Яким насправді був Нестор Махно – один з одіозних героїв Громадянської війни

У пам’яті народу життя відважного отамана Нестора Махна, знакової постаті початку 20 століття, втілилася в цілий цикл містичних легенд, в яких вже дуже складно відрізнити правду від вигадок. Увійшовши в історію полководцем часів Громадянської війни, він був прапором анархістів і символом народного волелюбності. Захоплюючі подробиці з життя Нестора Івановича, якого навмисно демонизировала радянська влада, а народний поголос зводила в ранг національного героя далі в огляді.

Легендарні сторінки життя великого отамана

З давніх часів Запорізька земля славилася-удалими воїнами і борцями за свободу. Яскравим прикладом є неординарна особистість батька Махна, вихідця із запорізького села Гуляйполе, обросла міфами, до яких досі не втратили інтерес і політики світового рівня, і історики, і любителі пригод.

Нестор Іванович Махно – командувач повстанської народною армією

Нестор Іванович Махно, від народження Михненко (1888-1934) увійшов в історію як політичний діяч, командувач революційної 50-тисячної української повстанської армії в роки громадянської війни, а також як ватажок селянського руху 1918-1921 роки, анархіст, великий стратег і тактик ведення партизанської війни.

Однак потрібно зазначити, що в офіційну історію країни радянського періоду Нестор Іванович увійшов як негативний персонаж. Бо влада не могла допустити, щоб анархіст став національним героєм, який першим ділом проповідував повну свободу від державних структур, чиновників і управлінців, а також боровся за ідею концентрації всієї влади в руках самих селян. А більшовики, будучи радикальними центристами, зрозуміло, не могли дозволити розгулу таких сміливих ідей. Тому й поставили на Махна тавро бандита.

А так все починалося…

Нестор Махно.

Дивні речі навколо Нестора почали відбуватися практично від самого його народження. Так, під час церемонії його хрещення в родовому селі Гуляйполе в місцевій церкві на священика спалахнула ряса. Батюшка тут же прорік: «Це дитятко, по землі вогнем пройде…- а про себе додав,- хрестив розбійника, яких світ не бачив». Так воно згодом і сталося. А в дитинстві хлопчисько міг по вугіллю босими ногами ходити, а коли підріс, подейкували, міг поглядом на кривдника випустити вогняні кулі, які випалювали на його тілі криваві виразки.

Нестор Іванович Махно.

Нестор Махно був п’ятим сином в бідній селянській родині. Незабаром діти осиротіли, залишившись без батька. До слова сказати, їх подальша доля виявилася незавидною. Старші брати Нестора всі загинули в переломні для країни роки. Найстарший був убитий в першу світову в 1915 році, другого брата вбили гайдамаки гетьмана Скоропадського, третього — білі, четвертого — червоні.

Нестор Махно.

Сам же Нестор закінчив Гуляйпольское двокласне початкове училище. З малих років йому довелося працювати на сезонних сільськогосподарських роботах у поміщиків і заможних селян. З 1903 року працював підсобним робітником у малярській майстерні, в купецькій лавці, пізніше на чавуноливарному заводі М. Кернера в Гуляйполі. Пробував він себе і на театральному терені, що дуже придалося йому і надалі. Пізніше і зовсім університетами його стали в’язниці, починаючи з Олександрівської та Катеринославської і закінчуючи московської “Бутыркой”.

Нестор Іванович Махно.

У 1906 році 18-річний юнак потрапив під вплив «Селянської групи анархо-комуністів» (інша назва — «Союз вільних хліборобів»), що діяла в Гуляйполі. Ставши її членом, почав брати участь у терористичних актах і «експропріаціях» багатіїв. Вперше Нестора заарештували за незаконне зберігання зброї, другий – за обвинуваченням у замаху на життя гуляйпільських стражників, третій – за вбивство чиновника військової управи. За цей злочин невгамовний анархіст і зовсім був засуджений до смертної кари через повішення. Врятувала Нестора фальсифікація, а саме підробка дати народження в метриці. (1888 рік народження був змінений на 1889). Страта була замінена довічною каторгою. Таким чином, наш герой в 1911 році потрапив Бутирську в’язницю.

Саме там він вперше перетнувся з представниками революційного табору: есерами, більшовиками, анархістами. Там же він зійшовся зі своїм другом і соратником Петром Аршиновим, відомим анархістом. І там Нестор почав читати запоями художню й політичну літературу.

Нестор Махно.

Махно був низькорослим, абсолютно не атлетичної статури, до того ж він був інвалідом: у нього видалили одну легеню. На пам’ять про царських в’язницях Нестору «дістався» невиліковний туберкульоз. Тим не менш, незважаючи на обмеження в харчуванні, Махно був у непоганій фізичній формі. Подейкували, що рани гоїлися на ньому, як на собаці. Та й кулі обходили його стороною.

До всіх своїм умінням ватажок анархістів володів неабиякими артистичними здібностями. Він міг феноменально змінювати свій вигляд, в залежності від обставин: “він перевтілювався то в гетьманського жандарма або білогвардійця, то в базарну торговку, то в бариню… Якось навіть побував у ролі нареченої на сільському весіллі”. Розповіді очевидців про подібних «виступах» стали легендою, що отаман вміє “ставати невидимим, бути в декількох місцях одночасно і навіть звертатися до вовка”.

Нестор Іванович Махно.

Багато, хто знав отамана, згадували, що погляд у нього іноді був наводящим жах. Дивлячись спідлоба, він змушував тремтіти перед ним навіть найближчих його сподвижників, які в боях безстрашно рубали голови ворогів і, які самі ледве залишалися живі, виходячи з кровопролитних боїв і засідок. Також подейкували, що Нестор міг своїми промовами, а оратором він був відмінним, ввести своїх бійців в такий стан ейфорії, яка була схожа на сильне алкогольне сп’яніння, а з полонених витягнути будь-яку таємницю. Безумовно, Махно мав унікальні парапсихологічним даром впливу на психіку людей. Про що і свідчило безліч розповідей очевидців.

Нестор Махно.

Вважалося, що він володів містичними знаннями козаків характерників, чим, безсумнівно, підігрівав величезний інтерес, як соратників, так і ворогів до своєї персони. Нестору Махно приписували здатність ущільнювати своє біополе, використовуючи яке, отаман міняв траєкторію куль, не даючи їм досягти мети. Приводячи себе в стан неймовірного емоційного напруження, він підсвідомо змушував свій організм боротися за виживання, створюючи навколо себе невидимий енергетичний щит.

Частенько доводилося отаману виводити своїх бійців з оточення, наслав наволок на очі червоноармійців. Те ж саме він проробив, переходячи кордон зі своїм загоном під кулеметним вогнем. І як тут не провести аналогію з легендарними запорізькими козаками-характерниками, які володіли такими неймовірними здібностями.

Серед загонів махновців ходили розмови про невразливості їх ватажка. Адже не дарма він ніколи в бою не ховався за спинами своїх бійців, і завжди атакував в перших рядах. За роки війни на полях битв під ним було вбито чимало коней, а сам отаман при цьому залишався живий.

Нестор Махно – відважний отаман громадянської війни.

Однак шквал куль іноді настільки був неймовірним, що після кровопролитних боїв отаману не завжди вдавалося залишатися неушкодженим. За роки громадянської війни він був серйозно поранений дванадцять разів і це, не рахуючи незначних подряпин, саден і слідів від шальних куль. До речі, до кінця війни все тіло удалого командира було исчерчено безліччю шрамів. Однак, після поранень Махно, застосовуючи свої таємні знання, швидко відновлював свої сили, і вже через добу знову впевнено тримався в сідлі.

А коли в кінці літа 1921 року, в одному з останніх його битв, куля потрапила Нестору Івановичу нижче потилиці і вийшла з правої щоки, більшовицька преса тут же, вже в п’ятий раз, поспішно заявила про загибель одіозного отамана. Але Фрунзе, навчений гірким досвідом, не повірив такій вдачі, він розпорядився ретельно перевірити отриману інформацію. І не дарма — батько Махно і в цей раз вижив.

Уявний гасло махновців. (Нестор Махно особисто спростував існування в своїй армії подібних гасел).

До слова сказати, Махно воював у часи громадянської і проти білогвардійців, і проти червоних, відстоюючи свою ідею анархізму і народовладдя. Опинившись навесні 1918 року між двома протиборчими силами – російськими більшовиками, з одного боку, та російськими білогвардійцями – з іншого, український отаман прийняв сторону перше, коли німецькі і австрійські війська вступили на українську землю. Махно об’єднався з більшовиками і бився проти інтервентів до самої осені 1918 року.

Гасло Нестора Махна.

Згодом тричі він укладав договір з червоними, які не пропускали нагоди порушити договір і вдарити йому в спину. У різний час з махновцями воювали загони червоноармійців, які курирують Фрунзе, Пархоменко, Будьонним. Сам Дзержинський готував сім замахів на відважного отамана. Але, на жаль, анархіст завжди виходив сухим з води, залишаючи чекістів з носом.

Володіючи неймовірним магнетизмом, отаман зачаровував і жінок, хоча в його долі їх було не так вже й багато. Безумовно, позначалася бурхлива військова діяльність. Тим не менш, відважного отамана вистачало і на особисте життя. В наступному огляді ви зможете детальніше дізнатися про бойових подруг, дружин і коханок отамана, а також про останні роки його життя в Парижі.