Чому Зеленський не пошле міжнародних кредиторів «лісом», як його герой з «Слуга народу»
На Україні заговорили про завершення співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Думка ця прийшла в голову нещодавно призначеного на посаду міністра фінансів «незалежної» Оксані Маркарової. І вона озвучила її в ефірі одного з місцевих телеканалів.
Зокрема, міністр сподівається, що нова кредитна програма фонду для України, яку ще належить обговорити, буде останньою.
За словами Маркарової, завдання вивести країну на такий економічний рівень, щоб вона, за її висловом, могла «випуститися» з програми МВФ і жити самостійно, як інші європейські країни.
Проблема в тому, що «за дужками» знову залишився головне питання: що треба зробити, щоб ця «висока» мета була досягнута. На цей рахунок міністр якраз нічого не роз’яснила. Сказала тільки, що, незважаючи на те, що третина бюджету країни йде на виплату та обслуговування зовнішніх боргів, причин для занепокоєння немає.
Держава, запевнила глава Мінфіну, «функціонує абсолютно спокійно». Проблема — під контролем.
Між тим, розмір держборгу України перевалив вже за 80 млрд. доларів. І до 13 вересня країна повинна виплатити близько мільярда, в тому числі, понад 400 млн дол. МВФ. В цілому ж виплати за борговими зобов’язаннями до кінця року складуть 4 млрд. доларів. Тому як з такої фінансової зашморгом на шиї Україна може стати самостійною, це велике питання.
Український політик Євген Мураєв якраз вважає, що мета міжнародних кредиторів з МВФ зовсім інша. І мова зовсім не йде про економічне благополуччя України.
Він нагадав, що в країні є майже 3,7 тис. підприємств стратегічного призначення, найбільш значущі з яких вже незабаром перейдуть у приватні руки. Серед таких «Енергоатом», «Центренерго», «Нафтогаз» та інші. Більше того, влада забезпечила всі умови для приватизації української ГТС.
«Сподіваюся, не потрібно пояснювати, що в умовах воєнних дій та економічної ситуації всі ці стратегічні і бюджетоутворюючі підприємства обійдуться нашим „партнерам“ на порядок дешевше. А Україна після цього стане вічною Аргентиною, де економічні кризи і бідність йдуть рука об руку», — підкреслює він.
Мураєв також нагадав, що через рік буде запущений ринок землі, який «викине мільйони громадян на заробітки».
Коли ж кредитори куплять на Україні все, що їм потрібно, то й підтримувати країну не буде сенсу. Тотальний «розпил» завершиться, а разом з ним припиниться і кредитування, констатував політик.
Колишній депутат Верховної ради, опозиційний політик Володимир Олійник, теж досить скептично оцінює шанси нового українського уряду вийти з-під опіки МВФ:
— Хотілося б думати, що вони прозріли і зрозуміли, що співпраця з Міжнародним валютним фондом — це дефолт. Це банкрутство будь-якої країни. Вся світова практика показала, що МВФ жодну країну до добра не доводив.
Між тим, за два роки треба віддати кредиторам 30 млрд. доларів. І не тільки МВФ. Є і приватні кредитори, які купували облігації внутрішньої позики і т. д.
Ці ресурси треба десь заробити. А ми сьогодні маємо від’ємне торговельне сальдо, тобто на 10 млрд. доларів купуємо товарів більше, ніж продаємо. Треба цей дисбаланс якось вирівнювати. Це означає, що купувати країні треба тільки те, без чого вона не може обійтися. І треба розвивати внутрішній ринок.
Але тут же виникає питання, а хто нам сьогодні підставить плече?
Тому що виробляти на Україні, в принципі, можна все. Але хто буде купувати? Де наш ринок?
Сполучені Штати свій ринок нам не відкривають. Вони сьогодні вводять мита на метал — основну експортну продукцію України. Євросоюз же дає такі квоти, що ми їх обираємо вже до кінця першого місяця кожного року.
Тобто, єдиний порятунок — це ринки Росії та Азії.
— Але ж Росія — «агресор». Хіба можна торгувати з «агресором»?
— Так от, цю історію з «агресором» треба закінчувати. Тому що економіка показує, що на другому місці Росія і по імпорту і по експорту. Що 40% комплектуючих в українській оборонці — російські. І без Росії літак «Антей» неможливо виробляти.
Неможливо жити без кооперації з Росією
І треба, звичайно, набратися сміливості припиняти війну. Тому що, який ідіот-інвестор буде вкладати в країну, де йде війна. Тобто, треба вести прямі переговори з Донбасом з питання світу. І, звичайно, піти від зовнішньої опіки необхідно. Але хто ж їм дасть?
Як вважаєте, можна підняти економіку за рахунок контракту на американський СПГ, який на третину дорожче російського трубопровідного газу? Уявляєте, яка буде собівартість продукції, хімічної, у тому числі. Вона буде зашкалювати. Краще вже того купувати хімічні добрива в Росії, ніж виробляти самим. Хто їх за такі гроші буде купувати, Китай? Навіщо, якщо Росія дає ціну і краще, і якість.
— Новий прем’єр-міністр Гончарук, до речі, закликав не боятися нарощування зовнішнього боргу. За його логікою, чим більше зовнішні запозичення, тим більший ріст економіки вони забезпечують. А він за п’ять років зібрався домогтися зростання економіки на 40%. Як вам такі плани?
Через МВФ, нагадаю, стоять Сполучені Штати. А Штати, швидше, зітруть з землі це нове українське керівництво через ще один майдан, ніж відмовляться від своїх грошей. Вони можуть списати борги, як Польщі. Але не збираються це робити щодо України. Тим більше що Трамп жорстко стоїть на національних інтересах.
Був ще один задум, про який багато хто забув. У 2015 році колишня шефиня Маркарової — Наталія Яресько підписала від імені уряду України угоду з МВФ про так званий «податок на економічне зростання». Тобто, за те, що кредитори борг реструктуризували (мовляв, ми не будемо віддавати — нехай віддають діти та онуки), Київ зобов’язався сплачувати фонду за приріст ВВП вище 4% – 40% з одного відсотка.
Тобто, навіщо нарощувати ВВП України вище 4%, коли в бюджет це все йти не буде.
Новий прем’єр пообіцяв щось придумати. Але що вони можуть придумати? Там акули сидять. Не одну країну банкротили таким чином. Вони вже дали відмашку: «Хлопці, продати все!»
А недоторканими активами залишаються земля, порти, залізниця, ГТС. Причому, період кризи, це час не продавця, а покупця: дешево, за копійки…
Але ж команда Зеленського навіть не уявляє, з чим вони зіткнуться. Тому що коли президент говорить про 42 млн. га сільгоспземель, хочу запитати, а вільних скільки, порахували? Ви проводили інвентаризацію? Кадастрову оцінку зробили? Черкаський чорнозем і херсонські піски, це ж різна земля.
Далі… А ви проводили аудит з точки зору наслідків? А ви проводили референдум? А ті паї, які в натурі, вони виділені? Ні?
А за тим паях, які передані корпораціям в оренду (той же Порошенко 500 тисяч га має), як ви думаєте, розірвати договір? Через який суд, коли це договірні відносини? Ви нічого не отримаєте крім скандалу.
Зрозуміло, що мораторій на продаж землі скасувати простіше простого — його достатньо просто не продовжувати з нового року.
Але треба ж створити інфраструктуру. Треба створити земельний банк. Треба ринок якийсь створити. Не так, знаєте, це робиться… Занадто складна і болюча тема, бо 20 років не вирішувалось це питання… А тут прийшли гумористи на самокатах і всі швиденько порішали.
— Можете оцінити наслідки?
— Народ не хоче продаж земля — почитайте соціологію. Тим більше що Гончарук каже, що іноземці теж будуть брати участь — треба лише зареєструватися як юридичні особи в Україні.
Нічого собі, фокуси…
Так вони ж з задоволенням зареєструються і все скуплять. А далі, все ж розуміють, що власник буде залучати не українських громадян, а китайців, корейців. У нас дуже давно ефективно працюють корейці — цибулю вирощують, різну зелень. Вони працьовиті, невибагливі, приїжджають вахтовим методом. Тим, хто їх наймає, це вигідно. Навіщо давати українцям можливість працювати?
На цьому ґрунті дуже серйозний соціальний конфлікт може вирости, як ви розумієте.
І не лише соціальне. По суті, це тенденція втрати територіальної цілісності. Тому що багато скажуть, а навіщо нам в такій державі жити. Ті ж угорці в Закарпатті. Польща вже дивиться на Львів і Волинь як на свою територію.
Тобто, Україна може багато втратити…
Зрозуміло, треба якось нарощувати власні можливості. Але хто у вас — запитую я — буде купувати ту ж сільськогосподарську продукцію?
Китай міг стати реально хорошим партнером. Але з ним посварилися. Вони запропонували: «Давайте ми придбаємо у вас „Мотор Січ“». Американці розсердилися, і Київ почав виляти.
А адже китайці готові були інвестиції запропонувати, готові були купувати українську сільськогосподарську продукцію, тому що тимчасово відмовилися від американських поставок.
Посол КНР змушений був безпрецедентний зробити заяву: мовляв, «хлопці, ви якось розберіться, маріонетки ви, або самостійна країна. Що ви робите?»
Китай, треба сказати, в цьому плані дуже чутлива країна на подібні речі. Чи захочуть вони ще мати справу з українським керівництвом?
Що тоді будете продавати, на чому заробляти, як поповнювати бюджет?
— Є ще заробітчани…
— Так скоро і ці заробітки закінчаться. Українці, які працюють сьогодні по всьому світу, дають у казну, за експертними оцінками, близько 20 млрд. доларів. Але багато хто вже думають, а навіщо надсилати гроші, треба брати сім’ю, купувати в Польщі, Угорщині чи Росії житло, і залишатись там. Тому що на Україні вони вже бачать, перспективи не бачать.
Але президента України продовжує жартувати…
Thanks!
Our editors are notified.