У суботу, 24 серпня, Україна відзначить 28-ю річницю проголошення незалежності. Однак зараз говорити про реальної незалежності країни не можна, наголошують політичні експерти. Україна не самостійна ні в політичних, ні економічних, ні у військових питаннях
Цього року свято вперше пройде без традиційного військового параду. Володимир Зеленський підписав указ про проведення «Маршу Гідності»: по центру Києва пройдуть військовослужбовці та видатні українці різних професій.
Зеленський фактично відмовляється від колишньої «накачування» товариства мілітаризмом, що регулярно використовував президент Порошенко. А зекономлені від проведення параду гроші він пообіцяв виплатити військовим — в якості премій.
У політичних супротивників Зеленського, а також українських націоналістів новину про скасування параду викликала передбачуване обурення. Вони звинуватили владу в неповазі до воюючим в Донбасі і заявили, що проведуть свій парад — Марш захисників України. На нього планує вийти умовна «партія війни»: ветерани «АТО», радикали. До них мають намір приєднатися волонтери та сім’ї загиблих в Донбасі.
Тривожно, що учасники двох маршів можуть не розминутися — можливий гучний конфлікт.
У той же час правоохоронці обіцяють забезпечити порядок. Все-таки День незалежності — вкрай важливий з символічної точки зору свято для України.
Але наскільки реально незалежна сучасна Україна: політично, економічно? І від чого (чи від кого) ця незалежність залежить? На ці питання виданню Україна.ру відповіли політичні експерти.
«Країна-банкрут»
З економічної точки зору Україна абсолютно залежна, тому що є об’єктивна реальність — державний борг, говорить директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.
«Внутрішній, зовнішній, гарантований [держборг]. І він складає вже 82 мільярди доларів, в середньому під 12% річних. Ця сума непідйомна для держбюджету.
Тому зрозуміло, що держава без внутрішніх та зовнішніх запозичень, при цьому на дуже поганих умовах, функціонувати не може. Це країна банкрут. Країна в стані перманентного андеграундного дефолту.
Якщо не буде цього фінансування, природно, державні фінанси обрушаться. Відповідно, гривня обвалиться, соціальні виплати і так далі, пенсійний фонд — також банкрут. Плюс країна неконкурентна, оскільки зовнішня торгівля товарами йде з мільярдними дефіцитами», — розповів Соскін.
Україну поневолили не зовнішні, а внутрішні вороги
Зараз саме поняття незалежності сприймається по-різному, підкреслює директор Агентства соціальних комунікацій Сергій Бєлашко.
Якщо брати українські еліти, то вони досить незалежні і повною мірою насолоджуються своїм суверенітетом. А суспільство в цілому стає більш залежним, але воно стає залежним не від якихось зовнішніх ів, а в першу чергу від власних еліт, які мають неприховану компрадорську природу, упевнений експерт.
«Причому ця природа з’явилася нещодавно. Адже з самого початку формування української державності, ще з кінця 80-х, йшло під впливом цієї компрадорської парадигми: продавати Батьківщину оптом і в роздріб. В цьому я для себе бачу пояснення сумного становища, в якому опинилася Україна», — заявив Бєлашко, додавши, що в корені помилково говорити, що поневолили Україну якісь зовнішні вороги.
За його словами, в залежності від своєї політичної орієнтації одні українці звинувачують Америку, інші Росію, деякі, особливо просунуті, світовий сіонізм. Проте насправді — все зло від національних еліт, які формуються українським суспільством за своїм образом і подобою, заявив політолог.
«Адже сам принцип формування еліти будується на негативному відборі. Тобто в еліту відбираються люди, позбавлені будь-яких моральних принципів. Причому це стосується не тільки політики, але і бізнесу та культурної сфери.
<…> У політиці це проявляється більш виразно, коли у владу відбирають людей найбільш брехливих, жадібних і схильних до корупції. І саме такі люди знаходять відгук у серцях українців. Природно, що при такому підборі кадрів навряд чи можна говорити про серйозну державності, яка б відповідала стандартам ХХІ століття», — повідомив Бєлашко.
«Вимушена залежність»
Зараз Україна більше залежить від підтримки міжнародних партнерів, але це пов’язане з протистоянням Росії, вважає голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. На його думку, якщо б не було «російської агресії», – то й ступінь самостійності була б більше.
«Але життя в сучасному світі така, що абсолютно незалежних держав немає взагалі. Є така теорія взаємозалежності в міжнародній політиці. Претендувати на статус самостійного суб’єкта, який мінімально залежить від інших держав, можуть не більше десятка держав», — сказав політолог.
Наприклад, всі члени Євросоюзу не є повністю незалежними, тому що вони делегують свої повноваження наднаціональним органам.
«І для протистояння російської агресії, і в умовах складного соціально-економічного становища ми змушені взаємодіяти з рядом міжнародних організацій (з МВФ) для підтримки фінансової самодостатності. У цьому сенсі про повну незалежність мова не йде, але ця ситуація характерна для абсолютної більшості країн світу», — повідомив експерт.
«Вирішують у Держдепі і ЦРУ»
В політичному і військовому плані Україна сьогодні повністю залежить від Сполучених Штатів Америки, впевнений Олег Соскін: рішення сьогодні приймаються у Вашингтоні — в Держдепі і ЦРУ.
«На Україні є представники від цих двох структур. Вони сидять і в СБУ, і в Державному бюро розслідувань, в НАБУ. Плюс представники Європейського союзу сидять в Кабінеті міністрів, Адміністрації президента і так далі. Ну і Ізраїль тепер з’явився на полі як серйозний гравець», — пояснив політолог.
Всі питання по війні, з будь-яких міжнародних відносин, так чи інакше, координуються і узгоджуються з американцями і Європейським союзом, додав експерт.
«При Ющенку почало відбуватися ослаблення незалежності України. При Кучмі був певний баланс, так звана модель різних векторів. Вона була невдала, він як маятник ходив то в одну, то в іншу сторону.
При Ющенку це була орієнтація на США, за Януковича — спроба відновити російський напрямок. В результаті сталося те, що сталося.
А з Порошенком Україна стала абсолютним васалом. Вона і економічно, і політично вже не самостійна, вона втрачає свою суб’єктність і перетворюється в об’єкт світової політики, яку проводить США і ЄС. Україні тепер відведена роль своєрідного військового тарана, все робиться для того, щоб вона була мілітаристської державою в похідному стані, щоб мала армію в 400 тисяч, здатну протистояти Росії та наносити нею удари», — заявив Соскін.
«Незалежність — фетиш для маніпулювання масовою свідомістю»
В сучасному світі немає незалежних держав, каже Сергій Бєлашко: навіть така автаркія, як Північна Корея, яка відгородилася від зовнішнього світу, все одно залежна від США, Японії, Південної Кореї, Росії і Китаю.
«Проблема України не в тому, що вона від когось залежить. Наприклад, Німеччина більше залежить від зовнішніх сил, ніж Україна: на її території військові бази, вона обмежена угодами в рамках ЄС, НАТО, енергетично залежить від інших країн. Але це не заважає суспільству успішно розвиватися в політичному, економічному соціальному і культурному плані», — сказав експерт.
Політолог впевнений: те, що українці «носяться, як дурень зі ступою» з незалежністю, «якої, за великим рахунком, немає і бути не може, характеризує їх як людей недалеких, обмежених і емоційно збудливих; до реальної політики це має умовне відношення».
«У випадку України — це якийсь фетиш, який використовують для маніпулювання масовою свідомістю», — підсумував Бєлашко.
Мета — не незалежність, а розвиток держави
Прагнення до абсолютної незалежності» — це неправильна постановка мети, вважає Володимир Фесенко: Україні треба прагнути до ефективного розвитку, яка передбачає зміцнення економічного потенціалу держави, зростання добробуту громадян і нормальний цивілізований порядок управління в країні.
«Ось до чого треба прагнути, а не до абстрактної незалежності, яку на хліб не намажеш, і яка формально нічого не дає. Більш того, якщо ми хочемо грати роль якогось геополітичного суб’єкта, за це треба буде платити», — підкреслив експерт.
Україна ж до цього поки не готова, додає він.
«У перспективі може бути, будемо готові, тоді цю мету можна буде поставити. Росія платить за статус великої держави, але ціну платить дуже неоднозначну і невиправдану. Але це їх вибір.
Тому ця формула «чим більше незалежності, тим краще» — хибна. У сучасному взаємопов’язаному світі потрібно вибирати таку конструкцію залежності, яка зберігає можливість для маневру і працює на добробут громадян», — заявив Фесенко.
Thanks!
Our editors are notified.