Експерти не сумніваються, що холодна війна між двома наддержавами буде набирати обертів. Яку політику обрати Україні в нових геополітичних умовах?
Відносини між двома найбільшими економіками світу, на протязі останніх декількох років суттєво погіршилися, стають все більш напруженими. Пандемія коронавіруса, що відправилася гуляти по світу Китаю, стала причиною, а точніше, приводом для США посилити тиск на Пекін. Китай, заручився підтримкою багатьох держав (у тому числі членів ЄС), які не бажають нової холодної війни, став в глуху оборону.
Погіршення взаємин між КНР і США спостерігається вже не перший рік. Трамп практично відразу після приходу в Білий дім де-факто ініціював цілу низку торгових “розборок” і воєн з Китаєм. Взаємні торговельні мита, введені обома країнами в ході торгової війни 2018 року, стосувалися продукції вартістю в сотні мільярдів доларів. До 2020 року економічні баталії, здавалося, стихли. Завдяки взаємним поступкам (більше поступався, звичайно, Пекін), в січні 2020 року Трамп і віце-прем’єр Держради КНР Лю Хе підписали угоду про першому етапі врегулювання спірних моментів. Світ зітхнув з зодягнення.
Однак зробивши крок назад в галузі торговельних воєн, Вашингтон негайно почав наступ на інших майданчиках. Так, у Конгресі зареєстрований проект сенатора-республіканця Ліндсі Грема про введення санкцій проти Китаю за поширення коронавіруса. Трамп, і сам неодноразово обвинувачував Пекін пандемії, пообіцяв уважно розглянути проект. Що стосується американського президента, то він атакував позиції Пекіна через Всесвітню організацію охорони здоров’я, своїм ультиматумом фактично нав’язуючи ВООЗ розслідування проти Китаю.
Для більшості обивателів розбіжності США з Китаєм тісно пов’язані з ім’ям президента США Дональда Трампа. Але це не так. Якщо говорити спрощено, Китай “дозрів” для того, щоб стати економічним, політичним і навіть військовим антагоністом США. А значить, дозріли умови для нової холодної війни в глобальних масштабах.
Наприкінці минулого тижня цей термін чи не вперше в офіційній заяві застосував Пекін.
“Деякі політичні сили в США захопили відносини між Китаєм і США і ставлять наші дві країни на грань нової холодної війни”, – наголошується в заяві прес-служби МЗС КНР, розміщеній в Twitter.
Що таке холодна війна
Коротенько нагадаємо, що термін “холодна війна”, вигаданий письменником Оруеллом незабаром після закінчення Другої світової війни, застосовувався для характеристики відносин СРСР та США і в більш широкому контексті – між соціалістичним і капіталістичним табором у 50-80-ті роки минулого століття. Одним з проявів холодної війни було досить жорстке поділ світу на дві протиборчі групи за принципом “хто не з нами, той проти нас”. Правда, з часом сформувалася і третя група – Рух неприєднання (яке, до речі, набрали після розпаду СРСР деякі пострадянські республіки). Але в цілому назвати цю групу стійкої й незалежної було складно: у різні періоди її члени симпатизували то одного, то іншого табору, так і СРСР з США доклали певні зусилля, щоб перетягнути неприєднані держави на свій бік.
Холодна війна, зрозуміло, виключала військове співробітництво між таборами і серйозно обмежувала економічне. У підсумку після розпаду Варшавського блоку, а потім СРСР вона поступилася місцем глобального економічного порядку.
Звичайно, у випадку розгортання нової холодної війни – тепер уже між США і Китаєм – протистояння буде мати вигляд, відмінний від того, що три десятки років тому було між СРСР і США. Припустимо, не настільки сильна буде ідеологічна складова. (Хоча і сьогодні США звинувачують Китай у авторитаризмі. Пекін, у свою чергу, нарікає Вашингтону в прагненні нав’язати світу власні погляди.) Але ось те, що більшість держав так чи інакше стануть перед вибором – на чию сторону в цьому протистоянні стати або ж, якщо і поки дозволяють можливості, дотримуватися нейтралітету, – швидше за все, факт. Зрозуміло, формування таборів (якщо такі сформуються) – справа не завтрашнього дня, процеси можуть тривати роками. Але рано чи пізно державам, у тому числі Україні, можливо, доведеться робити вибір.
Про те, чому в США і Китаї заговорили про холодну війну, ніж протистояння наддержав загрожує Україні і що українці можуть виграти від цього протистояння, сайт “Сегодня” розпитав експертів.
“Холодна війна 2.0” як шанс для України
Олексій Кущ, економічний оглядач:
“Зараз багато експертів як один з факторів посткризового світу називають “холодну війну 2.0”, яка розгорнеться і вже розгортається. Існують певні закономірності, що дозволяють говорити про це. Передумови до холодної війни виникли не сьогодні, не в період пандемії. Вони виникли набагато раніше.
До певного моменту темпи зростання Китаю не впливали або слабо впливали на добробут пересічного американця. Оскільки починав він з дуже низького старту. Але вже на початку нульових він вийшов на ті рівні розвитку, до яких зазвичай інші країни йшли 40-50 років. Якщо на початку нульових у Китаю було 4% світової економіки, то зараз – 16%. Плюс в умовах кризи економічної моделі т. н. кормова база для провідних країн звужується. Подальше глобальне вирівнювання стандартів життя при існуючому технічному устрої і ресурсах неможливо. І подальше зростання Китаю можливий тільки при дискримінації США. Образно кажучи: щоб пересічний китаєць жив краще, потрібно, щоб пересічний американець жив гірше. У цьому криється основна причина “холодної війни 2.0”. Все ж ці ідеологічні нашарування – спори навколо Гонконгу, звинувачення в пандемії і т. д. і т. п. – лише приводи.
Що стосується Китаю, то тут я бачу таку позицію: якщо йому не дадуть рости разом з світовою економікою, він змусить світову економіку падати разом з ним. Тому Китай може застосовувати контрзаходи. У тому числі шляхом активізації регіональних політичних, торгових військових конфліктів. Відповідно, все це буде затягувати світову економіку в безодню кризи.
Обмін “люб’язностями” між Китаєм і США мені дуже нагадує обмін “довгими телеграмами” між СРСР і США, з яких почалася холодна війна. В подальшому, я думаю, ми побачимо реалізацію підходу Трампа до функціонування американської економіки. Будуть переноситися виробництва з Китаю назад в США, будуть створюватися фіскальні стимули для цього, будуть створюватися блоки для американського інвестування в Китай і стимули для повернення американських інвестицій з Китаю. Все буде спрямовано на те, щоб послабити роль Китаю у ланцюжках економічних і посилити роль США.
При цьому, наголошую, це не позиція Трампа. Це позиція американського істеблішменту, яка абсолютно єдина і для республіканців, і для демократів. Бо в тому або іншому вигляді така політика триватиме, незважаючи на те, хто буде президентом.
Україні в таких умовах слід насамперед розуміти, що старий глобальний світ, як кажуть, спочив у бозі. На зміну йому приходить нова глобальна дефрагментація. І потрібно знайти той фрагмент, який зможе гарантувати нам більш-менш безпечний стан і, в ідеалі, сталий розвиток. Найнебезпечніше стан – перебувати між фрагментами, оскільки перебування між двома тектонічними плитами призведе до того, що нас просто може розтерти.
Я б на місці української влади зосередився на вивченні феномену, який незабаром виникне, – нового глобального фрагмента у вигляді США, Канади, Великобританії, Австралії і Нової Зеландії. США, Канада і Великобританія найближчим часом створять нову зону вільної торгівлі, яка буде приваблювати і інші країни. Саме там буде нова вісь сили. І формування цього центру сили для нас також певний шанс. Звичайно, не потрібно переоцінювати свою роль і можливості. Але все ж для України тут відкривається “вікно”, яке можна використовувати для свого геостратегічного розвитку. Це, звичайно, не питання сьогодні або завтра. Але це перспектива, яка почне активізуватися вже з 2021 року.
Те, що Китай буде занурюватися в економічну кризу, ситуація буде для нього несприятлива з економічної точки зору, – це вже зрозуміло. При цьому Китай сьогодні є найбільшим постачальником споживчих товарів у Європу. І криза в Китаї – історичне вікно можливостей перехопити певну кількість виробництва товарів народного споживання, промислових товарів, які постачав Китай і які цілком можемо робити ми. Ми ближче до Європи, ми маємо зону вільної торгівлі з Європою. Навіть у ЄБРР говорять, що в України з’явився шанс стати “східноєвропейським Китаєм”. Для цього потрібно перейти до моделі кластерної економіки, провести відповідні реформи. Таким чином, для нас “холодна війна 2.0″ – шанс провести індустріалізацію 2.0″ і отримати вигоди від цього протистояння”.
“Потрібно дотримуватися нейтралітету”
Володимир Фесенко, політолог:
“Моє відчуття – що нинішня ескалація напруженості між США і Китаєм продиктована політичним моментом, виборами у США. Після них, хто б не став президентом, сяють буде зменшено. Так, у будь-якому випадку США не перестануть розглядати Китай як свого головного конкурента і головну небезпеку для себе. Але лінія поведінки може бути не такою жорсткою.
Конфлікт між Китаєм і США – це, звичайно, проблема для України. Він ставить нас на дуже сильну геополітичну та геоекономічну розтяжку. Ми не можемо однозначно стати в цьому конфлікті на ту або іншу сторону. Стратегічно ми, звичайно ж, не може відійти від партнерства із Сполученими Штатами. США в протистоянні з Росією для нас – одна з опор, один з “страховиків”. І Київ повинен зберігати тісні партнерські відносини з Вашингтоном. Але йти на конфлікт з Китаєм, підтримувати антикитайські санкції ми теж не можемо. Китай для нас зараз – один з головних торговельних партнерів, один з потенційних інвесторів в українську економіку.
Шанс для нас – знайти золоту середину в цьому протистоянні. І це можливо. Справа в тому, що не всі, але багато країн ЄС у цьому протистоянні будуть займати нейтральну позицію. Всі прекрасно розуміють, чим загрожує серйозне протистояння між США і Китаєм, навіть якщо це торговельне та економічне протистояння. Тому, думаю, більшість країн намагаються дистанціюватися від нього або будуть намагатися погасити. І ми, як країна-партнер Європейського Союзу, можемо дотримуватися приблизно такої ж політики, як більшість європейських країн та ЄС в цілому. Це буде оптимальна для нас лінія поведінки. Тобто ми зберігаємо партнерські відносини з США, але утримуємося від конфронтації з Китаєм”.
Україна виявилася не готова. Але ще не всі потерянно
Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру “Український інститут майбутнього”:
“Американо-китайське протистояння, яке зараз захоплює, по суті, всю світову систему, позначиться на всіх рівнях міжнародної політики та світової економіки. Починаючи від трансформації світової економіки та перерозподілу глобального фінансового і економічного впливу між ними, закінчуючи деградацією міжнародної правової системи, сформованої після Другої світової війни.
Стратегія США на стримування Китаю не зміниться в найближчому майбутньому. Для США, зацікавлених зберегти свою гегемонію в довгостроковій перспективі, Китай – суперник. Але, можливо, якщо президентом стане Байден, будуть змінені підходи, оскільки він схильний уникати прямої конфронтації. Думаю, при ньому буде більше ініціатив, спрямованих на переговорні формати врегулювання спорів – без тиску, без ультиматумів. Але в цілому курс не зміниться.
Відповідь на питання, яким чином повинна вести себе Україна в нинішніх обставин, на мій погляд, простий. Оскільки він безпосередньо залежить від наявності в України ресурсів, що дозволяють впоратися з цими викликами. І наявності можливостей для того, щоб використовувати ситуацію в своїх цілях, якщо вони визначені, або перечекати, щоб уникнути якихось ризикованих для себе наслідків.
На сьогодні я констатую, що ні ресурсів, ні можливостей впливати або навіть використовувати ситуацію в своїх інтересах немає. Стратегічні цілі і якщо визначені на якомусь рівні, то вони надто розмиті і відірвані від реального контексту процесів, що відбуваються в світі. Простіше кажучи, ми не готові до кризи.
При цьому якщо Україна в контексті глобальної світової політики знаходиться на периферії, то в контексті протистояння США-Росія, США-Китай – в центрі. Перебуваючи, по суті, між молотом і ковадлом. В останньому випадку ситуація ускладнюється тим, що у нас не визначена позиція. Виступаємо ми на стороні США або Китаю у їх протистоянні? Ні, ми не займаємо чию-небудь сторону. Ми латентно схиляємося до США, але чиюсь сторону займати не наважуємося. Друге питання: чи є наші відносини з США або Китаєм стратегічними в повноцінному розумінні цього слова? Наприклад, чи є у нас гарантії, що деякі наші втрати при підтримці однієї сторони будуть компенсовані союзником? Теж немає. Наші відносини з США обмежені кластером безпеки, і ми не є головним напрямком їх зовнішньої політики. А наші відносини з Китаєм хоча і є непоганими з точки зору динаміки, були затьмарені поруч неприємних епізодів, які призвели до зростання недовіри. Одна з найяскравіших історій – “Мотор-Січ”.
Ми знаходимося на розтяжці. А розтяжка увазі, що ми об’єкт, яким будуть користуватися. Або, як варіант, держава повинна вміло балансувати, петляти. Але для успішного балансування “між” потрібні ресурси. Ми багато в чому залежимо від США, так і від Китаю, який не хотіли б втрачати в якості інвестора і кредитора, ні в якості торгового партнера.
Для України протистояння США і Китаю могло б бути шансом. Але до цього ми також не готові. Якщо б Україна передбачала, розуміла світовий контекст (а дискусії про необхідність виводити виробничі майданчики з Китаю йдуть вже не перший рік, зараз просто почався етап реалізації), ми б могли ним скористатися. Для цього потрібно було небагато: провести реформи, створити сприятливий інвестиційний клімат, бізнес-клімат. І сьогодні нам залишилося б вийти і перехопити на себе ці потоки, запропонувати свою територію. Але чим ми зараз можемо заманити Apple (компанія Apple зареєструвала в Україні юридична особа ТОВ “ЕППЛ УКРАЇНА” 15 квітня 2020 року. – Ред), інші глобальні корпорації? Нічим! Середа у нас не ідеальна для бізнесу. Інфраструктури немає, гаранта у вигляді судової системи немає, політичні кризи – регулярні. Реформи чи не завершені, або тільки розпочаті. Ми не встигли підготувати умови. І це дуже прикро.
На жаль, це втрачена історична можливість, яка йде на очах. Єдине, що втішає, – процес ще не закінчений, ми можемо вскочити на підніжку цього поїзда, якщо дуже постараємося. Потрібно дуже швидко готувати середу, і тоді Україна може бути в плюсах від цієї ситуації”.
Зазначимо, що для України дуже важливо співпрацю як з США, так і з Китаєм. Наприклад, в цьому році в нашій країні чекають напливу туристів з Китаю. Подробиці – в сюжеті:
Підпишись на наш telegram
Тільки найважливіше та цікаве
Підписатися
Thanks!
Our editors are notified.