Російська опера народилася в той час, коли французька, німецька і італійська вже увійшли в епоху свого розквіту. Незабаром російська оперна школа не тільки наздогнала, але й випередила конкурентів, завоювавши свого глядачів у різних країнах. Сьогодні на кращих сценах світу ставлять класичні опери Чайковського і Мусоргського, Прокоф’єва і Шостаковича. У нашому сьогоднішньому огляді – кращі російські опери, які користувалися успіхом за кордоном у різний час.
XIX століття
Сцена з опери Михайла Глінки «Руслан і Людмила». / Фото: www.epodreczniki.pl
У другій половині XIX століття російська музика була задоволена популярна за кордоном. У Дрездені оваціями брали оперу «Б’янка та Гуальтьеро» Андрія Львова, у Веймарі змогли подивитися оперу «Сибірські мисливці» Антона Рубінштейна. «Життя за царя» і «Руслан і Людмила» Глінки з успіхом пройшли на декількох європейських сценах, пізніше були поставлені «Пікова дама», «Євгеній Онєгін» і «Орлеанська діва» Петра Чайковського. У США успіхом користувався «Нерон» Антона Рубінштейна, а в Лондоні йшов «Демон» цього ж автора.
Перша половина XX століття
Сцена з опери «Пікова дама» Петра Чайковського. / Фото: www.clubtochka.ru
В цей час у Нью-Йорку з успіхом була представлена «Пікова дама» Чайковського, правда, вона йшла на німецькій мові. Слідом за нею в метрополітен-опері зазвучали «Борис Годунов» Мусоргського, «Князь Ігор» та «Сорочинський ярмарок» Бородіна, йшов «Євгеній Онєгін» на італійській мові, а ще «Снігуронька» Римського-Корсакова. В кінці 1920-х на Зальцбурзькому фестивалі був поставлений «Кам’яний гість» Олександра Даргомижського, а в опері Римського-Корсакова «Кощій Безсмертний» головні партії виконували Еммануїл Каплан і Софія Преображенська.
Друга половина XX століття
Сцена з опери «Борис Годунов» Модеста Мусоргського. / Фото: www.yar-filarmoniya.ru
Під час Другої світової, а потім і холодної війни російські опери майже не йшли в Європі. Винятком був «Борис Годунов», який користувався успіхом у Зальцбурзі. У цьому місті опера йшла з 1965 по 1967 рік. При цьому головну партію співав Микола Гяуров, болгарин за національністю, Григорія Отреп’єва грав Олексій Масленніков. На початку 1970-х років зарубіжні слухачі змогли придбати запис «Бориса Годунова» і почути приголомшливі партії Юродивого у виконанні Олександра Масленникова і Марини Мнішек у виконанні Галини Вишневської.
Сцена з опери «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського. / Фото: www.cultura24.ru
У нью-йоркській Метрополітен-опера інтерес до російської музики був набагато вище. В 1943 і в 1977 роках сезон головного театру США відкривав «Борис Годунов», у 1957 глядачі могли насолодитися «Євгенієм Онєгіним», у 1950-му – «Хованщина» Мусоргського. З-за відсутності на Заході талановитих російськомовних оперних співаків, американські глядачі не мали можливості слухати російські опери в оригіналі. Лише зрідка на сцені звучали російські голоси, коли приїжджали на гастролі солісти Великого театру.
Сцена з опери «Хованщина» Модеста Мусоргського. / Фото: www.yandex.net
Тим не менш, в 1972 році вдалося поставити «Пікову даму» в оригіналі, задіявши у виставі шведського тенора Миколи Гедда, який мав російське коріння, і сопрано Райну Кабаиванску з Болгарії. При цьому артистам довелося вивчати російську розмовну і вокальний мову за допомогою репетитора Георгія Чехановского. У 1974 році російською в Нью-Йорку зазвучав «Борис Годунов», а починаючи з 1977 року російською мовою звучить «Євгеній Онєгін», з 1985 року – «Хованщина».
1990-2000-ті роки
Сцена з опери «Чародійка» Петра Чайковського. / Фото: www.operann.ru
На початку 1990-х років російські опери стали ставити за кордоном набагато частіше. В Європі успіхом користувалися опери Миколи Римського-Корсакова «Моцарт і Сальєрі» і «Золотий півник». В репертуарі відомих театрів з’явилися «Чародійка» Петра Чайковського, «Гравець» Сергія Прокоф’єва, а ще «Франческа да Ріміні», «Скупий лицар» і «Алеко» Сергія Рахманінова».
У Нью-Йорку показали «Леді Макбет Мценського повіту» Дмитра Шостаковича, «Іоланту» і «Мазепу» Петра Чайковського, «Гравця» і «Війну і мир» Прокоф’єва, на прем’єри яких запрошували Валерія Гергієва, головний диригент Маріїнського театру, і солістів з Санкт-Петербурга.
Сцена з опери «Війна і мир» Сергія Прокоф’єва. / Фото: www.bbci.co.uk
Справжній фурор в Метрополітен-опері в 2002 році виробила опера «Війна і мир», поставлена спільно з Маріїнським театром, режисером якої виступив Андрій Кончаловський. Юна Анна Нетребко виконувала партію Наташі Ростової, а образ князя Андрія Болконського блискуче втілив Дмитро Хворостовський.
Сцена з опери «Князь Ігор» Олександра Бородіна. / Фото: www.thesarafan.ru
Майже через сто років після прем’єри опери «Князь Ігор» в Нью-Йорку її знову поставили на сцені Метрополітен-опера у 2014 році, режисером виступив Дмитро Черняков, а виконавцем головної ролі став артист Маріїнського театру Ільдар Абдразакова.
З початку 2000-х років і по теперішній час на Зальцбурзькому фестивалі пройшли опери Мусоргського «Борис Годунов» і «Хованщина», Чайковського «Мазепа», «Пікова дама» і «Євгеній Онєгін», «Війна і мир» Прокоф’єва, опера Стравінського «Солов’ї», «Леді Макбет Мценського повіту» Шостаковича.
Сцена з опери «Снігуронька» Миколи Римського-Корсакова. / Фото: www.voio.ru
У Паризькій національній опері з успіхом показували «Снігуроньку» Римського-Корсакова, «Іоланту» та «Лускунчика» Чайковського, «Бориса Годунова» Мусоргського в постановці бельгійського режисера Іво ван Хове. «Князь Ігор» йде у постановці режисера з Австралії Баррі Коски.
Анатолій Солов’яненко став першим російським тенором, якого запросили в кращий оперний театр США. 30 років від присвятив Київському театру опери і балету, а пісні і арії у виконанні вражають і сьогодні.
Thanks!
Our editors are notified.