Київ – це не тільки цінне хутро»

Нещодавно в «цеевропейской» державі відбулося два, на перший погляд, не пов’язаних одне з іншим події: доживає останні дні Кабмін Гройсмана вирішив не розглядати питання звільнення мера Києва Віталія Кличка з посади голови Київської міської адміністрації. Про це Володимир Зеленський попросив уряд ще 24 липня. Ну а ввечері «на гарячому», при отриманні хабара був затриманий заступник міністра у справах окупованих територій» Юрій Гримчак – відомий «вирішувала» з оточення Петра Порошенка.

І, як повідомив Андрій Портнов, який став нині головним «загоничем» екс-президента: «Вашій увазі таємниця слідства з НАБУ. Члену команди Порошенка Гримчаку інкримінують хабар у 500 000 доларів США, яку він успішно розділив з співучасниками. Також фігурант підозрюється у вимаганні 1 млн доларів за змову з посадовими особами КМДА та Мінкульту за дозвіл на будівництво в одному з історичних місць Києва».

Таким чином, «київський слід», напряму веде до столичного градоначальника, проглядається найочевиднішим чином, і нинішній корупційний скандал виглядає прямим продовженням зробленого 30 липня главою президентського офісу Андрієм Богданом (він став головним «вістрям» атаки на Кличка) заяви, що один з «смотрящих» за Києвом запропонував йому розділити $40 млн з бюджету столиці і «не чіпати» Кличко.

Затримання Гримчака наочно показує, що послаблювати хватку щодо Віталія Кличка там зовсім не збираються, незважаючи на те, що останній, як здавалося багатьом, зробив сильний хід, провівши «фотосесію» з екс-мером Нью-Йорка, а нині особистим адвокатом Дональда Трампа Рудольфом Джуліані, який ще в травні зажадав від Зеленського видалення зі свого оточення «ворогів Америки», маючи на увазі серед інших Андрія Богдана.

На тлі цього пішла потужна хвиля чуток про швидку відставку Богдана, оскільки на ній категорично наполягають американці, яку він, у свою чергу, сам тонко «припинив», запустивши (через і авторитетних ЗМІ на Банковій) інформацію про свою відставку, яка потім була дезавуйована. І сьогодні її вже ніким і не обговорюється. Судячи з усього, чутки про «ультиматумі Трампа» були частиною інформаційної війни з боку Кличка і його союзників.

Зустріч давніх, ще з боксерських часів Кличко, знайомців аж ніяк не означає політичної підтримки. Потрібно відзначити, що Джуліані ніяким чином про зустрічі з Кличком не повідомляв, а саме подібне повідомлення дійсно було б очевидним жестом підтримки. Такою могла б тлумачитися і абсолютно протокольна зустріч нового американського посла зі столичним градоначальником. Але інформації про неї немає, і це теж цілком очевидний політичний жест.

Та й хто б сумнівався, що в оточенні американського президента проблеми київського градоначальника як такі нікого не хвилюють. Він може бути використаний лише (а може, й ні) як інструмент, щоб отримати від нової української влади те, що дійсно потрібно Трампу, – вбивчий компромат на Байдена. Що таке на тлі такого глобального питання зв’язок «якихось» Ігоря Коломойського та Андрія Богдана? Тим більше, що Дональд Трамп аж ніяк не «зациклений» на боротьбі з корупцією у «третьому світі».

Зеленський ж, як відомо, ще в травні заявив, що «це не наша війна», не бажаючи псувати відносини з демократичним кланом в США, креатури якого переважають у його оточенні. Напевно вони переконують «шефа», що через півтора року влада у Вашингтоні зміниться. Загалом, як у класиків: «Кислярский не хотів псувати відносин з майбутнім губернатором, хто б він не був».

Схоже, мала місце класична комбінація в стилі американського президента: наїзд на Богдана організований для того, щоб Зеленський в обмін на збереження ключового для себе члена команди дав Білому дому те, що йому потрібно Байдену. Показово, що в ході телефонної розмови із Зеленським у липні, за повідомленням прес-служби українського президента, Дональд Трамп «висловив переконання, що оновлена українська влада зможе швидко покращити імідж України, завершити розслідування корупційних справ, які стримували взаємодія між Україною і США».

І судячи з усього, тут довелося піти назустріч, причому виявилося і збіг інтересів: Зеленському і його оточенню потрібно «задавити» Порошенко як лідера найбільш небезпечної «патріотичної» опозиції, а Трамп зацікавлений у екс-президента України як ключового фігуранта «украиногейта». Як зазначено вище, розмови про відставку Богдана вщухли, зате з’явилася інформація про підготовку зустрічі Володимира Зеленського з американським лідером. Наведемо фрагмент з прес-конференції Дональда Трампа:

Питання: чи Плануєте ви запросити його (Зеленського) в Білий дім? І як би ви порадили йому, як спілкуватися з Володимиром Путіним, щоб зупинити конфлікт на сході України?

Трамп: Я думаю, що він збирається укласти угоду з президентом Путіним, і він буде запрошений в Білий дім. І ми з нетерпінням чекаємо зустрічі з ним. Його вже запросили в Білий дім, і він хоче приїхати. І я думаю, що він приїде. Він дуже розумний хлопець. Він хоче побачити світ в Україні. І я думаю, що він приїде дуже скоро.

Правда, перед цим Трампу довелося уточнювати, хто такий Зеленський, про яке його запитали. Це можна пояснити неуважністю літньої людини, але сильно скидається на тролінг українського президента в характерному стилі американського лідера: мовляв, «знай свій припічок» і «не рипайся».

Показово, що питання про візит Зеленського було поставлене кореспондентом «Голосу Америки» (державного ЗМІ) і при цьому не містив традиційних формулювань про «російської агресії». Дуже схоже на те, що питання було узгоджено заздалегідь (а значить, підготовлений і відповідь, включаючи «забудькуватість» Трампа).

Звичайно, у такої масштабної грі Кличка є другорядною фігурою, що називається, пішаком. Більшість спостерігачів вважає причиною виникнення у нього проблем прагнення Ігоря Коломойського отримати контроль над великими грошовими потоками в столиці.

Але виникає питання – чому такий масштабний наїзд на нього трапився вже зараз, практично відразу ж після проведення парламентських виборів. Адже реакція уряду Гройсмана була цілком очевидна і передбачувана (і вже, звичайно, в офісі президента, направляючи подання в Кабмін, не могли не знати, що прем’єр збирається у відпустку і найближчі два тижні засідань уряду не буде).

Що заважало почекати півтора місяця, коли буде сформований новий Кабмін (хто сумнівається в тому, що це буде зроблено швидко), а свої призначенці проведені на всі ключові пости (включаючи Генпрокурора) і вирішити питання в «технічному» гаразд? Так зробили в свій час «регіонали», замінивши Леоніда Черновецького на свого однопартійця Олександра Попова, зробивши мера («голову») суто номінальною фігурою. Тоді і «переконати» Кличка піти з посади було б значно легше.

Причина такого поспіху представляється в тому, що, перефразовуючи відомих українських артистів, «Київ – це не тільки цінне хутро» (рясні фінансові потоки)…». Контроль над столицею має також величезне політичне значення, де визначальним моментом є не демократичне волевиявлення всіх громадян, а «вулиця». Навіть з чисто формальної точки зору міська влада дають або не дають дозвіл на проведення тих чи інших вуличних заходів, призначають їх місце і час.

Іншими словами, при благорасположении міської влади будь-яка акція нинішньої опозиції (якщо мова не йде про відвертих захоплення урядових будівель) буде легальною і її ніхто обмежувати не буде. А при політичному загостренні будівлю Київради знову може стати штабом нового майдану, причому на абсолютно законних підставах. І це при тому, що вуличні позиції націонал-патріотів куди сильніше, ніж у нинішньої влади, а на День Незалежності, 24 серпня, вони намітили великий «огляд сил».

Обговорюється навіть загроза «патріотичного» держперевороту 24 серпня, а багато фігури з радикалів і з оточення Петра Порошенка відкрито погрожують нової влади. У будь-якому випадку демонстрація цієї самої сили повинна, за задумом, стати противагою слабких позиціях «патріотів» в новому парламенті, мовляв, якщо що, народ скаже своє слово, майте це на увазі. Причому добре видно, що таких «проявів» Зеленський боїться.

Кличко ж, зрозуміло, близький до «націонал-патріотичної» опозиції як в силу своєї політичної історії, так і в силу розуміння, що збереження і зміцнення нинішньої влади нічого доброго не обіцяє. Тому і потрібна була «термінова» атака на Кличка. Щоб примусити його до відставки («програма-максимум») або хоча б зробити «кульгавою качкою». Адже в цьому випадку його підлеглі і реагувати на його вказівки будуть відповідним чином. Та й сам він, щоб уникнути великих неприємностей буде обережнішим.

У цьому контексті потрібно відзначити ще один момент, що стосується позиції Білого дому по такому начебто суто внутрішньоукраїнському питання, як крісло столичного градоначальника. Наведені вище заяву Трампа, як і заяви Волкера, показують, що Зеленському дійсно дана рекомендація «домовлятися з Путіним», причому, судячи з усього, мова йде про замороження конфлікту за апробованим у багатьох місцях сценарієм, а не про повномасштабне врегулювання на основі Мінських угод.

Але зрозуміло, що це може викликати запеклий опір «патріотичного товариства» у всіх формах. Тому у Вашингтоні цілком прихильно ставляться до «превентивних кроків» щодо його нейтралізації, включаючи усунення з усіх владних структур близьких до порошенківськоі «партії війни» людей і антикорупційне переслідування її лідерів.