Незважаючи на гучне і нахабне заяву Курта Волкера, що США прийшли на Україну надовго, час перебування їх там невблаганно наближається до кінця. Занадто багато причин для цього з’явилося останнім часом.
Перша і, мабуть, основна полягає в тому, що ситуація безроздільного панування янкі на Україні стає неприйнятною для могутньої Росії.
Абсолютно неприпустимо для нас як розміщення на Україні американського і натовського зброї, так і вступ країни в НАТО.
Це – червона лінія, і Росія не допустить, щоб наші потенційні супротивники переступили її. Для нас це не просто питання політичного, але і реального фізичного виживання.
Якщо сьогодні обидва ці питання не ставляться Росією в ультимативній формі, то лише тому, що вони не стоять у практичній площині.
Але не доводиться сумніватися, що російське керівництво буде змушене вдатися до радикальних заходів, якщо НАТО вирішиться все-таки переступити цю червону лінію.
Росія готова захищати усіма доступними засобами і всіма можливими способами свої інтереси на Україні. Американці, безумовно, зрозуміли це в зв’язку з подіями в Сирії, коли ми вперше за багато років дуже успішно використовували там свої збройні сили (і наші противники змогли реально оцінити їх ефективність). Тому що після американського ракетного обстрілу сирійських військ начальник Генерального штабу російських військ Ст. Ст. Герасимов недвозначно заявив про готовність застосувати зброю проти носіїв американських крилатих ракет, якщо при цьому загинуть російські військовослужбовці. А це були есмінець і підводний човен, якої наш підводний крейсер, сів їй на хвіст, так і не дав зробити залп крилатими ракетами.
Попередження було зроблено з усією серйозністю. І було правильно сприйнято американською стороною.
Цікаво було спостерігати, як американці вели себе під час провокації в Керченській протоці, організованою президентом України П. Порошенко. Не викликає сумніву, що сценарій цієї провокації був розроблений Держдепом. І в ньому планувалося, крім українських «корит», задіяти і німецький військовий корабель. Мабуть, в розрахунку, що російські ВІЙСЬКОВІ не зможуть не зреагувати і це призведе до серйозного ускладнення відносин Росії та Німеччини, що було б дуже до речі для саботажу «Північного потоку – 2».
Питанням займався особисто держсекретар М. Помпео. План не просто дивний, але і вкрай примітивний, рівня першокурсника зі школи провокаторів. З такою пропозицією виходити до політично досвідченої Ангелі Меркель навряд чи варто. Судячи з відповіді Меркель, спроба Помпео її просто потішила.
Показово, що самі американці свої військові кораблі туди і не збиралися направляти, оскільки розуміли, що в російських територіальних водах їх можуть атакувати і навіть потопити.
Відомий ізраїльський політолог і експерт Яків Кедми упевнений, що в разі реального військового конфлікту між Росією і НАТО весь натовський флот у Чорному морі, враховуючи сучасну бойову міць ВМФ Росії, може бути потоплений за п’ять хвилин.
Мораль з цих двох випадків одна: не готові США починати воювати з Росією за Близький Схід, ні за Україну.
Провокувати Росію Україною ще якийсь час, можливо, організують там якусь подобу референдуму з приводу вступу країни в НАТО. Новообраний президент України Володимир Зеленський (тепер вже Володимир Зеленський) щось говорив про це в ході своєї передвиборної кампанії. Але які б результати цього референдуму його організатори «намалювали», ні країни Західної Європи, ні Росія цього не допустять. Хоча б тому, що ніхто в Європі воювати з Росією через Україну не збирається. Так само, як Росія не має наміру воювати з Україною. А з Заходом за Україну дуже навіть може, тому що іншого виходу не залишиться. Але ситуація поки не настільки критична.
Є ще одна причина, чому наша країна не висунула досі ультиматуму американцям: ситуація на Україні розвивається, за великим рахунком, у вигідному нам напрямку. Економічна ситуація. Вона в кінцевому підсумку і визначає свідомість людей. Достатньо було просто підіграти так «вчасно» введеним проти нас економічним санкціям Порошенко – і у відповідь Україна позбавлена російських енергоносіїв.
Скільки часу Зеленський, весь такий спрямований в ЄС і НАТО, зуміє утримати ситуацію, як вирішить проблеми майбутнього опалювального сезону і вартості тепла для населення? А зима настане, хоча, як відомо, вона завжди приходить несподівано.
А тут ще Білорусь була змушена перервати постачання дизпалива та бензину для військ ООС на сході України.
Грітися будуть люди на показових процесах, де стануть гаряче засуджувати незліченна кількість корупціонерів, якщо Зеленському, звичайно, дадуть це зробити.
Економіка України валиться, і Росія не має наміру цьому опиратися, а останнім часом навіть прагне прискорити цей процес. Жорстоко? Безумовно! Але іншого виходу немає, тому що всі роки незалежності населенню цієї країни намагалися вселити що Росія – ворог, що «російський дух» необхідно витравити зі свідомості українського народу. При цьому безбожно крали газ із магістрального газопроводу, хоча й отримували наш газ за смішні гроші.
А тепер натравливанием росіян і російськомовних громадян України на Росію має намір зайнятися російськомовний президент.
Власне, політичний курс на цьому напрямку нарешті стає очевидним: країна руйнується і ми не будемо цьому заважати. Якщо Захід бажає її економічно підтримувати, теж заважати не будемо, але категорично, аж до відкритого збройного протистояння, не допустимо використання України проти нашої країни у військових цілях.
І ніякі крики західної пропаганди про «право» будь-якої країни самій визначати свій зовнішньополітичний курс і вступати їй в НАТО чи не вступати діяти вже не будуть. І не тільки тому, що Україна не сама вибирає свій зовнішньополітичний курс, а перебуває під зовнішнім управлінням США, а ще й тому, що після демонстративного і нахабного порушення Сполученими Штатами всіх основ міжнародного права нагадувати про нього вони вже не мають морального права.
З подачі США у світі встановлюється одне право – право сильного.
Не вчасно янкі вплуталися в бійку, коли за всіма напрямами руйнується колишня міць США, Росії і Китаю – зростає.
Акела промахнувся!
Від Штатів поступово відвертаються їх (до недавнього часу) найвірніші союзники. Навіть такі, як Німеччина і Саудівська Аравія. Не кажучи вже про туреччину.
Американці руйнують не тільки міжнародне право і вірні їм міжнародні союзи, але і власну країну.
У намаганні покарати Трампа за свою поразку на президентських виборах демократи, влаштувавши «рашагейт», по суті, запустили процес знищення демократичної держави.
Ініціатори завідомо неправдивої кампанії, осуджуючи власного президента, були в повній впевненості, що зможуть повністю контролювати ситуацію та досягти в кінцевому результаті імпічменту Трампа.
Зробити цього не вдалося, а ось випущений на свободу дух маккартизму вирвався і почав руйнувати базові демократичні інститути Америки.
В такій атмосфері будуть проходити наступні президентські вибори, що змусить Трампа грати за новими драконівським правилами внутрішньополітичної боротьби за владу. Вибору у нього не залишається, оскільки на кону не тільки вищий державний пост, але й перспектива (в разі поразки) в атмосфері маккартизму пережити черговий «раша»… (або бог знає який ще «гейт», адже податки він явно не до кінця платив) з загрозою йому самому і його близьким опинитися за ґратами. А з урахуванням віку Трампа це для нього може обернутися довічним ув’язненням. Є за що боротися!
На біду демократів спецпрокурор Мюллер своїм розслідуванням не знайшов змови Трампа з Росією в ході передвиборної кампанії, але виявив очевидні факти втручання України у вибори на боці Хіларі Клінтон.
Трампу нічого не залишається в цій ситуації, як розв’язати проти демократів власне розслідування у дусі маккартизму – своєрідний «украиногейт».
Якийсь час складалося враження, що президент не наважується почати аналогічну зустрічну кампанію проти своїх супротивників, розуміючи її деструктивний характер для загального політичного клімату і демократичних засад країни.
Але ось заява куратора українських справ у часи Барака Обами віце-президента Джо Байдена про його намір балотуватися на наступних президентських виборах від демократичної партії буквально спрессовывает час прийняття рішень для Трампа.
І процес, що називається, вже пішов. Був заарештований за звинуваченням у незаконному лобіюванні інтересів низки українських олігархів і уряду Віктора Януковича головний юрист адміністрації Обами Грег Крейг. Це можна розцінювати як свого роду «відповідь» за арешт і засудження керівника передвиборної кампанії Трампа Пола Манафорта.
Прихильник Трампа генеральний прокурор США Вільям Бар збирає матеріал (хоча і збирати-то його не треба: це вже зробили надійні ЗМІ) на Джо Байдена – суперника Трампа на майбутніх виборах.
При розв’язуванні «украиногейта» по повній програмі сама Україна з її проблемами для Трампа може відійти на задній план. Тим більше що воювати-то там вже не за що. Використовувати її для боротьби з Росією стає все більш проблематично. Ясно, що втягнути Україну в НАТО не дадуть ні європейці, ні Росія, яка не дозволить розмістити там натовські ракети навіть ціною відкритого військового протистояння.
Ніяких реальних дивідендів від продовження активної антиросійської зовнішньої політики на Україні не проглядається. Все важче стає підтягувати до неї європейських союзників по НАТО. І не тільки тому, що це невигідно для них з матеріальної точки зору. На кону репутаційні, а може бути, і далекосяжні політичні витрати.
Суть їх висловив чеський журналіст Ян Фингерланд у статті під назвою «Єврей на чолі українських фашистів». Заголовок, звичайно, потім змінили, але «осад» залишився…
За зростанням ультраправих і відкрито пронацистских настроїв у Європі з жахом вгадується зростання антисемітизму і можливих єврейських погромів. А детонатором, який здатний в майбутньому підірвати цю небезпечну суміш в Європі, може послужити розвиток ситуації на Україні.
Очевидно, що Володимирові Зеленському не вдасться впоратися з економічною ситуацією в країні, уже доведеної його попередником (теж неарійського походження) до ручки.
Не треба бути пророком, щоб уявити собі подальший розвиток подій на Україні – країні, де бродять голодні і озброєні до зубів нацистські банди, а всі національні багатства зосереджені в руках купки олігархів «потрібної» національності.
Європі є чого боятися!
Трамп в цьому відношенні може бути спокійний: Америці антисемітизм поки не загрожує, а от дух маккартизму вже пронизав все суспільство.
У цій атмосфері додати ще одне зовнішньополітичної поразки на українському напрямку Трампу навряд чи доцільно в контексті майбутньої передвиборної кампанії. І без того невдача слід за невдачею: провал на Близькому Сході; провал на європейському напрямку; провал з Венесуелою; провал з Північною Кореєю. Останній, взагалі кажучи, перетворюється на фарс. КНДР відмовляється мати справу з чинним держсекретарем, що потребують ядерного роззброєння в обмін на якісь туманні і необов’язкові обіцянки з американської сторони. Близька до провалу ситуація з Китаєм. Досить сказати, що у відповідь на провокаційні заяви Помпео в Чилі щодо політики Китаю в Латинській Америці китайський посол в Сантьяго Сюй-Бу припустив, що Помпео просто «вижив з розуму».
У Росії до Помпео відносяться незрівнянно м’якше, вважаючи, що він просто профнепридатний.
І це вже стає рисою американської дипломатії. Ну як може бути профпригоден посол США в Росії Джон Хантсман, який з борту авіаносця Abraham Lincoln став загрожувати Росії двома авіаносцями в Середземному морі. У той час як ці авіаносці знаходяться під постійним прицілом російських субмарин у тому ж Середземному морі, але і без них можуть бути потоплені малими ракетними катерами навіть не з Середземного, не з Чорного, а з Каспійського моря.
Перед Трампом вже не стоїть завдання перемоги над Росією на українському «битві» – набагато важливіше вийти з України без репутаційних витрат перед виборами.
Зробити це надзвичайно важко з профнепридатним складом Держсекретаріату.
Політичні противники Трампа явно поставлять йому в провину будь-який розвиток ситуації на Україні, тому що воно не може бути вигідним США ні при якому розкладі.
Вихід один – нещадний «украиногейт» проти суперників і завдяки цьому «гідний» вихід з української пастки. Не можна ж, зрештою, мати відносини з країною, настільки безпардонно що втручається в святая святих американської демократичної системи – її президентські вибори!
Є, звичайно, і сайгонский варіант втечі з країни, але це якщо Трампа змусять розширити військову авантюру на сході України. Руками коміка, зрозуміло.
Ось тільки буде не смішно. Але не будемо про сумне раніше часу…
Сергій Кузнєцов
Thanks!
Our editors are notified.