За «битвою на пробірках з аналізами» головних претендентів на вищий державний пост України практично непоміченим залишилося досить важлива подія: РНБО і Адміністрація президента України відзвітували про успішні випробування новітніх зразків ракет. Судячи за повідомленнями, це були модернізовані ракети системи залпового вогню «Вільха-М» і протикорабельного ракетного комплексу «Нептун».
Ракета-бумеранг
Зрозуміло, до виготовлення первісного зброї австралійських аборигенів деградує українська оборонка поки ще не докотилася. Але, судячи з того, що відбувалося на випробуваннях, де були присутні Порошенко і Турчинов, воно вже десь на підході. Компанію не має аналогів у світі саморазбирающимся при стрільбі пулеметам КМ-7,62 і самовзрывающимся мінометів «Молот», схоже, ось-ось складе новітній бумерангоподобный противокорабельный комплекс «Нептун».
«Чотири роки велася ця робота. Збір по крупицях – технології, матеріали, компоненти, виробництво. І ось тепер ми можемо говорити про успішні випробування протикорабельного комплексу “Нептун”. І слово “комплекс” написано не дарма. Весь комплекс створений, включаючи всі машини. Створені з нуля, з чистого аркуша», ― хвалиться секретар РНБО Олександр Турчинов.
До того, що будь-яка українська техніка «унікальна» і «не має аналогів у світі», ми вже звикли. Ті ж самі слова Турчинов сказав і про ракети Р-360 комплексу «Нептун»: «Крилата ракета виконала унікальне по складності польотне завдання: пролетівши понад 100 км в напрямку моря, зробила розворот на 180 градусів і на зворотному шляху точно вразила ціль».
Ракета Р-360, як з’ясовується, теж створювалася зовсім не «з чистого аркуша», як дезінформує Турчинов, а на основі універсальної протикорабельної ракети Х-35, випробування якої починалися ще в 1983 році. А пускова установка, з якою проводиться запуск Р-360, несе вдвічі менше ракет, ніж російський противокорабельный комплекс «Бал», прийнятий на озброєння в 2008 році. Універсальна Х-35 тому, що може базуватися не тільки на шасі, що пересувається по суші, як «унікальний» «Нептун», але і на кораблях, про що ще тільки мріють Турчинов з Порошенком, а також на цілому ряді літаків і вертольотів.
Ще «унікальніше» траєкторія, по якій Р-360 вразила ціль. Протикорабельні ракети прагнуть спроектувати так, щоб вони залишали противникові якомога менше часу на те, щоб їх збити. Для цього ракеті надають або величезну швидкість, як у перспективного російського гіперзвукового комплексу «Циркон», або, як у випадку з Х-35, з якою передирали Р-360, знижують її висоту польоту на кінцевому етапі атаки, щоб домогтися непомітності на тлі води. До цього моменту ракета летить на цілком досяжних для сучасних засобів ПРО корабля 10-15 метрів. І «хитрий маневр» з розворотом на 180 градусів, чим похвалився Турчинов, є неймовірна дурість: противнику дається в кілька разів більше часу, щоб встигнути збити крилату ракету, що летить на швидкості всього близько 1000 км/год.
З чого роблять «цукерку»?
Не треба дивуватися! Просто уважно вивчіть питання, як виробляється «новітнє українське ракетна зброя. Наприклад, боєприпас комплексу «Вільха», теж «унікальна українська розробка», на перевірку виявляється прийнятої на озброєння в 1987 році ракетою РСЗВ «Смерч», у якій модернізували систему управління. Оскільки ні власної виробничої бази для серійного виготовлення даних боєприпасів, ні хімічних підприємств, що роблять ракетне паливо, на Україні немає, «особлива свідомих конструкторська школа» пішла за власним, «унікальному», шляхи. Береться готовий боєприпас, запаси яких ще не встигли повністю вибухнути на регулярно гарячих складах, а в нього вставляється кілька змінена начинка.
Так вчинили з ракетою від «Смерчу», з якої на коліні спартачили «Вільху». При цьому «унікальні бойові параметри» «Вільхи» практично нічим не відрізняються від вже три роки стоїть на бойовому чергуванні російської модифікації «Смерчу» «Торнадо-С».
Під час попередніх випробувань ракетної зброї Турчинов також хвалився інший «вундервафлей» ― протикорабельної ракетою, створеної на базі списаних ракет зенітно-ракетного комплексу С-125, що складався на озброєнні з 1961 року. Методом «колгоспного тюнінгу» до маршового двигуна зенітної ракети пришпандорили трохи більш потужний твердопаливний стартовий прискорювач і змінили польотну програму. Вуаля! Вийшов противокорабельный комплекс!
Тільки з чим він буде боротися? Враховуючи, що маса бойової частини вже згаданих вище Х-35 і Р-360 становить близько 800 кілограмів і дозволяє боротися з кораблями водотоннажністю до 5 000 тонн (тобто класом не вище фрегата), то що залишається на частку «тюнингованной» С-125 з її БЧ 60-70 кг (залежно від модифікації)? Хіба що надувні човни і малі ракетні катери зразок тих, які стоять у Керчі після «героїчного прориву в Азовське море». Якщо потраплять, звичайно, оскільки маневрування таких ракет без працюючого маршового двигуна, що виробляє паливо на дальності не більше 35 кілометрів, досить важко. Причому збільшення маси бойової частини в повній відповідності із законами фізики призводить до зниження дальності ракет. Навіть якщо вони названі «унікальними» і «не мають аналогів у світі».
Я тебе зліпила з того, що було
Якщо копнути трохи далі за часовими рамками, то можна натрапити і на інші песТни. Наприклад, охрененно грізну зброю з назвою «80-мм РСЗВ». Це «не має аналогів» зліпили в кінці 2017 року, встановивши дві пускові установки авіаційних (!!!) некерованих ракет С-8 зразка 1965 року на шасі броньованого тягача МТ-ЛБ. А в кінці 2018 року впендюрили два літакових 20-стовбурових пускових блоку на десантний катер «Кентавр».
А що? З авіацією на Україні сутужно. Зате пускових блоків Б-8, які носили ще Мить-21, як грязі. Так і ракет для них більш ніж достатньо. Ну і що, що дальність ефективної стрільби такий, з дозволу сказати, РСЗВ не перевищує двох кілометрів, а розкид ракет, призначених зовсім не для цього, просто зашкалює? Адже головне – унікальність!
В України є досвід подібних саморобок. Адже ще у 1990-ті роки займалися, цитуємо, «заводський реалізацією концепції кустарних імпровізованих бойових машин з блоками НАР в якості озброєння». І ліпили пусковий блок некерованих авіаційних ракет С-5 (калібр 57 мм) на шасі автомобіля… ЛуАЗ. Пам’ятайте таке радянське лупоглазенькое диво з сорокасильным «запорожцевским» двигуном і справді непоганий прохідністю, продавалося пенсіонерам та інвалідам?
На коліні
Втім, все це «зброя відплати проти країни-агресора», як його характеризують і Порошенко, і Турчинов, ― поки що лише поодинокі досвідчені зразки, яким далеко навіть до серійного виробництва, не кажучи вже про насичення військами. Просто тому, що самі ж вони розвалюють український ОПК, незважаючи на заяви про його «першочерговому розвитку». Більшість українських заводів, що мають відношення до виробництва ракет, перебуває в глибокій кризі через зруйнованих коопераційних зв’язків з Росією. Звичайно, розробляти і виробляти одиничні зразки тих же ракет вони можуть. Хоч «на коліні», хоч, образно кажучи, выстругивая сокирою єдину дерев’яну ложку з цілої колоди, але можуть. Але ніяк не виробляючи це новітнє зброю серійно.
Другий момент – це відпрацювання вироби. Як справедливо кажуть конструктори бойової техніки, відпрацювання вже сконструйованого зразка триває роками і навіть десятиліттями. Наприклад, той же прообраз ракети Р-360 «Нептун», ракета Х-35, почала випробовуватися ще в 1983 році, а на озброєння в Росії надійшла лише у 2008. І слова Турчинова про чотири роки на розробку «Нептуна» ― або марення, або блеф.
Третій момент – фінансовий стан української оборонки. При «небувале фінансуванні» заборгованість по зарплатах на підприємствах ОПК України нині становить від кількох місяців до кількох років. І стосується це в першу чергу саме підприємств ракетної галузі.
Так що хвалитися можна хоч «не мають аналогів у світі» ракетами, хоч їх «унікальною» бумерангоподобной траєкторією, але толку-то від цих слів… Скільки не кажи «халва», а в роті від цього солодше не стане, скільки не говори про «унікальність» українських ракет, а до насичення ними військ як було далеко, так і залишиться як до Пекіна на четвереньках на задній передачі.
Олександр Горохов
Thanks!
Our editors are notified.