Аматори спостерігати за пересуванням морських судів по інтернету («Myshiptraking» або «Marine Traffik») давно помітили, що російське судно-трубоукладчик «Академік Черський», здатне добудувати газопровід «Північний потік-2» («СП-2»), часто змінює своєї курс. І як би не дуже поспішає на Балтику.
Туди, де йому потрібно добудувати залишені на морському дні 7-10% важливої «труби». І, зрозуміло, відзвітувати про доделанной роботі. Як перед європейцями, перед якими у російського газового гіганта «Газпрому» контракт. І перед президентом Росії Володимиром Путіним, який вже обіцяв усім, що газопровід повинен заробити в кінці поточного або початку наступного року.
Але ось і зараз вийшов з Знахідки трубоукладчик знову змінив курс. Проробивши шлях з Тихого океану в Індійський, до Шрі-Ланці, замість того, щоб йти в Суецький канал коротким шляхом, пройти по Середземному, Гібралтар, швидше опинитися в Балтійському морі і почати укладати труби, корабель пішов повз Мозамбіку в південноафриканський Кейптаун. Потім, огинаючи миси Голковий і Доброї Надії, він виявиться в Атлантиці і виконає найдовший шлях у 10 тисяч кілометрів.
Офіційна причина таких маневрів – боязнь сомалійських піратів, які можуть напасти і образити трубоукладчик. Пірати-де розуміють, як він важливий, тому спробують захопити і зрубати неслабкий викуп. Але, на думку багатьох експертів, пояснення дуже схоже на відмазку. Тому що далекий маршрут – це, як ви розумієте, час, якого ще зовсім недавно так не вистачало «СП-2» і не вистачило для закінчення будівництва.
Однак причина повільності, здається, в тому, що затримка – це хоч і час, але, на жаль, не гроші. «Академік Черський» не поспішає добудовувати «СП-2» по іншим головним причин. По-перше, трубопровід зараз не дуже потрібен, та завершення його будівництва вже не так актуально. Коронавірус і викликані ним світова криза і зупинка національних виробництв, починаючи від китайської «кочегарки» планети і закінчуючи економіками Євросоюзу і США, скоротили попит і на нафту, і на газ. І сильно вдарили по цінам на них. І ціни впали. На нафту, яка потягнула за собою на дно і газ. Наприклад, в перші 20 днів березня 2020 року котирування газу на нідерландському TTF впали до 102 дол. за 1 тис. кубометрів, а 19 березня ціни впали до рекордних 90,3 дол. за 1 тис. кубометрів. А квітневий ф’ючерс торгується за 104,7 дол. за 1 тис. кубометрів.
Друга причина – затовареність європейських ринків російським газом. Крім зниження виробництва і попиту на вуглеводні, це ще і відносно тепла зима, яка призвела до того, що запаси в європейських підземних та інших газосховищах досягли рекордних 54 млрд. кубометрів. Плюс, звичайно ж, той факт, що був укладений 5-річний тактично провальний контракт на транзит російського газу по Україні.
Багато фахівці та експерти навіть припускають, що європейці можуть включити так званий форс-мажор (епідемію коронавіруса), як це вже зробили китайці щодо американського скрапленого природного газу (СПГ), відмовившись його брати і за нього платити. Цей форс-мажор може призвести до перегляду або навіть відмови від принципу «take-or-pay» («бери або плати»), при якому передбачена обов’язкова проплата за заздалегідь обумовлений обсяг вибірки газу. Так вже було після кризи 2009 року.
Всі ці обставини, не завантажені на повну потужність вже працюють газопроводи, плюс підвищення витрат на добудову до «СП-2» можуть призвести «Газпром» до колосальних збитків, скорочення імпортних поставок газу з Туркменістану і Узбекистану, перенесення запуску або взагалі до відмови від нових об’єктів видобутку. І далі – по замкнутому колу: скорочення доходів – скорочення обсягів видобутку – подальше скорочення доходів. Як заявив журналістам «Вільної преси» директор Інституту національної енергетики Сергій Правосудов, «Газпром» потрапив в ідеальний шторм, коли тепла зима в Європі, збільшена пропозиція на ринку газу, і епідемія коронавіруса зійшлися». «З-за карантину люди стали менше їздити і літати — закриваються виробництва, і споживання вуглеводнів різко знижується. У підсумку всі дивляться, як ціни на нафту і газ падають — і не розуміють, що з цим робити», — резюмує він.
Подібну головну «гірку пігулку» в ситуації вкрай несприятливої ситуації навряд чи може підсолодити навіть головна «солодка» – уповільнення реалізації нових проектів по зріджуванню газу в США. Основні американські виробники ЗПГ вже відрізані від скукожившегося ринку Китаю, і без нього багатьом не уникнути банкрутства, а їх новим проектам не вижити. Якщо Китай не оживе. Або СПГ з США в Китаї замінить російський газ, що поставляється «Силі Сибіру».
По-третє, керівництву «Газпрому» по-любому треба буде якось виправдовуватися і за провали на європейському напрямку. І за недобудований «СП-2». І за зайву зацикленість на європейських ринках, приносять швидку, але, як виявилося, не завжди надійний прибуток. І за величезні невиробничі витрати концерну на ЗМІ, футбольний клуб «Зеніт», будівництво готелів і яхт-клубів і т. д. І за тотальну неготовність до коронавирусной напасті. І при цьому, зрештою, за надмірно пансько-царське життя свого провідного менеджменту, потопаючого в надприбутки. Як відомо з відкритих ів, за підсумками 2018 роки сумарні статки членів правління «Газпрому» – 16 топ-менеджерів концерну за рік зросли до 2,551 млрд. рублів (на 4,3%). Все, повторюю, 16 осіб, що не просто жирно або, як нещодавно зауважив Путін в інтерв’ю ІТАР-ТАСС», «нескромно», а в стрімко нищающей країні – навіть верх цинізму.
Однак, з іншого боку, для Росії і більшості росіян, як мовиться, не було б щастя, та нещастя допомогло. Або ще допоможе. Втрати в Європі, на думку багатьох експертів, можуть змусити «Газпром» звернути увагу на внутрішньоросійський ринок і добирати доходи, компенсуючи збитки, на внутрішніх споживачів. Деякі навіть побоюються, що «Газпром» піде на підвищення ціни на газ для російських споживачів. Тому що, за оцінками, вже сьогодні постачання газу в регіони Центральної Росії для «Газпрому» вигідніше, ніж експорт в Європу. Особливо з урахуванням сплаченої експортного мита, яку всередині Росії платити не треба буде.
Але таких песимістів, схоже, меншість. Всі впевнені, що «Газпрому» просто не дадуть розгулятися. Особливо зараз, коли епідемія коронавіруса б’є по доходах населення і бізнесу. «У нинішній ситуації навряд чи. І уряд навряд чи на це піде, і «Газпром» навряд чи вийде з такою ініціативою. Просто тому, що це буде дуже сильним подразнюючим фактором», – упевнений згаданий вище експерт Правосудов. «Газпром» не буде піднімати зараз внутрішні ціни. Політика внутрішнього ціноутворення орієнтована на інфляцію. Плюс, у поточній ситуації уряд просто не допустить покриття втрат на зовнішньому ринку за рахунок внутрішнього — інакше це верх цинізму», – вторить йому директор Фонду енергетичного розвитку Сергій Пікіної.
А зустріч Путіна з главою «Газпрому» Олексієм Міллером 27 березня 2020 року свідчить: сторони домовилися, де, за рахунок чого і як газовому гігантові добирати доходи – всередині Росії за рахунок подальшої газифікації її регіонів. В усякому разі саме це з посиланням на прес-службу президента Росії повідомили ЗМІ.
А «СП-2», до якого так не рветься сьогодні трубоукладчик «Академік Черський»? Міністр енергетики США Ден Бруйетт, як відомо, вже сповістив світ, що Росія не зможе добудувати газопровід, тому що Вашингтон знайде спосіб зупинити його. І керівництво «Газпрому», схоже, гальмує процес і не хоче зайвий раз нагадувати про завершення будівництва.
Але є й інша точка зору, заснована на тому, що кризи коли-небудь закінчуються, а відновлення виробництва без газу обійтися важко. І «СП-2» ще стане в нагоді. «Очевидно, що необхідно добудувати газопровід — труби не можуть просто так лежати на дні моря. Але питання знову ж таки в термінах — немає більше потреби вести будівництво ударними темпами. Тут також треба розуміти: в будівництво газопроводу вкладені мільярди євро, і їх потрібно «відбивати», – упевнений експерт Правосудов. Та й Путін, знову ж таки, обіцяв.
Thanks!
Our editors are notified.