Його кінокар’єра тривала всього 2 роки, він знімався в кіно з 7 до 9 років і зіграв всього 4 ролі, але навіть цього вистачило для того, щоб його ім’я увійшло в історію вітчизняного кінематографа. За свою дебютну роботу у фільмі Павла Чухрая «Злодій» Михайло Філіпчук отримав кілька престижних кінопремій, у тому числі «Молодий актор», який називають «Дитячим Оскаром». Йому пророкували блискучу акторську кар’єру, але він обрав для себе інший шлях, назавжди зникнувши з екранів, а пізніше і виїхавши з країни. Як склалася доля цього талановитого хлопця, як він виглядає і чим займається в наші дні – далі в огляді.
Михайло Філіпчук у фільмі *Злодій*, 1997 | Фото: kino-teatr.ru
7-річний першокласник Михайло Філіпчук потрапив в кіно зовсім випадково. Одного разу до них в підмосковну школи зайшов асистент режисера кіножурналу «Єралаш», який шукав серед учнів початкових класів нові обличчя для випусків гумористичної дитячої програми. Мішу запросили на проби. В «Єралаш» він так і не потрапив, але його фотографію побачив Павло Чухрай, що вирішило долю хлопчика. Саме таким режисер уявляв собі головного героя фільму «Злодій».
Кадр з фільму *Злодій*, 1997 | Фото: kino-teatr.ru
Філіпчук пройшов кілька проб, під час яких переконав режисера в тому, що перше враження не було оманливим. Хлопчик виявився не тільки неймовірно привабливим, але і абсолютно розкутим і дуже безпосереднім перед камерою. Здавалося, він володів природним артистизмом і без праці виконував всі завдання, які перед ним ставили. Пізніше Чухрай зізнавався: «Я розумів, що цей хлопець для мене просто знахідка. І ми всі його обожнювали на зйомках, тому що він дуже веселий хлопець, при всій широті його можливостей драматичного актора, він дуже веселий, абсолютно зацькував нас анекдотами усілякими шкільними. Причому було цікаво: дуже швидко дорослішав на майданчику…».
Михайло Філіпчук у фільмі *Злодій*, 1997 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Злодій*, 1997 | Фото: kino-teatr.ru
Перед 7-річним актором стояли дуже складні завдання, адже його партнером по знімальному майданчику був Володимир Машков, на тлі якого він не повинен був загубитися, адже саме маленького хлопчика режисер бачив головним героєм свого фільму. «Злодій» – це моє раннє дитинство, спогади, які мені хотілося матеріалізувати на екрані. Справа не в сюжеті, а скоріше в атмосфері тієї пори… Я зняв баладу про свого ровесника – про хлопчиськові. Саме він – головний герой картини, а зовсім не Толян у виконанні Машкова. І якщо хтось цього не розуміє, значить, у мене щось не вийшло», – пояснював Павло Чухрай. Для нього цей фільм був в першу чергу історією про вкрадене дитинство, про безбатченківстві як головної біді повоєнного часу, а не про чарівного злодієві.
Михайло Філіпчук у фільмі *Злодій*, 1997 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Злодій*, 1997 | Фото: nv-online.info
Михайло Філіпчук зі своєю роллю впорався блискуче і заслужив кілька престижних нагород: він став лауреатом премії «Золотий Овен» в категорії «Краща дитяча роль», лауреатом Спеціального призу журі акторського тріо (разом з Володимиром Машковим і Катериною Редниковой) на міжнародному кінофестивалі в Талліні, отримав приз міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір’я-97» в номінації «Дебют», а також завоював приз «Молодий актор», відомий у США як «Дитячий Оскар». Після такого гучного і успішного дебюту Міші Філіпчука про нього заговорили як про самому перспективному молодому акторові Росії.
Михайло Філіпчук у фільмі *Сирота казанська*, 1997 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Сирота казанська*, 1997 | Фото: nv-online.info
У тому ж 1997 р. хлопчик знявся ще у 2-х фільмах: він зіграв Юрія Лужкова в дитинстві в короткометражці «Ми діти твої, Москва» і учня головної героїні, сільської вчительки Насті в дебютній режисерській роботі Володимира Машкова, новорічної мелодрамі «Сирота казанська». У 1998 р. Філіпчук знявся в епізодичній ролі в бойовику Івана Дыховичного «Незнайоме зброю, або Хрестоносець-2», і ця робота стала останньою в його фільмографії.
Юний актор з *Дитячим Оскаром* | Фото: kino-teatr.ru
Його раптове зникнення з екранів стало для всіх повною несподіванкою, адже на юного актора покладали великі надії. Але він ще в дитячому віці вирішив, що ця професія – не для нього. Перші зйомки у фільмі «Злодій» тривали рік і виявилися для хлопчика досить важкими. І вже в підлітковому віці в одному з інтерв’ю Філіпчук міркував: «Актор – це зовсім не легка професія. Якщо її вибрати, то будеш постійно залежимо: запросять, не запросять. Це важко. Поприглашают кілька разів, і ти думаєш: це моя професія. Ти тільки і знімався, школу закинув, всі закинув. А тепер все – не запрошують. Молодість пройшла, і тебе не запрошують нікуди. Що робити? На що жити?.. Я тільки потім зрозумів, що грати – це жити двома життями. Дуже дивне відчуття. У фільмі ти одна людина, а в житті іншого. Мене вразило, коли у фільмі моя мама, яку грає Катерина Реднікова, помирає, а потім тут же встає, сміється, починає розмовляти… Було важко перебудуватися так швидко на дійсність. Я був як у якомусь тумані – то там, то тут… Грати роль в кіно – це не більш ніж брехати. Щоб добре грати, потрібно просто вміти брехати… ця Перспектива мене не порадувала. Все життя брехати…».
Актор в юності | Фото: kino-teatr.ru, rose-art.spb.ru
До того ж поєднувати роботу в кіно з навчанням виявилося дуже складно: весь 1-й клас Міша пропустив, знімаючись у фільмі «Злодій», половину 2-го класу тривали зйомки «Сироти казанської». Надолужувати згаяне було нелегко, до того ж у хлопчика не складалися стосунки з однокласниками: хто-то з ним не спілкувався – думали, що після такого успіху він буде зазнаватися, а хтось, навпаки, проявляв надмірну цікавість. «Було таке безглузде ставлення до мене… Здавалося, що зі мною всі хочуть подружитися тільки тому, що я зірка», – зізнавався Міша.
Михайло Філіпчук і Володимир Машков | Фото: news.myseldon.com, rose-art.spb.ru
Ще в школі він захопився фізикою та інформатикою і вирішив здобути «якусь більш речову» професію. Філіпчук вибрав факультет загальної та прикладної фізики в Московському фізико-технічному інституті, а після закінчення навчання, вирішивши, що за фахом не зможе знайти роботу з гідною оплатою, став бізнес-консультантом. Пропрацювавши кілька років у Москві юнак переїхав до США, Сан-Франциско, де влаштувався програмним інженером у велику фірму. У вільний час Михайло подорожує з друзями по світу.
Михайло Філіпчук тоді і зараз | Фото: kino-teatr.ru, peoples.ru
Михайло Філіпчук в 2016 р. | Фото: nv-online.info
Михайло Філіпчук в наші дні | Фото: goodhouse.ru
Про те, що його акторська кар’єра не склалася, 31-річний Михайло Філіпчук не шкодує він займається улюбленою справою і відчуває, що в свій час зробив правильний вибір: «Вважаю, що люди не здатні на помилки, – тільки на накопичення досвіду, тому приводу шкодувати не маю… Коли кіно не стоїть на першому місці, але майже завжди вимагає значну кількість часу, складно собі уявити, щоб воно не заважало іншим інтересам… На даний момент я не впевнений, що здатний зіграти якусь роль, щоб це доставило значуще задоволення оточуючим. Мені часто говорили, що у мене талант, але навіть якщо так, то талант визначає відносно малу частину навички. Потрібна гігантська робота, і я краєм ока спостерігав, як мої знайомі проводять багато годин, відточуючи ті чи інші аспекти акторського мистецтва. Мені до них безмірно далеко».
Михайло Філіпчук в наші дні | Фото: teleprogramma.pro
Михайло Філіпчук тоді і зараз | Фото: 24smi.org
Цю роботу Павла Чухрая називають одним з найголовніших досягнень вітчизняного кіномистецтва 1990-х рр.: За кадром фільму «Злодій».
Thanks!
Our editors are notified.