Капіталізм повертається до рабства

Через Вікно Овертон МВФ почав готувати світ до повернення рабства

Цикл економічного розвитку Цивілізації закінчився. Згідно з каноном, першою по-справжньому стабільної масової економічною системою було рабовласництво. До того економіка обмежувалася межами роду, сім’ї, максимум родинного клану. По суті, вона залишалася все тієї ж селом, лише кілька збільшену в розмірах. Лише перехід на масове використання рабської праці дозволив забирати прибавочний продукт у обсягах, які забезпечують можливість утримувати армію і управлінський апарат держави. За рахунок чого в підсумку розширюватися, купуючи нові землі й нові ресурси.

Імперія це добре чи погано – можна поговорити як-небудь окремо. Поки що констатуємо факт: уся ресурсна база, яка знаходиться поза вашого контролю, рано чи пізно буде вбудована в економіку вашого конкурента. При досягненні суттєвої різниці в масштабах, вже ви самі перетворитеся в законний приз вільної полювання.

Звідси формується фундамент поняття сталості економічного розвитку. Будь-яка система прагне до межі своєї ефективності і завжди проскакує його чисто по інерції. Світ, як колесо, не падає, поки зберігає рух. Старіння колишніх традиційних прийомів і правил породжувало новинки.

Так у Стародавньому Римі з’явилися “раби з хатиною”, що згодом стали фундаментальною передумовою до виникнення наступної стабільної економічної системи феодалізму. Який, у свою чергу, спробував вискочити за природні межі натурального господарства і створив капіталізм.

Криза капіталістичного господарства привів до двом світовим війнам і спробі переходу на наступний етап глобального розвитку суспільства – до соціалізму. Але вона в підсумку виявилася частково невдалої.

Розпад Радянського блоку призвів теоретиків до думки, що капіталізм є вершина економічного розвитку людської цивілізації, а періодично виникають в ньому кризи є лише природними циклами самоочищення системи від накопиченого шлаку.

Однак аналіз подій останніх двох з половиною десятків років переконливо показує фатальну критичність зв’язку капіталістичного принципу економіки з безперервністю процесу розширення її обсягу. Мав простір для експансії забезпечувало приріст кількості споживачів, які виправдовували розширення масштабів виробництва, тим самим створюючи нові робочі місця і генеруючи стабільний прибуток.

Біда прийшла, звідки не чекали. Доступні до завоювання ринки закінчилися. А без цього капіталістичний принцип господарювання може зберігати життєздатність лише через розширення обсягів внутрішнього споживання товарів і послуг. Продукцію мало зробити, результат не має сенсу, якщо її не вдасться продати. Так що прагнення розвивати споживання виглядало логічно.

Але і воно виявилося небезмежним. З одного боку, частка послуг у структурі національних ВВП провідних країн світу досягла 80% (США – 79,5, Франція – 78,8, Великобританія – 80,2, Бельгія – 77,6, Євросоюз в середньому – 73,6), з іншого – абсолютна більшість створюваних грошей з економіки вилучаються в накопичення. У підсумку виходить фатальний системна криза, подолати який не вийшло навіть практичним обнуленням банківської облікової ставки ФРС.

Хоча фондові індекси ще зростають, реальні продажі сповільнюються, тим самим змушуючи промисловість скорочувати обсяги виробництва. І капіталізм перестає працювати. Вирішити цю дуже серйозну концептуальну проблему світові монетарні власті хочуть через повернення до звичайного рабовладению. Хіба що зовні выглядящему трохи більш благопристойно.

Якщо проблема зводиться до відмови власників грошей витрачати їх на споживання, то слід зіпсувати самі гроші. Німецький емігрант економіст Йохан Сільвіо Гезелль на початку ХХ століття запропонував обкладати їх спеціальним податком (демереджем) за сам факт їх наявності. Автор говорив про 5% у рік, але не наполягав на кінцівки саме такої ставки. Головне, щоб не витрачені гроші автоматично знецінювалися, штовхаючи їх власників, зважаючи марності накопичення, швидко повертати в повному обсязі тому в економічний оборот.

Так от, як розповідає Bloomberg, у власному блозі МВФ два його провідних економіста – Ruchir Agarwal і Signe Krogstrup – запропонували керівництву Фонду сучасну концепцію теорії “грошей Гезелля”.

Нинішня грошова маса повинна бути розділена на дві категорії: грошові кошти та електронні гроші з високим обмінним курсом, а також максимальним утрудненням використання готівки в будь-яких розрахунках. У свою чергу на електронні гроші передбачається ввести від’ємну відсоткову ставку. Автори посилаються на досвід центрального банку Швеції, вже яка стягує з власників депозитів 0,25% річних.

На те, що відбувається, звичайно, можна було б дивитися з іронією. Концепція вільних грошей є типовим прикладом ліберальної помилки. Гезелль занадто фетишизировал самі гроші як платіжний засіб, повністю виключивши з обліку всі інші складові процесу. Тому не помітив навіть самих елементарних речей.

Якщо заробіток повинен негайно повністю витрачатися, значить, люди будуть працювати тільки за їжу. Наївно припускати, що за одну зарплату вони зможуть придбати ще й відразу будинок та інші необхідні речі довготривалого використання. Приміром, у США придбання житла пов’язане з виплатою близько третини річного доходу на протязі тридцяти років.

В умовах переведення світової економіки повністю на “гроші Гезелля” система капіталізму автоматично вироджується в елементарне рабовласництво. Соціальні ліфти зупиняться.

Вважається, що сьогодні 1% найбагатших людей Землі в сумі володіють статками, переважаючими вартість активів 99% інших людей Землі. Найбагатші 62 людини мають стільки ж, скільки найбідніша половина населення планети. Насправді це не зовсім так. Подібні розрахунки засновані на ряді, м’яко скажемо, не зовсім адекватних припущень про них поговоримо окремо. Проте в головному сенс залишається вірним.

Абсолютна більшість людей живе виключно найманою працею. Навіть з урахуванням середнього і малого бізнесу, кількість підприємців, у перерахунку на 1000 чоловік населення, становлять невелику частку: в Японії – 45 осіб, у США – 20, в Чехії – 85, в Канаді – 33, в Росії – 39, у Великобританії – 27. Наявна, хай і з застереженнями, сьогодні спроможність грошей забезпечувати накопичення залишає можливість організувати власну справу або хоча б створити якусь свою послугу, що і є, по суті, соціальний ліфт. Переклад економіки на протухающие гроші його закриє повністю. Робота тільки за їжу не залишить можливості створити стартовий капітал. А значить, син двірника завжди залишиться двірником.

По суті, це і є рабовласництво. Хіба що сучасне, зовні благопристойну і з купою товарної реклами, але нічого не міняє по суті. Відсутність можливості збирати прив’яже населення до місця роботи не гірше залізних кайданів. Протухающие гроші, навіть де-небудь вкравши, людина все одно не отримає автономність хоч скільки-небудь надовго. А значить, роботодавець зможе варіювати розмір зарплати в дуже широких межах.

Більш того, у випадку реалізації ідеї експертів МВФ відкривається перспектива вирішити всі соціальні проблеми сучасного суспільства через перехід на базовий безумовний дохід. Якщо його видавати “грошима Гезелля”, то і вовки будуть ситі, і поголів’я овець збережеться незмінним. У будь-який момент кожному бунтарю урізуємо пайок “нижче прожиткового мінімуму” і вуаля. А громадську безпеку забезпечувати через надання ночівлі в охоронюваних бараках.

Суспільство при цьому знову повертається до чіткої класовості. Умовно кажучи, від 30 до 85 “власників заводів, газет і пароплавів” і понад 915 “інших” осіб на кожну тисячу. Від капіталізму в ньому не залишиться нічого. Повернеться такий Древній Рим, тільки з електромобілями, віртуальною реальністю та інтернетом.

Керівництво МВФ таке вважають цілком нормальним. Звідси і акуратні вкидання “нової теми” поки лише як просте теоретизування пари мало кому відомих широколобых фінансових фріків. Класична схема використання Вікна Овертон.