Крадіжка для Путіна: Спецслужби викрали України «свідка» у збитому Boeing

Київ відповів на розмову президента Росії і нідерландської прем’єра трагедії рейсу МН17

Історія збитого в небі над Донбасом 17 липня 2014 року пасажирського Boeing 777-200 компанії Malaysia Airlines, в результаті чого загинуло 298 осіб, до цих пір вважається нерозкритою. Україна, над чиєю територією сталася трагедія, увесь цей час бездоказово намагається звинуватити в тому, що трапилося Росію, вірніше, опосередковано, через ополченців Донбасу, які нібито і збили літак з російського зенітного комплексу «Бук». З доказами українських фахівців як-то виходить не аргументовано і не переконливо. Російська сторона, яку усунули від участі у розслідуванні, привела свої доводи і докази, але їх в силу відомих причин (ну, ми ж під санкціями) до уваги чомусь не брали.

Захід апріорі виніс вердикт про причетність саме Росії до збитого Boeing. До аргументів ніхто прислухатися не збирався, незважаючи на ряд наданих фактів, про те, що пасажирський літак був збитий саме українською ракетою. А дії засобів ППО дублювалися ще й авіацією — штурмовика Су-25 і винищувача Міг-29, які контролювали повітряну обстановку. Доказова база існує, але до неї ніхто не прислухався. Та й сама Росія, яку, по суті, звинуватили у тероризмі, свою позицію відстоює якось інертно. Типу, ну ми ж сказали, що не винні, представили свої аргументи, що ж далі «метати бісер»?

А ось Україна продовжує наполегливо доводити свою непричетність, ніби знаючи, що саме вона причетна до трагедії. І всякий раз, коли виникають сумніви в причетності до збитого літака Росії, намагається знайти свої «вагомі аргументи». Ось і зараз, не встиг Володимир Путін переговорити з нідерландським прем’єром Марком Рютте (літак вилітав рейсом Амстердам-Куала-Лумпур, на його борту було 192 громадянина Нідерландів), як у Києві забили тривогу. І в буквальному сенсі слова викрали з території Донбасу колишнього офіцера Володимира Цемаха, який раніше обіймав посаду начальника ППО так званої Слов’янської бригади ледь утворилася ДНР. Раніше в його підпорядкуванні знаходився і зенітно-ракетний дивізіон 156 зенітно-ракетного полку ЗСУ, в подальшому офіцер перейшов на бік повстанців, яких у Києві називають сепаратистами.

Потрібно віддати належне спецслужбам України — вони досить оперативно викрали «цінного свідка» Володимира Цемаха і вивезли його під виглядом паралізованого на підконтрольну Києву територію. Передбачається, що він дасть якісь свідчення щодо сталася 17 липня 2014 року в небі над Україною трагедії з пасажирським літаком. Зауважимо, що раніше його прізвище не фігурувало в списку осіб, винних, на думку української сторони, в трагедії зі збитим малазійським літаком. А тут він виявився «цінним свідком». Що розповість слідству Цемах (український суд заарештував його на 60 діб) невідомо. Можна припустити, що певні «свідчення» з нього спробують вибити, в тому числі і за рахунок шантажу щодо сім’ї. Можливо, що він і розповість про участь ополченців в історії зі збитим літаком, але суті справи це не змінить.

Фактів, що свідчать на користь того, рейс МН17, виконував 17 липня 2014 року рейс Амстердам-Куала-Лумпур, був збитий саме українською зенітною ракетою більш ніж достатньо. Є наукові докази, отримані під час натурних експериментів, проведених російським концерном «Алмаз-Антей», з яких випливає, що лайнер був збитий ракетою знята з озброєння російської армії. Однак Україна бездоказово, але вперто твердить: «Це не ми». На Заході роблять вигляд, що вірять Києву і навіть відомості, мимоволі «здобуті» українським капеланом, намагаються не помічати. Може вистачить вже валяти дурня і розставити акценти у цій катастрофі?

Провину Росії, про яку в Києві стали кричати, коли ще не охололи уламки збитого літака, так і не вдалося довести. Шукали, до речі, багато хто, благо, що доступ до місця падіння малайзійського «Боїнга» донбаські ополченці для різних міжнародних комісій не обмежували. Та й сама Росія надавала усіляке сприяння в розслідуванні цього дійсно тяжкого злочину і представляючи всі запитувані документи і дані. І чим більш явно бачилася уявність і надуманість російського участі в обстрілі літака, вірніше його повну відсутність, тим частіше нашу країну поминали, як кажуть, всує. Не беручи до уваги думки та інших країн.

Навіть коли в травні 2016 року міністр транспорту Малайзії Лиоу Тіонг Гавкіт заявив, що розраховує на співпрацю з Росією в розслідуванні причин аварії Boeing авіакомпанії своєї країни, його постаралися не почути на Заході. Адже пан міністр висловив «крамольну» думку про те, що, мовляв, лайнер був збитий саме ракетою з комплексу «Бук» і, отже, необхідно знайти тих, хто це зробив. Відреагував лише російський президент Володимир Путін, який погодився, що ця катастрофа потребує повного і об’єктивного розслідування.

Не були прийняті до уваги і слова не особливо розташованих до Росії деяких польських досліджень, які відразу зазначили, що «російський слід» базується насамперед на нібито підслуханих «переговорів» донбаських ополченців. Їх припущення про те, що зробили це неонацисти з Києва з метою затягнути на Південний Схід України армію НАТО, постаралися якомога швидше забути.

Або ось ще питання, що викликає подив навіть у американських незалежних фахівців — чому Вашингтон досі не надав знімки зі своїх військових космічних супутників, які б свідчили проти Росії? Відповідь очевидна — «рука Москви» у цій справі відсутній, інакше б тональність Вашингтона із звинуваченнями була б більш конкретною і аргументованою. Досить імовірно, що ці знімки (а вони, безперечно, існують) доводять провину саме України в трагедії малазійського лайнера.

— Навіщо комусь потрібно було взагалі збивати цивільний літак у небі України? — запитує політолог Олександр Зімовські. — Для Росії він не представляв ніякої небезпеки і, навіть якщо припустити, що це був літак-розвідник, на його перехоплення була б піднята авіація ППО. Але Boeing навіть не перетинав кордон РФ і його курс йшов на територію, не представляє небезпеки для подальшого прольоту. Ополченцям збивати літак на висоті десять тисяч метрів теж не було ніякого резону, так і можливостей таких у них на той момент не було. Якщо згадати про липень 2014 року, коли фаза бойових дій у протистоянні Києва з «бунтівливими» Донецьком і Луганськом була досить пасивною, ополченці не мали засобів ППО, могли протидіяти лише вертольотам і штурмовиків, для чого використовували ПЗРК і комплекси ЗСУ «Шилка». Їм просто не було чого намагатися на великій висоті збити незрозумілий літак.

Обернемося до версій, які мали місце бути. І тут роль України проглядається дуже чітко. Перша з них — хотіли збити літак Путіна, який, імовірно, повинен був у цей час пролетіти в безпосередній близькості від території Донбасу. Друга, а вона інспірована в ряді зарубіжних видань, знову ж таки пов’язана з російським президентом, це ліквідація Boeing, який повинен був протаранити літак Путіна ще в небі над Польщею, але розминувся з ним півгодини. Обидві версії можна визнати недійсними, якщо не маячнею, хоча про них і згадують деякі експерти. Більш реальною видається варіант спланованої провокації з боку тодішнього українського керівництва, які хотіли таким чином підставити Росію і накликати на неї гнів світової спільноти. Подібна реакція тоді, в липні 2014 року, могла піти. Але от реальних доказів Україна представити так і не змогла, а ще викликала ряд підозр вже про свою причетність до інциденту.

Ось який ще питання збитого літака — чому Росія не ставить крапку в розслідуванні, винуватця якого можна встановити достовірно? Начебто і фактів достатньо, і провину з Росії західні країни, в тому числі і Нідерланди зняли, принаймні, не стверджують, як раніше, про причетність до трагедії російської ракети. Можна, звичайно, припустити, що Путін тримає «дулю в кишені» і не хоче використовувати цей аргумент у політичних розбіжностях з Києвом, щоб не «добити» Україну, а все-таки вибудувати з нею діалог. У свою чергу, Київ всіляко намагається позбутися від звинувачень на свою адресу — якщо саме Україна збила літак, то ні Європа, ні світова спільнота їй цього не пробачать. Значить треба шукати свідоцтва невинності, выкрадывать «цінного свідка», який повинен взяти провину на себе.

До речі, варто нагадати, що Україна вже «прокололася» зі своїми зенітно-ракетними комплексами «Бук-М1», коли виклала їх на парад, присвячений Дню незалежності країни в 2016 році на Хрещатику. Тоді диктор гордо повідомляв киянам, що ці ЗРК здатні збивати будь-які повітряні цілі на висоті до 12 кілометрів. Це при тому, що трохи раніше радник президента Порошенко генерал-полковник Ігор Смешко, відповідаючи на питання, чи могли українські ЗРК збити малайзійський «Боїнг», відповідав як на духу — звичайно ні. І мотивував свої слова тим фактом, що Україна продала свій останній боєздатний «Бук» Грузії разом з усіма ракетами. Значить, не все продала?