Коли голова втрачена, по островах не плачуть

Японці готові вчити російську дипломатичний

Хороші і правильні сигнали надходять з боку «висхідного сонця». З основного формуляра японських дипломатів «Синьої книги по дипломатії» була видалена фраза: «Позиція Японії в тому, що чотири північних острова належать їй…».

Тихою сапою японці посуваються до більш зручних нам переговорних параметрів – діватися їм нікуди. Піднімає голову Китайський Дракон все дуже добре пам’ятає, особливо як топтався по ньому японський чобіт, а Дядько Сем повсюдно змотує вудки. Навіть якщо «непотоплюваний авіаносець» стане одним з останніх місць, звідки їм треба буде згортатися, це жодним чином не полегшує майбутнє Японії в пост-Pax Americana.

Ну, а Трамп прекрасно усвідомлює, що чим більше він встигне закрити баз і вивести вояк і майна в закукливающуюся Америку до години Х, тим менше потім проблем у різних точках світу можна буде отримати. Так, Об’єднаним Державам Америки дан щасливий шанс у вигляді Трампа, година Х відстрочений, але закрадаються цілком резонні сумніви щодо можливості виконання цих евакуаційних планів в достатньому обсязі. Президенту заважає Холодна громадянська війна і десятиліттями усталене уявлення «що з себе представляють США і як вони повинні себе поводити».

«Країні висхідного сонця» треба ой, як поспішати виходити з нами на новий рівень співпраці, тільки от, як і в Америці, весь колишній політичний дискурс висить мертвим вантажем на такому русі. Надто вже довго і наполегливо все будувалося в руслі, що задається госдеповскими кураторами. Це відбивається і в кланової «самурайської» наступності, адже Синдзе Або і є онук того самого прем’єр-міністра Кібі, який підписував з американцями договір 1960 року, і не випадково за дідом закріпилася слава «улюбленого військового злочинця Америки», ярого провідника інтересів США в Японії.

У роки війни він був економічним радником начальника штабу Квантунської армії в Маньчжурії і організовував тотальний грабіж цієї території, входив до складу двох військових урядів Японії в 1941-45 роках. Був арештований в 1945 році і сидів, чекаючи токійського трибуналу, але несподівано, за кілька місяців до його початку, мінлива американська Феміда закрила на нього очі, і його випустили з в’язниці. Він же створював ліберально-демократичну партію – правлячу партію в Японії. І він же в 1957 році став прем’єром, який і підписав той самий договір з американцями в 1960 році.

Японія, як і Америка, надто довго жила в зовсім іншій реальності. Властивий втратили самурайські традиції Бусідо японським елітам штучно вирощений націоналізм підживлювався і розвивався Старшим братом у потрібних напрямках. Недавня хвиля істерії, піднялася як у нас, так і в Японії, при переговорах Путіна і Абе йшла з одного центру, що ми детально розглянули в цьому матеріалі.

Саме під вирощених окупаційних традиціях можна рвати волосся на голові від будь-якого просування в питаннях Курив, але при цьому абсолютно ігнорувати загальне васальне становище, що ми і спостерігаємо за трапилася в пресі істериці.

Все почалося з того, що педантичні «самураї» помітили величезну чорну діру, що раптом розверзлася в їх «дипломатичному Бусідо», такою собі квінтесенцію японської дипломатії – в «Синій книзі за дипломатії». З неї, про, жах сепуку, була видалена фраза «Позиція Японії в тому, що чотири північних острова належать їй…». Потрясіння основ і множинні обурені крики добре ілюструє стаття в японському новинному агентстві «Хоккайдо»:

«Ця фраза була видалена із «Синьої книги по дипломатії» за 2019 рік, яку представив міністр закордонних справ Таро Коно в ході вчорашнього засідання кабміну. Це означає, що під час переговорів з Росією Японія вже не наполягає на приналежності чотирьох островів? В ході прес-конференції міністр Коно заявив: «Ми всебічно обговорили це питання».

Росія незаконно окупувала чотири острови, і це історичний факт. Тут нема що обговорювати. Ми не згодні з тим, що ця фраза була видалена із «Синьої книги по дипломатії».

…Більш того, останнім часом в очі впадала поступлива позиція щодо Росії, яку можна навіть назвати раболепской: ні прем’єр, ні інші керівники ні слова не говорили про незаконну окупації.

Така поведінка призвело до того, що Росія стала дивитися на Японію зверхньо, і очевидно, що немає ніяких результатів з територіальної проблеми. Потрібно наполягати на своєму і проводити відповідну дипломатію».

Як бачимо, тихою сапою і з певним шумом місцевого значення, пішов дрейф «непотоплюваного авіаносця» до наших берегів.