Київ радіє: Місія стримування «Північного потоку-2» виконана

Україна зберегла транзит, тепер її мета — залишити трансбалтійський газопровід напівпорожнім

Київ у боротьбі з «Північним потоком-2» отримав тактичну перемогу — зумів затягти будівництво. Про це сказав віце-прем’єр-міністр України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба.

Він зазначив, що шансів повністю зупинити прокладку газопроводу не було.

«Німеччина, наймогутніша держава Європейського союзу і одне з наймогутніших держав світу, прийняла рішення будувати. Росіяни прийняли рішення будувати. Вони домовилися про те, що вони збудують. Тому питань було два: як швидко вони його побудують і якими нормами буде регулюватися те, що вони побудують», — нагадав Кулеба.

І ось — Київ разом з партнерами» зуміли максимально ускладнити німецько-російські плани, і зберегти український транзит.

«Їм було принципово все добудувати ще в цьому році, щоб розв’язати собі руки повністю відірватися від українського транзиту, максимально послабити наші позиції і помахати нам ручкою», — зазначив віце-прем’єр.

За його словами, зараз настає другий етап боротьби, суть якого — не дозволити виключити «Північний потік-2» з юрисдикції Третього енергопакету.

«Але навіть коли газ піде по „Північному потоку-2“ — це не означає, що буде кінець боротьби. У нас є приклад газопроводу OPAL, за яким у них все було добре і всі питання вирішені, а в результаті суд Європейського союзу обмежив використання його потужностей. Я за те, щоб завжди боротися до кінця, і навіть якщо настане кінець, все одно продовжувати боротися», — додав Кулеба.

Нагадаємо, 26 вересня компанія Nord Stream 2 AG (100-процентна структура «Газпрому»), оператор проекту «Північний потік-2», подала в суд на Євросоюз у рамках Договору до Енергетичної хартії. Мета позову — оскаржити зміни в газову директиву ЄС, яка може перешкодити завантажувати газопровід в повному обсязі.

Енергетична хартія — одне з найбільш відомих міжнародних угод про захист інвестицій. Nord Stream 2 AG є резидентом Швейцарії, яка знаходиться в числі країн, що приєдналися до хартії.

Nord Stream 2 AG вважає, що ЄС порушив свої зобов’язання, викладені в статтях 10 (заохочення, захист і режим капіталовкладень) і 13 (експропріація) Договору до Енергетичної хартії, прийнявши дискримінаційні, на думку компанії, поправки до газовій директиві.

Мова йде про зміни, які створюють новий режим регулювання для морських газопровідних проектів в ЄС з третіх країн. У випадку «Північного потоку-2», його ділянку біля берегів ФРН підпадає під вимогу про лібералізацію, то є власником і оператором труби повинні бути різні компанії.

При цьому для газопроводів, введених в експлуатацію до 23 травня 2019 року, передбачена проста процедура отримання винятків. Nord Stream 2 AG вважає, що «Північний потік-2» повинен ставитися до «старих» проектів, оскільки на момент прийняття поправок інвестиції в нього були завершені.

Зараз також у суді ЄС розглядається позов Nord Stream 2 AG до Єврокомісії, в якому компанія просить анулювати зміни в газову директиву.

«Північний потік-2» повинен бути добудований в перші місяці 2020 року — в кінці жовтня Данія, нарешті, видала дозвіл на прокладку труби в своїй винятковій економічній зоні на південний схід від острова Борнхольм. Поправки в газову директиву можуть призвести до того, що оператор проекту зможе завантажувати не більше 50% потужностей «Північного потоку-2».

Якщо так станеться, Київ оголосить ще про одну перемогу — своєї і «партнерів» в особі США. А що буде перемогою у боротьбі навколо «Північного потоку-2» для Росії?

— Досить цікаво чути про «перемогу» Києва — ніби Україна тримала Данію за руки, не даючи підписувати дозвіл на прокладання газопроводу, — зазначає генеральний директор Фонду національної енергетичної безпеки Костянтин Симонов. — Показово, проте, що Україна відкрито говорить: питання про використання «Північного потоку-2» — це питання не комерційних відносин, а виключно політичного ставлення ЄС до «незалежної». Фактично, Київ прямо заявляє, що буде апелювати до Євросоюзу, щоб ЄС з політичних мотивів вводив економічні обмеження на використання труби.

Зауважу, один з парадоксів ситуації — в американському, європейському та українському громадському свідомості введення «Північного потоку-2» перетворився в битву. Хоча насправді — я не раз про це говорив — побудувати газопровід до кінця 2019 року фізично можливо. Просто з-за регламентних та пусконалагоджувальних робіт він все одно не буде запущений 1 січня 2020 року — до терміну закінчення дії транзитного контракту між «Газпромом» і «Нафтогазом».

Україна сама придумала цю історію — що треба не дозволити запустити трубу 1 січня. І сама вела ілюзорну битву, поряд з ЄС і США. А ще раніше, нагадаю, Київ казав, що треба не дозволити побудувати трубу.

— Тобто, переміг все-таки «Газпром»?

— Я не прихильник міркувань в термінах «перемога» і «поразка», оскільки це повертає нас до фразеології газової війни. Але якщо міркувати в таких термінах, виходить, що зовсім не Київ переміг. Це ми зруйнували перший і головний бастіон опору — всім тепер очевидно, що «Північний потік-2» буде побудований.

До цього моменту були ілюзії, що американці введуть «пекельні» санкції і зупинять будівництво. Потім запевняли, що Данія ніколи не видасть дозволу — звучав цілий набір тез на цю тему. І всі вони зводилися до того, що ніколи «Північний потік-2» побудований не буде.

А тепер цей бастіон повністю знищено: навіть Україна визнає, що її головна перемога — тільки у тому, що газопровід запрацює з невеликою затримкою.

— Кулеба каже, що боротьба перейшла до другого етапу — Україна хоче залишити газопровід напівпорожнім. Які у Києва шанси?

— Коли Євросоюз поширив газову директиву на морські труби, я одразу сказав: тепер навіть в Брюсселі розуміють, що трубу побудують — і переходять до «плану Б». Дійсно, починається боротьба за комерційне використання «Північного потоку-2». Nord Stream 2 AG подав до суду позов щодо правомірності застосування Третього енергопакету до цієї трубі. Але очікувати чесного правосуддя, я вважаю, не доводиться.

По суті, поправки в газову директиву були спрямовані проти одного-єдиного проекту. Це дуже спірно з точки зору права — приймати загальні закони, які б’ють по конкретному проекту. Більш того, спірно приймати поправки за проектом, який вже реалізується — на момент поширення директиви «Північний потік-2» вже будувався. Як, питається, можна порушувати класичний принцип європейського права — закон не має зворотної сили?

Я вважаю, поправки не можна було застосовувати до «Північного потоку-2», але вони, ймовірно, все ж будуть застосовані.

— Наскільки це погано для нас?

— Ситуація абсурдна: ЄС спершу говорить, що йому потрібна додаткова газова інфраструктура, «Газпром» будує її за свої гроші. Труба забезпеченням концерну більш дешевий спосіб доставки газу для європейців, а європейці мріють про ціновій війні російського трубопровідного газу і американського СПГ — і раптом ЄС оголошує, що труба повинна використовуватися на 50%. Де тут логіка? Якщо вам потрібен газ, навіщо ви стріляєте собі в ногу?!

Додайте сюди, що в останні три роки європейці діють по російській приказці «закон що дишло». Данія порушує Конвенцію ООН з морського права, Польща приймає божевільне рішення, що забороняє п’яти європейським компаніям бути акціонерами «Північного потка-2». При тому, що Варшава заявляє: російський газ полякам не потрібен, цур його — з 2022 року припиняємо закупівлі.

В цій ситуації я не можу, звичайно, гарантувати, що європейці будуть чесно застосовувати своє право. Але проблиски надії існують. Та ж Данія в кінцевому підсумку не пішла на грубі порушення міжнародного права.

Це означає, що питання про використання «Північного потоку-2» на повну потужність може бути вирішено на законних підставах в рамках Третього енергопакету. Так, це зажадає додаткових витрат: потрібно буде виділити оператора в окрему фірму, оформляти різні ділянки труби на різні компанії, переукладати контракти і пропонувати європейським покупцям в якості пункту прийому газу не німецький Грайфсвальд, а російський Виборг.

Потрібно буде, крім того, проводити газові аукціони, реєструватися на платформі PRISMA — але все це можна зробити.

Словом, є цілком законні підстави на використання «Північного потоку-2» на 100% по європейському праву. Упевнений, що вони відомі і газпромівськими юристам.