка ролі, хоча у кожен образ вносила нотки своєї індивідуальності.

Любов Орлова. / Фото: www.zagran.guru

На гастролях Любов Орлова ніколи не вела себе капризно і не вимагала особливого ставлення. Вона дуже погано переносила яскраві кольори в номерах готелів, але ніколи не вимагала, щоб у відведеній їй кімнаті повісили темні штори. Навпаки, вона возила їх завжди з собою і навіть сама вішала на вікна, іноді лише просила покоївку їй допомогти.

Любов Орлова. / Фото: www.yandex.net

Любов Петрівна пов’язувала давня дружба з Фаїною Раневської, яку вона називала «мій добрий Фей». Втім, чудова Фаїна Раневська відповідала подрузі повною взаємністю і говорила про те, що назвати Орлову доброю – це те ж саме, що визнати Толстого лише здібним письменником.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Жіноча підступність, або Як Любов Орлова розправилася з коханкою чоловіка >>

Фаїна Раневська

Фаїна Раневська. / Фото: www.yandex.net

Актрису в театрі побоювалися, стати предметом неприязні або гострих жартів Фаїни Георгіївни ніхто не бажав. У театрі актрисі була надана відносна свобода, режисери ставились до неї з належною повагою і тому особливо не тиснули, дозволяючи грати так, як вона сама бачить.

Фаїна Раневська. / Фото: www.museikino.ru

При всій своїй саркастичности Фаїна Раневська була людиною вразливим і чутливим, але завжди вміла триматися з гідністю. Коли у неї траплялися суперечки з ким із акторів, Фаїна Георгіївна ніколи не відступала. Навпаки, вона могла відповісти так, що людина відразу розумів свою неправоту і підходив вибачатися. Так було з Ией Савіної, яка на репетиції дозволила собі сперечатися з великої Раневської, а після підійшла вибачатися.

Фаїна Раневська. / Фото: www.mtdata.ru

Фаїна Георгіївна в цьому відношенні була великодушна: образу вона швидко забула і надалі дуже рівно спілкувалася, ніколи не нагадуючи про минуле.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Приречена на самотність: чому Фаїна Раневська вважала свій талант прокляттям >>

Віра Марецька

Віра Марецька. / Фото: www.yandex.net

Блискуча Віра Марецька дуже ревно ставилася до актрис, недарма її називали Господинею театру. Колишня дружина головного режисера Юрія Завадського, вона змогла зберегти свій вплив на нього до кінця своїх днів. Тому багато діставалися ролі Вірою Марецькою тільки по цьому праву. Грала вона, безумовно, блискуче.

Віра Марецька. / Фото: www.24smi.org

Однак потрапити в немилість до Господині означало надовго позбутися ролей, а то і зовсім залишитися без роботи. Віра Марецька старанно приховувала від всіх свої проблеми, не хотіла, щоб її жаліли. Але при цьому завжди залишалась жорсткою, іноді навіть жорстокою по відношенню до своїх колег.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Віра Марецька: «Панове! Не з ким жити! Не з ким жити, господа!» >>

Один театр на трьох

Любов Орлова і Фаїна Раневська. / Фото: www.znaj.ua

У кожної з них були свої глядачі, але суперництво завжди були присутні у цьому зоряному тріо. Фаїна Раневська повинна була виїхати на гастролі в Париж, куди везли, в числі інших, і «Дядечків сон», де вона грала головну роль. Але в останній момент у виставу терміново ввели Віру Марецька на головну роль. Звичайно, у Францію вирушила Марецька.

Юрій Завадський і Віра Марецька. / Фото: www.culture.ru

Раневська тоді ледь не звільнилася з театру, вона написала Завадському досить різкий лист, де сказала все, що вона думає про цю ситуацію. На щастя, звільнятися вона все ж передумала.

Фаїна Георгіївна грала у виставі «Дивна місіс Севідж» досить довго, а от у 1972 році особисто передала цю роль Любові Орлової. Раневська бачила: Орлова дуже потребує в роботі. І справа була зовсім не у фінансах, а у відчутті затребуваності і самореалізації. Правда, Любов Петрівну налякав вік її героїні і наявність у неї дорослих дітей. Але Раневська знайшла, як втішити колегу: вона повідомила їй, що всі прийомні діти.

Віра Марецька і Любов Орлова. / Фото: www.infourok.ru

Але довго грати в «Дивній місіс Севідж» Орлова не змогла. Юрій Завадський, дізнавшись про хворобу дружини, тут же «подарував» їй місіс Севідж, чим дуже образив Любов Петрівну. Режисер спробував пояснити актрисі, що Вірочка дуже хвора і ця роль – її останній шанс.

За іронією долі трохи пізніше Віра Марецька і Любов Орлова опинилися в одній лікарні, тільки на різних поверхах. Марецька, відчуваючи свою провину, слала Орлової извинительные записки і цукерки, але та категорично відмовлялася приймати вибачення. Коли ж Любов Орлова померла, Віра Марецька, за спогадами, поскаржилася на те, що велика актриса і в цьому її випередила.

Театр імені Мосради. / Фото: www.kudamoscow.ru

При всіх складнощах існування трьох чудових актрис в одному творчому просторі, їх суперництво часто виявлялося вигідно театру. Квитки на вистави з їх участю було не дістати, а грали актриси просто неймовірно. Втім, по-іншому вони просто не вміли.

Театр – місце майже священне для любителів мистецтва. Храм, де можна долучитися до прекрасного, забути про проблеми і задуматися про тлінність буття. Глядачам актори і режисери здаються людьми піднесеними, тонко відчувають, вразливими. І так важко собі уявити, що за лаштунками храму мистецтва панують зовсім неабиякі пристрасті, в результаті яких передчасно йдуть кращі представники творчої інтелігенції, руйнуються дружні і творчі зв’язки.