Клинська аномалія

Як корупція знищує державу, а вседозволеність чиновником підриває довіру людей до влади.

У своїй знаменитій книзі «Адагии» (Прислів’я) Еразм Роттердамський навів вислів, який не дає спокою дослідникам вже більше 500 років: «regione caecorum rex est luscus», що в перекладі з латині означає «в країні сліпих одноокий чоловік – король». Торкаючись сутність людської самоідентифікації, це вираз розділило всіх нас на 2 категорії – тих, хто тисячоліттями живе своїми уявленнями про світобудову, моралі і моральності, і тих, які вважають себе «обраними», «просунутими», «креативними», несучими «незрячими» якісь свої передові недосяжні для них істини. Природно, другі вважають себе королями, людьми вищого сорту, порівняно з рештою «незрячою масою».

Вся історія людства яскраво показує, що подібна «нова еліта» для консервативного суспільства завжди не тільки ворожа, але і надзвичайно корумпована.

Справжня національна еліта – це душа суспільства, вона усвідомлює свою величезну відповідальність перед народом, країною, їх історією, розвитком і моральними та етичними цінностями. Вона не бачить себе поза суспільством, вона – частина нього. Вона вважає, що певне ієрархічне положення в суспільстві не дає їй право на якісь переваги, а навпаки, накладає на неї особливу відповідальність. Правлячий клас, номенклатура аж ніяк не є елітами, хоча і вважають себе такими. Для них пріоритетами є влада, положення в суспільстві і гроші, а не відповідальність перед народом. Відповідно, їх «елітарність» носить тимчасовий характер. Вони не пов’язують своє життя і життя своїх нащадків з країною, Росія для них є лише засобом для досягнення їх цілей, «дійною коровою». Тому їх діти навчаються і живуть за кордоном, там же «еліта» купує нерухомість, відкриває комерційні підприємства і має рахунки в банках. Вважаючи себе «елітою», вони забувають, що вийшли «з грязі в князі» лише в першому або другому поколінні, що їх «елітарність» обумовлена не високим становищем у суспільстві та державної влади, а вмінням відібрати останній шматок хліба у «сліпих», у решти суспільства, і вчасно «злиняти» з цим шматком за кордон. А досягти цього інакше, як через корупцію, неможливо.

У російському суспільній свідомості завдяки численним публікаціям у ЗМІ вкоренилася впевненість у тому, що лідером у корупції в Росії є Москва. Але це не зовсім вірно. У столиці зосереджено дуже багато різних конкуруючих груп зі своїми інтересами, і завдяки їхній боротьбі один з одним кількість кримінальних справ за корупційним проявам державних чиновників на порядок вище, ніж у провінції. У нашій російської провінції ж править банальний монополізм, коли вся влада всіх органів державної влади сконцентрована в руках одного клану, пов’язаного всередині себе численними родинними і корпоративними горизонтальними связами. Сміття з провінційної хати виносити кому, боятися треба тільки вищих федеральних чиновників. Ну а з ними налагоджуються свої вертикальні зв’язки, і вони дозволяють місцевим «елітам» монополізоване здійснювати такий «бєспрєдєл», який столиці чинності міжкланової конкуренції і не снився.

Судова статистика Росії показує, що 98% справ, у яких в якості сторони беруть участь державні органи, закінчуються перемогою держави. Іншими словами, корупційні чиновники, які відстоюють виключно свої особисті інтереси, ховаються за спину держави і підміняють інтереси держави своїми інтересами, тим самим роблячи державну владу в Росії відповідальною за їх власну корупцію. Простим громадянам, комерційним фірмам та організаціям цю стінку «не проб’єш». Корупційні чиновники, прикриваючись державою, монополізували корупцію в багатьох частинах Росії. У деяких регіонах така монопольна корупція вже наближається до межі, за який починається справжній геноцид населення. І один із лідерів у цьому процесі, корупційним обличчям «нової еліти» є підмосковне місто Клин.

***

На офіційному сайті Адміністрації міського округу Клин я з розчуленням прочитав дві публікації. Перша розміщена у вигляді вкладеного файлу в розділі «Підсумки року» і присвячена підсумкам роботи адміністрації за 2018 рік. Прочитавши ці солодкаво-переможні реляції, написані в гірших традиціях примітивної пропаганди, виникає бажання назвати главу Клина Людиною року, вручити їй Нобелівську премію і вибрати, як мінімум, Президентом нашої Галактики. Перед очима виникає довга низка щасливих осіб жителів Клина, обдарованих місцевою владою. Але критично мислячі люди на слово не вірять, тим більше, коли заявлене вступає в явний дисонанс з реальністю.

Друга публікація знаходиться у розділі новин на головній сторінці сайту і називається «Конкурс «Разом проти корупції!»». Все чудово, і тематика та оформлення, ось тільки факт появи цієї публікації на сайті адміністрації в простій людині відразу ж викликає асоціацію з відомим російським мемом, оксюмороном: «Бджоли проти меду». Адже саме в Клину протягом останньої чверті століття будувалося саме даний олігархічне корупційне міні-держава, що стало прозивним в Росії за ступенем своєї корумпованості.

Початок побудови цього псевдо-держави в Клинском районі Московської області поклав Олександр Постригань, який керував районом на посадах Голови адміністрації і Голови району протягом 22 років. Зараз Постригань знаходиться в СІЗО і йому ставиться цілий букет статей кримінального кодексу. Для багатьох росіян ці звинувачення були шокуючими, але тільки не для жителів Клинского району. Спочатку в липні 2018 р. на судовому засіданні Постриганю були висунуті звинувачення в перевищенні службових повноважень у період з 2011 по 2013 рр .. Але надалі в ЗМІ з’явилися факти нестримної корупції екс-голови району, та статті звинувачення стали множитися як сніжний ком.

Навесні 2019 року Прокуратура виявила у Постриганя незаконно нажите майно на суму майже 4 млрд. рублів і стало готувати позов до суду про його конфіскацію. У число цього майна увійшло 407 об’єктів незаконно привласненої нерухомості, серед яких квартири, землі і база відпочинку. Також у Постриганя виявили у власності чотири автомобілі загальною вартістю 9,4 млн рублів – Toyota Land Cruiser, Меrcedes S350, Аudi А8 і Аudi Q5. Але це був тільки початок. Через 2 місяці у екс-глави Клина був знайдений готель Roger de Flor Palace в селищі Льорет-де-Мар в іспанській Каталонії. Сума незаконно нажитого майна збільшилася з 4 до 9 млрд рублів. Генпрокуратура уточнила раніше поданий у суд позов в бік його збільшення до цієї суми.

А ще через місяць мова пішла вже про організацію злочинного співтовариства. На думку Генпрокуратури, Постригань створив злочинну організацію, в яку втягнув своїх родичів, близьких осіб та керівників підконтрольних йому фірм. Всі разом вони, використовуючи адміністративні можливості керівника району, зайнялися розкраданням державної і муніципальної власності, яку незаконно переоформляли в особисту. Особисто Постригань придбав за останні 16 років активи на 64 млн рублів, при офіційному заробітку за цей період менше 26 млн рублів. Члени його злочинного угруповання, на думку слідства, незаконно обернули на свою власність понад 2 тис. об’єктів нерухомості, що раніше належали муніципалітету Клина. Це – ділянки землі, що належать до сільгоспугідь і лісового фонду, а також об’єкти районної інфраструктури. У їх числі Генпрокуратура назвала будівлі клинского кінотеатру «Мир», міської поліклініки, кількох котелень в районі та громадської лазні.

Генпрокуратура вважає, що Постригань, очолюючи Клинський район, здійснював особливо великі розкрадання шляхом шахрайства, використав для цього службові підробки, перевищував свої посадові повноваження, брав хабарі, а нажиті злочинним шляхом майно і гроші легалізував або відмивав, переоформляючи їх на родичів.

Олександр Постригань був змушений покинути крісло голови в 2013 році, але його клан залишився при владі. Дивним чином усе нинішнє керівництво району, колишнє у найближчому оточенні Постриганя і на думку правоохоронних органів є «злочинним угрупованням», виявився замішаним у резонансній справі про кришуванні мережі підпільних казино в 15 містах Підмосков’я, яке почав розслідувати Слідчий комітет у 2011 році. Однак усім цим фігурантам вдалося не тільки уникнути відповідальності, але й увійти в керівництво Клина, тим самим забезпечуючи спадкоємність влади місцевого клану.

***

Проти клинского прокурора Едуарда Каплуна було порушено кримінальну справу про хабарництво, у 2011-му він був оголошений в міжнародний розшук, переховувався в Ізраїлі, але незабаром добровільно повернувся в Росію і дав свідчення в Слідчому комітеті. Справа згодом було благополучно закрито, причому фігурант знущально зажадав від СКР компенсацію в 1 рубль за тривале слідство, а восени 2015 року стало відомо, що Каплун призначений на посаду керівника адміністрації Клинского району. Головою ж Клина в 2014 році стала Олена Сокольська, яка займає цю посаду і донині. Чоловіком Сокальською є ще один фігурант справи про кришуванні підпільних підмосковних казино – Олександр Козлов.

За даними видання «Злочинна Росія», надалі віддаленим з сайту, з 2001 по 2004 рік Козлов працював в Клині, де пройшов шлях від слідчого до заступника міського прокурора, коли і став членом клану Постриганя, прикриваючи його махінації по лінії прокуратури. Надалі Козлов зробив ривок у кар’єрі від прокурора р. Пушкін до заступника Генерального прокурора та прокурора Тульської області. І скрізь за ним тягнеться шлейф корупційних справ.

Терпіння Генпрокуратури скінчилося, коли Олена Сокольська нібито сказала в тісному колі друзів, що «вся Генпрокуратура годується з рук її сім’ї». Тоді перший заступник генпрокурора Олександр Буксман викликав Козлова і запропонував написати заяву про відставку. Крапку в кар’єрі чоловіка Сокальською поставив президент Путін, який у травні 2018 року своїм указом звільнив його з посади прокурора Тульської області. Непотоплюваність Козлова з дружиною, Каплуна і деяких інших членів команди Постриганя багато ЗМІ пояснюють їх близькістю зі старшим братом Ігоря Чайки – Артемом. Зокрема, в 2015 році газета «Тиждень» стверджувала, що Сокольська і Козлів входять в угрупування, очолювану сином генпрокурора Ігорем Чайкою, який до серпня 2015 року числився радником підмосковного губернатора Андрія Воробйова з питань культури, молодіжної політики і спорту на громадських засадах. Чайка не приховував своїх інтересів до міста Клин, а в інтерв’ю стверджував, що збирається перетворити це місто на «підмосковний Зальцбург» з Чайковським замість Моцарта. В результаті «Зальцбург» перетворився «підмосковний Сомалі» з Сокальською замість Столипіна.

У квітні 2018 року вибухнув ще один скандал. Спочатку з’явилося розслідування «Канарські заначки. Як прокурор і глава району ховали нерухомість на Тенеріфе», в якому наводились документи про володіння державних службовців Олени Сокальською, її чоловіка Олександра Козлова та сина Дмитра Сокальського нерухомістю в Іспанії на суму від півтора до двох мільйонів євро. У перелік увійшли 6 об’єктів нерухомості:
– двоповерхова вілла в муніципалітеті Арона (Arona) площею 109 кв. м з паркувальним місцем. Олександр Козлов і Олена Сокольська купили його в 2007 році, продали в 2013-м;
– квартира в тому ж муніципалітеті Арона площею 94 кв. м. «Канарські заначки. Як прокурор і глава району ховали нерухомість на Тенеріфе»Ті ж Козлов і Сокольська купили її в 2007-му, продали в 2013-м;
– квартира у муніципалітеті Адехе (Adeje) площею 59 кв. м, Олена Сокольська купила її в 2007-му, продала в 2013-м;
– комерційне приміщення в тому ж місті Адехе площею 46 кв. м, Олена Сокольська купила його в 2008-му, продала в 2013-м,
– двоповерхова вілла на першій лінії біля моря у місті Адехе площею 177 кв. м і садом у 90 кв. м. Власник – Дмитро Сокольський. У 2010-му, за три місяці до придбання вілли, йому виповнилося 18 років.

Вілла обтяжена іпотекою в 250 тис. євро, її оціночна вартість, зазначена в документах на власність, – 894 тис. євро;
– з 2011 року того ж Дмитру Сокольському належать два паркувальних місця у муніципалітеті Адехе.
На сторінці Дмитра Сокальського у Фейсбуці зазначено, що він навчався в університеті Universidad de la Laguna, розташованому в місті San Cristobál de la Laguna, але з відділеннями по всьому Тенеріфе, в тому числі і в Adeje.
Дочка Олени Сокальською Дарину в Adeje зареєстрований автомобіль Тойота, тобто донька теж проживає в Тенеріфе.

Після того, як інформація про іспанської нерухомості Козлова та Сокальською стала надбанням громадськості в 2013 році сім’я «продала» власність синові Сокальською від першого шлюбу Дмитру Сокольському, а також двом друзям сім’ї — Ользі Воловиковой і Дмитру Мартинову, який в свою чергу виявився власником іспанської компанії Mikato Inversiones, статутний капітал якої становить €1 млн. і якій належать:
– будинок-дуплекс в комплексі La Herrada площею 88 кв. м, придбаний у січні 2018 року,
– дві земельні ділянки в місті Теулада площею 1000 і 800 кв. м, куплені в серпні 2017-го.
Загальна вартість схожих об’єктів становить від €300 до €500 тис. Дмитро Мартинов до січня 2019 року працював генеральним директором Муніципального бюджетного установи Міського округу Клин «Клинська аварійно-рятувальна служба».

У липні 2019 року з’ясувалося, що крім іспанської нерухомості Сокольська і Козлів володіють великою нерухомістю в Туреччині. У переліку виявилося 4 квартири в елітному комплексі «Азура-парк» в Аланії, кожна вартістю близько 100 тисяч євро, і ще три об’єкта:
– Квартира на бульварі Мейдан в селищі Махмутлар, приблизно 85 кв. м вартістю близько €70 тис.
– Квартира на бульварі Ататюрка в тому ж Махмутлар, площа близько 65 кв. м, вартість-близько €40 тис.
– Квартира у селищі Авсаллар, в 40 км від Махмутлара, вартістю близько €50 тис. Судячи з документів, Сокольська володіла цими об’єктами як мінімум до листопада 2018 року, тобто, будучи державним чиновником – головою Клина.

***

Діяльність Олени Сокальською на посаді глави Клина продовжує «славні традиції» Олександра Постриганя. Перетворення Клина в «підмосковне Сомалі» продовжилося скандалом з Алексинским кар’єром – звалищем, в 11 разів перевищує за площею сумно відомий полігон «Ядрово». Вже на момент набрання Сокальською на посаду в 2013 році полігон не був придатний до експлуатації. Однак після сміттєвих скандалів у Підмосков’ї на нього почали звозити сміття з Москви і Підмосков’я по 700-900 машин в день. Народна чутка приписує Сокальською слова з цього приводу: «Запах не приємний, але не шкідливий».

Ще Будучи начальником Управління освіти Клина, майбутній Глава закрила всі безкоштовні установи додаткової освіти. Решту перевели на платну основу, а тих педагогів, які були з цим не згодні, були звільнені цілими колективами. У своїй статті «Велика перерва» на одному з сайтів Підмосков’я 2011 року про це написала Клинська журналістка Олена Полякова:

«У Будинку дитячої творчості майже всі гуртки стали платними, від 250 до 600 рублів. Велика частина занять у дитячо-юнацькій спортшколі також за гроші. Студія юних журналістів «Юнпрес» не працює — передали у ведення управління освіти і співробітників студії тут же виставили за двері. Студія естрадного вокалу «Квітень» не працює вигнали з будівлі, де репетиційний зал, світлове і звукове обладнання».

Крім того, у статті наводяться факти про побори при надходженні в школу або дитячий сад. Причому, без особистого дозволу Сокальською вступити в навчальні або дошкільні заклади було неможливо.

У березні 2013-го деякі керівники Московської області запропонували все 320 дореволюційні пам’ятники-садиби регіону виставити на аукціон. За оренду влади запропонували стягувати символічну плату-1 гривню за квадратний метр, а здавати об’єкти на термін 49 років. В Клині під цю програму одразу ж потрапила садиба Демьяново, зараз знаходиться в межах міста. Колись 1000 га землі, панський будинок, церква, сад, розбитий в традиціях садово-паркового мистецтва XVIII століття з каскадними ставками та статуями, в якій гостювали Пушкін, Вяземський, Загоскін, довго жили і працювали К. А. Тімірязєв, Аполлінарій Васнецов і Сергій Танєєв, спочатку скоротилися до 14 га в 2007 році, а зараз стали забудовуватися торговим центром «Карусель» (група Х5) загальною площею 90 000 кв. метрів.

Після звернення мешканців до прокуратури з’ясувалося, що Х5 не захотіло платити навіть 1 гривню за квадратний метр, а будівництво ведеться без дозволу. Госстройнадзор встановив, що будівництво ТЦ не тільки неправомірно, але і «призвело до порушення цілісності ландшафту, і нанесення певної шкоди історичної спадщини країни», а Забудовнику було видано припис про призупинення робіт і відновлення садиби. Будь-який бажаючий може зараз з’їздити в Клин і подивитися своїми очима, як міська влада виконують постанови прокуратури та органу державного будівельного нагляду. В Іспанії та Туреччині Сокольська навряд чи допустила таке незаконне знищення своєї нерухомості.

Я впевнений, що кожному мешканцю Клинского району є, що розповісти і пред’явити місцевої адміністрації. Як населення Клина низводиться до рівня рабів, якість життя різко падає, місцевий малий бізнес піддається рейдерським захопленням з використанням адміністративного ресурсу, а підприємці розоряються, я хочу показати на одному прикладі. «Господарі» Клинского району вважають себе великими організаторами та підприємцями, але єдине, що у них виходить добре – прикриваючись державою віднімати у людей їхнє майно і бізнес. Але і це було б не так страшно, якби відібраний і віджатий бізнес продовжував працювати, в скарбницю надходили податки і район розвивався. Рейдери в керівних кріслах просто не здатні створити що-небудь ефективне. За довгі роки і навіть десятиліття вони звикли тільки до одного – віднімати, віджимати і розоряти. Відібрані підприємства самі по собі не побудуються, не почнуть ефективно працювати і приносити користь суспільству і прибуток власникам і державі. Ними потрібно вміти ефективно управляти, а ось з цим у корупціонерів, як кажуть, «перманентна біда».

***

У грудні 2004 року пенсіонеркою з робочим стажем 56 років, ветераном праці Ларисою Деркач був узятий в оренду земельну ділянку площею 1 гектар на 82-му кілометрі автомобільної дороги «Росія» для будівництва мотелю. Призначення землі було «Промислово-складська зона», а в реальності ділянку представляв собою розробки місцевого цегельного заводу. Орендна плата за землю була призначена в сумі 500 000 рублів в рік і оплачувалася інвестором сумлінно протягом 11 років. За ці роки Деркач провела колосальну роботу, причому, не сплативши ні копійки хабарів. Була проведена рекультивація землі, було завезено 500 вантажних автомобілів ґрунту з його укладанням. Були узгоджені і прокладені всі необхідні комунікації, підготовлені під’їзні шляхи і з’їзди з траси, підведено електропостачання, вода і т. д. За 11 років були отримані десятки проектів, дозволів і погоджень, що для літньої жінки кшталт подвигу.

Нарешті в 2011 році Деркач отримала дозвіл на будівництво мотелю, підписану Постриганем, причому в праві викупу землі було відмовлено, а довгострокову оренду надали лише на 2 роки, хоча за законом цей термін – мінімум 3 роки. Дія дозволу двічі продовжувалась до листопада 2014 року. За ці 2 роки мотель був побудований на 72%, і було отримано свідоцтво про державну реєстрацію права. Мотель був побудований за програмою Уряду Московської області з розвитку туризму і спорту у 2011 – 2013 роках, причому жодних пільг отримано не було. Здавалося б, перший в Клинском районі мотель на 30 номерів на трасі «Росія» скоро повинен заробити, приймати гостей, розвивати туризм і сферу обслуговування у районі, а в бюджет повинні надходити податки. Але тільки не в Клину.

До Лариси Деркач періодично стали підходити посланці з адміністрації Клина, спочатку від Марії Самариной, а потім і від Олени Сокальською, з настійними пропозиціями продати готель, причому «задешево». Пішли погрози, що у разі відмови готель просто знесуть, а Деркач розорять. Сокольська через своїх людей передала своє «останнє слово»: «Нехай віддасть». В Клинском районі я нарахував 26 готелів, за чутками контрольованих Сокальською, але з них немає жодного мотелю, розташованого на трасі «Росія», мотель Лариси Деркач був першим, свого роду «ласим шматочком». І не важливо, що в цей готель було вкладено понад 10 років праці і 50 мільйонів рублів. Відібрати!

Так як мотель був побудований на законних підставах і мав державну реєстрацію права, простий знесення був не в інтересах рейдерів від влади. Тому, мабуть, було прийнято рішення про розорення Лариси Деркач, визнання її банкрутом і викуп на торгах готелю за копійки. Схема рейдерського захоплення виявилася до сліз примітивною і грубою навіть для не дуже розумних корупціонерів районного масштабу. На третій рік раптово кадастрову вартість об’єкта підняли до 23 000 100 рублів, договір оренди пролонгувати відмовилися, а орендну плату за землю збільшили до 1 000 000 рублів на квартал, тобто у 8 разів.

У зв’язку з цим хочеться згадати, як у 2005 році, будучи прокурором міста Пушкін, чоловік голови Клина Сокальською Олександр Козлов примудрився за 6910 рублів отримати елітний земельну ділянку в Пушкіно у 18 соток вартістю 180 тисяч доларів. А також як сама голова Клинского району роздавала землі історичних садиб в межах Клина під забудову торговими центрами по 1 рублю за квадратний метр. Звичайно, можливості Лариси Деркач не йдуть ні в яке порівняння з можливостями групи Х5, так і відкатів і хабарів вона не дає принципово. Цікаво, що б стало з Оленою Сокальською, якщо б вона застосувала подібну схему рейдерського захоплення проти групи Х5? Думаю, відповідь всім відомий.

Природно, Деркач відмовилася підписувати новий грабіжницький договір оренди, адже навіть намагаючись врятувати свою більш ніж десятирічну працю і мільйонні інвестиції, вона не була застрахована від того, що через рік орендна плата знову не підніметься вже до величини центру Манхеттена. Тоді протягом року адміністрація Клина розірвала договір оренди, забрала землю з побудованим мотелем, відключила оплачене Деркач електропостачання, перекрила узгоджений асфальтований з’їзд федеральної траси «Росія», заблокувала добудову будівлі і здачу його в експлуатацію, а сам мотель почав піддаватися розграбуванню і руйнуванню. Ділянка був поділений на 2 частини, причому одна з них повністю перекривала виїзд на трасу для мотелю.

Адміністративна рейдерська атака з використанням всіх ресурсів району «господинею району» Сокальською дав позитивний результат, норовиста і законослухняна Лариса Деркач загнана в кут і стала повним банкрутом.

Але і цього Сокальською виявилося мало, адже треба влаштувати «показову порку» для чесного інвестора, щоб іншим простим людям району неповадно було впиратися при відлученні у них майна. Ларису Деркач звинуватили в отриманні незаконних доходів від блокованого, розграбованого і зарастающего бур’яном мотелю. Нарахували 10 000 000 рублів боргів, в тому числі за неіснуючу оренду, і подали на Деркач в суд. Стали проходити численні судові процеси, які виносять взаємовиключні рішення під невсипущим керівництвом Сокальською. Клинские суди очікувано виносили рішення, що виправдовують рейдерську діяльність адміністрації, зокрема інтереси Сокальською. І хоча Клинський ж міський суд в 2016 році і Головінський суд Москви в 2018 році адміністрації відмовили у виплаті незаконно нарахованих Ларисі Деркач сум, її рахунки були арештовані Ощадбанком. Мало того, їм же заблокована картка, на яку вона отримує пенсію і виробляє комунальні платежі, і все йде до визнання Деркач банкрутом і виставлення на торги вже всього її майна за безцінь, яку чекає Сокольська.

Як таке можливе у правовій державі, запитаєте Ви? На жаль можливо, але вже не в правовому, а в олігархічно-корупційний державі. Лариса Деркач, не дивлячись на свій вік, зверталася в більш ніж 100 інстанцій, включаючи Адміністрацію Президента, Адміністрації губернатора Московської області, Верховний суд. Без результату. За склався в Росії традиції всі скарги з вищестоящих інстанцій для розгляду спускаються назад на місцевий рівень, і виходить ситуація, коли скаргу розглядає той чоловік, на якого і скаржаться.

Повне беззаконня і бездіяльність правоохоронних та виконавчих органів під впливом Сокальською в місті Клин!

На прийомі у Генпрокуратурі черговий прокурор Олександр Ходыревский на подив так відповів Деркач: «Ви ж не платили хабарів!». Деркач просто сторопіла, будь на її місці, я впевнений, сторопів б також. Адже Лариса Деркач по наївності пішла в Генпрокуратуру після слів Юрія Чайки на форумі підприємців в Санкт-Петербурзі: «Якщо вам заважає в розвитку підприємств місцева адміністрація, звертайтеся особисто до мене». Ось Деркач і звернулася. Її заява пішло по сотому колу, її бізнес відібрали, а її чекає банкрутство і опис майна.

Дуже показова позиція Ощадбанку в цій історії. Банк під настільки широко розрекламованим «ефективним менеджментом» відкрито виконує незаконні неодноразово скасовані судами рішення місцевих адміністрацій, та й сам все частіше помічений у відвертому грабежі простих російських громадян.

Кримінальний корупційне свавілля в Росії вже підійшов до небезпечної межі. Можливо в майбутньому, хтось із дослідників і виведе науково теорію про тієї межі, «червоної межі», після якої в Росії почнеться відвертий геноцид населення. Російський народ терплячий, але коли терпіння закінчується, а цього поки ніхто передбачити не може, народний гнів може вилитися в непередбачувані події. Нам десятиліттями підміняли вікове, що знаходиться в генах, почуття справедливості на законність. Але коли в країні не залишається ні того, ні іншого, то, що тоді стане з такою країною? Містечкові олігархи-корупціонери і чиновники відлетять у свої вілли в Іспаніях і Турціях, а в Росії все одно залишимося ми. Адже це наша Батьківщина, наша Батьківщина, Вітчизна, і іншої такої у нас немає, і не буде. В яку країну перетворитися наша Росія, і чи буде вона взагалі існувати? Добре б, щоб над цими питаннями задумалися і ті люди, які поставлені народом керувати нею.

Олександр Нікішин
Член спілки журналістів Росії