Климкиноиды-порохоботы пішли в атаку

Те, що сталося з промовою президента Володимира Зеленського в Брюсселі, коли він оголосив про Україну в ЄС як про «смерть російського імперського проекту», – це, на жаль, далеко не випадковість. Навіть якщо ці слова в його мова потрапили з-за тупий ліні таких же тупих спічрайтерів, це символ цього президента.

Він мало розуміє з того, про що говорить, і у нього немає ні команди, ні бажання набирати її з тих, хто віддав за нього 73% голосів на минулих виборах. Це його головна проблема! Права, ой права український адвокат Тетяна Монтян, яка стверджує, що з цих рекордних відсотків 50% – проти Петра Порошенка та його державного дебільного порохоботства, 20% – за рішучого Василя Голобородька з серіалу «Слуга народу» і 3% – за самого Зеленського. Може бути, якщо підрахувати Кривий Ріг і родичів всього «95 кварталу».

Кажуть, Зеленський, мовляв, зачаївся у «ворожому оточенні» і чекає парламентських виборів 21 липня, щоб створити свою правлячу коаліцію. І коли створить, то тоді всім і задасть. І неонацистам, і неофашистів, і порохоботам. Ага! Як же, він задасть! Нічого він не поставить, тому що – це вже очевидно – він: а) несамостійний до остраху; б) сказане в Брюсселі щодо Росії – це не вичікувальна тактика, це, швидше за все, його стратегічні переконання про світ і про роль України в ньому. Інакше в тому ж Брюсселі під час спільної з президентом Європейської Ради Дональдом Туском прес-конференції не міняв би кардинально свої головні завдання і пріоритеті, що принесли йому ці самі 73% успіху.

Адже що від нього вимагали люди? Правильно: відмова від порохоботства, суть якого – у смертоносної громадянської війни в Донбасі, в розграбуванні країни на догоду Заходу і США і в зубожінні людей внаслідок неправильного і згубного курсу «Геть від Москви!». І Зеленський у своїй інавгураційній промові сказав, що світ в країні – це його пріоритет пріоритетів, заради якого він готовий навіть пожертвувати посадою. А що він сказав Туску? Що ключовими напрямами роботи буде боротьба з корупцією і протидія «російської агресії» укупі з консолідацією міжнародної підтримки за незалежність і територіальну цілісність України. А раніше всім пообіцяв, що не буде торгувати територіями і не вступить в переговори з ЛДНР і з Росією, тому що Володимир Путін – ворог. І де ж тут світ в Донбасі? Де обіцянки відповідати інтересам тих, хто за нього голосував, заперечуючи колишній курс Порошенко і «яструбів війни»?

Ось тому-то брюссельські вирази – це не тільки плагіат, в якому Зеленського негайно звинуватили порохоботы, заявивши, що ці слова сказав їхній кумир Порошенко на з’їзді свого Біса і ПЕСа (Блоку або Партії «Європейська солідарність»). Це, повторюю, не виключено, вже позиція і Зеленського, який, здається, не розуміє або не хоче розуміти, наскільки вона згубна для України і заведе його в глухий кут.

В адміністрації президента Зеленського на звинувачення в плагіаті відреагували своїми звинуваченнями в тому, що, мовляв, нового главу держави оточують вороги і недоброзичливці з числа тупих порохоботов. Начебто розпочато службове розслідування, і вже «попередньо встановлено, що працівники МЗС України, які готували тези для брифінгу Президента Володимира Зеленського, паралельно продовжували працювати на Петра Порошенка. У разі підтвердження приватного співробітництва державних службовців МЗС з Петром Порошенком будуть зроблені жорсткі управлінські, дисциплінарні і кадрові висновки. Розцінюємо це як диверсію з боку окремих працівників МЗС та свідому провокацію з боку команди Петра Порошенка».

І в цих словах чудово все, тому що в цій «полювання на ворогів» зазначено одне з головних місць, звідки на Зеленського чекають головні атаки і підстави на міжнародному напрямку. В кращому стилі порохоботства і вірності європейської інтеграції. Добре і те, що сказано, як з криптопоршенковцами будуть розправлятися, вони боязкі і жадібні, як і їхній лідер, тому мають злякатися і хоч для вигляду, без відвертих підстав служити вірою і правдою вже нової влади.

Але головне в тому, що «засвітилися» не тільки головні «авгієві стайні», які потребують першочергової жорсткою і практично тотальної чистки, але і передовий загін порохоботов, які кинули відпрацьовувати свої гроші і поставлене перед ними завдання і труїти нового президента. Цей загін сьогодні – климкиноиды, що засіли в Мзс на всіх його рівнях. Це ті, хто найвідвертіше проявив себе, як нова колабораціоністська і компрадорська неоколоніальна адміністрація, для пристойності одягнена в національні несвіжі вишиванки і шаровари. Це ті змужнілі соросята-грантоїди, яких Джордж Сорос і йому подібні грантодавці свідомо і з молодих нігтів готували з самого моменту здобуття Україною незалежності. Їх для всіх відомств готували, але МЗС став найголовнішим. Це міністерство відповідає за презентацію України на світовій арені і відповідала за проведення зовнішньополітичного курсу. А курс цей був замовлений спочатку – будь-якою ціною вивести Україну із зони російського впливу і кинути в брехливі обійми Заходу. Сманив розповідями про еврорае, який, мовляв, чекає українців, якщо вони погодяться євроатлантичної (НАТО) або європейської (Євросоюз) інтеграцією. До того ж, жебраків українських дипломатів легко було і перекупити. Всім, кому не лінь і у кого були вільні гроші. Від спецслужб до різних грантодательских фондів.

Плюс грантами і обіцянками кращого життя майбутніх дипломатів обробляли ще студентами Інституту міжнародних відносин і Дипломатичної академії в Києві, куди, крім дітей нової номенклатури і політичних відставників, влаштовували в основному вихідців із Західної України. Тобто спочатку расово правильних арійців і шумерів, що ввібрали русофобію і «москаляку на гілляку!» ментально, з молоком матері і самогонкою батьків.

І це сьогодні вони іменуються «климкиноиды» (по імені глави МЗС україни Павла Клімкіна із лицем професійного ідіота і в подвернутых штанях на виріст). А ще раніше вони виступали як «тарасюканоиды» (від Бориса Тарасюка), просто «огризки» (від Володимира Огризка, з яким нічого вигадувати словесно і не треба було) або «дещициды» (від Андрія Дещиці). Знатні всі хлопці очолювали МЗС України після 1991 року. Тарасюк – класичний перевертень. На позиції госнеонациста Тарасюк перейшов з посади інструктора відділу зарубіжних зв’язків ЦК Компартії України у 1987-1990 роках та, наприклад, навіть першим з партноменклатурщиков мною був посланий на х.., коли по телефону і криком начальника вирішив повчити мене «правильно висвітлювати українську позицію». Але цей хоч нічого українського не здав.

На відміну від свого бойового заступника і змінника Огризко, який повністю виправдав своє прізвище. Він хоч і першим (при мені це було на одному з двосторонніх заходів) зажадав від російських візаві або перейти на російську мову, або забезпечити йому перекладача з російської на українську, але першим почав дарувати Заходу українські території. В обмін нібито на підтримку Румунією українських прагнень до НАТО. Саме при цьому, вибачте, Огрызке і при дуже схожому на нього личком в прищах президента Віктора Ющенка в 2009 році Україна втратила 9700 квадратних кілометрів (79,34% спірної території) морського шельфу біля острова Зміїний у Чорному морі. Сам острів – практично мертва кам’яна скеля дістався Україні, а ось шельф, начебто багатий нафтою і газом, відійшов Румунії. І що, допоміг Бухарест Києву увійти в НАТО. Ага, аж бігом. Більш того, саме зараз в Україні стривожено вивчають, як вони будуть відбивати напад румунських військ, нібито бажають відібрати у Україні Буковину і Південну Бессарабію в Чернівецькій та Одеській областях.

Ну, а Дещиця – це взагалі клінічний випадок. Мало того, що він такий професійний ідіот-патріот, так він ще і співак. Саме він після держперевороту 2014 році в ранзі в.о. міністра закордонних справ України приїхав до Посольства Росії в Києві і заспівав там з відморозками, штурмующими посольство, «Путін – х…». Повторюю: в ранзі в.о. глави МЗС! Глава МЗС Росії Сергій Лавров з цього приводу заявив про неможливість будь-яких подальших контактів і зустрічей з «персонажем за прізвищем Дещиця». Але от тодішній посол США в Україні Джеффрі Пайєт навпаки — всіляко схвалив дії українського міністра і у своєму Twitter він назвав його «умілим дипломатом». Ось що тут можна додавати для характеристики персонажа і його діянь?

Саме ці професійні грантоїди-інтегратори і каламутили воду, створюючи імідж України, вигідний Захід і підбурюючи Україну з Росією на всіляких рівнях. І саме це, не до ночі буде сказано, «дипломати» стали провідниками Заходу та його технологій «кольорових революцій» в Україні. І першими оголосили в 2004 році бойкот обраному президенту Віктору Януковичу і фактично легалізували перший антиконституційний переворот в Україні у вигляді «третього туру президентських виборів і «помаранчевої революції». Тоді на підтримку Ющенка виступили 500 українських дипломатів-грантоїдів на всіх рівнях і в багатьох країнах світу.

Вони фактично відмовилися підкорятися Януковичу і вибрали Ющенка. «Співробітники зовнішньополітичної служби України були, є і залишаються разом зі своїм народом, який прагне жити в демократичній, правовій та заможній державі – повноцінного члена європейського співтовариства вільних націй», – на весь світ тоді проголосили саботажники. Але найстрашніше сталося після, коли в 2010 році Янукович знову законно переміг Ющенко і покінчив з першою п’ятирічкою помаранчевого божевілля». Янукович тоді не почистив від «оранжоидов» ні МЗС, ні навіть свою Адміністрацію. Вони і підставляли його потім неодноразово, як зараз Зеленського, топили за євроінтеграцію і за Угоду про асоціацію з ЄС і, зрештою, зрадили під час «революції гідності» – нового кольорового» і антиконституційного перевороту в 2014-м. І тоді, 5 років тому, дипломати-грантоїди знову підтримали повалення Януковича на користь путчистів.

І другий бунт дипломатів, як видно з переліку підписантів, очолив саме Дещиця, який, схоже, тренованої та чуйною дупою відчув крісло міністра. І зайняв би його, якщо б «вокал» не підвів.

Ось така «інтеграційна» і русофобська по суті спадкоємність існує в МЗС України. Там потім, коли Дещиця відспівав свою, почалося час Клімкіна. Мета його, схоже, полягала в тому, щоб він, по-дебільному посміхаючись або морщачи лоб і гримасуючи, грав роль тла, на якому Порошенко, (точніше – навіть Порошенко!) виглядав досвідченим і досвідченим гігантом дипломатичної думки. Як тільки над Климкиным ні знущалися всі. Кому не лінь. А він терпів і покірно клопотався особою, наполегливо і чіпко тримаючись дупою за місце. І тепер от, повторюю, климкиноиды пішли в атаку на Зеленського. Отримавши повну підтримку як шефа-лузера Порошенко, там і його спільника у Верховній Раді спікера Андрія Парубія. Рада відмовилася прийнято відставку і Клімкіна, який сам і демонстративно відмовився працювати з Зеленським, і глави Міноборони Степана Полторака, і голови СБУ Василя Грицака. Як до цього залишила в кріслах прем’єра і міністрів весь кабінет Володимира Гройсмана.

І тепер до «климкиноидам» у війні з Зеленським і правильному його «приборканні» можуть додатися ще й «полторакоиды» і «грицакисты». Перші можуть вчити будь-яку провокацію в Донбасі, щоб остаточно поховати навіть боязкі спроби встановити мир в краї. І першим тестом може стати або не стати відставка представника на переговорах у Мінську Леоніда Кучми, який запропонував зняти блокаду з ЛДНР і перестати стріляти нібито у відповідь на «провокації терористів». А Кучма в Мінську повторно – це чиста креатура Зеленського.

Ну, а «грицакисты» продовжать пресувати всіх опонентів Порошенко і тримати у в’язницях всіх політв’язнів. Від політиків до журналістів, зокрема, Кирила Вишинського. Ну і мені, грішним ділом, Батьківщини не бачити, судячи з усього, ще довго – адже я цю погань у держполітики України, веде до її розвалу та загибелі, не визнаю ніколи.

Однак чекаємо, що відповість Зеленський. Його разом з Україною як пацана возили морд…ой, пардон, личком об стіл. Та хто?! Святий Цеголко – екс-прес-секретар Порошенка, і обличчям, і розумом практично однояйцеві близнюки Клімкіна. «Банальний плагіат. …Приємно, що Володимир прислухається до Петра Порошенка. Але крім коректора варто найняти і спічрайтера», – він баламутив. Але і Зеленський говорив, що «серед своїх ключових пріоритетних завдань бачу також протидія російської агресії і консолідацію міжнародної підтримки за незалежність і територіальну цілісність України». У всіх У них що, доктор, чи спічрайтер один?