Хто отримає «Резонанс» – іранці або сирійці?

До 2020 року Росія поставить на Близький Схід загоризонтные РЛС, але кому – ось в чому питання

Інформаційне агентство ТАСС, з посиланням на власний військово-дипломатичний , повідомило про початок поставок новітніх загоризонтных радіолокаційних станцій “Резонанс – НЕ” однієї з країн Близького Сходу.

Хто цей партнер, однак, у тексті новини не уточнюється. Тим не менш, відомо про підписання контрактів з низкою (отже, з деякою кількістю) країн, поставки за якими передбачається здійснити протягом півтора-двох років.

Ця новина цікава буквально всім. В першу чергу, стилем подачі. У повідомленнях ЗМІ особливий упор зроблений на видатні можливості “Резонансу”, дійсно здатного заглядати за горизонт (там складна технологія використання іоносфери землі), виявляти цілі на дальностях до 600 (низько) і 1100 (высоколетящие) кілометрів.

У широкому асортименті їхніх характеристик – від балістичних боєголовок до малорозмірних безпілотників і гіперзвукових ракет. Комплекс працює в метровому діапазоні і застосовує методику сканування, як кажуть розробники, практично повністю обесценивающую технологію «стелс», реалізовану в США.

Також згадується здатність автоматично виявляти, ідентифікувати, перевіряти на параметр «свій-чужий», і одночасно вести до 500 цілей одночасно з темпом оновлення інформації в 10 секунд.

А ще він мобільний, складається з шести транспортних одиниць (4 колісних напівпричепа з апаратурою, 1 машина автономного енергопостачання та 1 пересувний пункт управління). Час розгортання не перевищує 24 години, отже, комплекс здатний потай міняти позицію і навіть ставати елементом невизначеності.

До того ж він ще й новий. Вперше “Резонанс” був представлений на МАКС-2005. До теперішнього моменту в Росії таких два. Один встав на бойове чергування в 2014 році в Шойне, інший в 2018 десь в Арктиці.

Загалом, все круто і дуже інтригуюче. Кого Москва таким дивом ощасливила, і як сильно тепер повинні спітніти до нервової тремтіння, ті, хто… а от дійсно, хто?

Справа в тому, що два “Резонансу” ми вже продали на бік ще п’ять років тому Ірану. Один перси розгорнули в Гермсаре в 2014 році, інший в Ахвазі в 2015 році. Правда, не під російським, а під власною назвою – Ghadir. Але це все той же “Резонанс” тільки в експортному виконанні для Ірану. Точніше, для аерокосмічних сил Корпусу вартових ісламської революції (КВІР).

Ймовірно, саме цей факт є одним з ключових козирів, утримують гарячих хлопців з Білого дому, Держдепартаменту і Пентагону від спроби організувати зразково-показову порку іранцям. На відеоролику агентства IRINN.IR добре видно, що там добре проглядається половина Іраку і весь Перську затоку. Так що раптово організувати якусь непомітну каверзу США або Ізраїлю, звичайно, можна, проте ризики і витрати при цьому будуть занадто великі.

Звідси напрошується кілька висновків щодо цілей інформаційної витоку. Подібні речі продаються тільки друзям. Наскільки в геополітиці поняття дружби взагалі можливо. Таких у нас на Близькому Сході всього два: Сирія та Іран. І тимчасовий союзник – Туреччина. Але враховуючи складність наших з нею відносин, ЗРК С-400 і можливо деяка кількість Су-57 – це її граничний стелю.

Чи потрібен такий комплекс сирійцям – питання складне. Якщо взагалі абстрактно, то так. Їм необхідно докорінно модернізувати свою систему протиповітряної оборони, враховуючи йде війну і участь в ній ВПС Ізраїлю.

Однак специфіка бойових дій і особливо характеристика ТВД навряд чи робить РЛС “Резонанс” так вже підходящим для Дамаска. Занадто малі розміри країни, а значить, об’єкт залишається неприпустимо вразливим для засобів нападу ЦАХАЛ. До того ж повітряну обстановку мало знати. Вкрай важливо бути в змозі його своєчасно реалізовувати, а з цим у Сирії спостерігаються складнощі, які навряд чи можуть бути усунені до 2020 року.

Інша справа – Іран. І територія підходить, і специфіка застосування, і навіть п’ятирічний досвід експлуатації є. Стало бути, підготовлені кадри для комплектування нових чергових змін знайти проблеми не складе. Та й поява кількох додаткових систем з такого рівня можливостями не тільки значно піднімуть рівень ППО країни, але і кардинально знизять вірогідність успіху будь-якої спроби першого удару з боку дуже сильних супротивників на кшталт США і країн НАТО.

З чого напрошується імовірнісний висновок – Москва підписала контракт з Тегераном, а інформаційна витік повинна натякнути на безперспективність спроби влаштувати щось на зразок масованого нальоту «з сирійського варіанту». Успіху він мати не буде. У всякому разі, краще, ніж в Сирії, Ірані не вийде точно. А саморучно організовувати собі зовнішньополітичної поразки буквально на порозі перевиборів очевидно не в інтересах Трампа.

Ну а після… при наявних підготовлених операторів час розгортання всього комплексу добу, а бачить він за 600 кілометрів мінімум. І таких у Тегерана буде мінімум чотири. Два точно є і ще не менше двох російські поставлять в 2020 році.

Здається мені, на Близькому Сході американцям стає все більш незатишно і незатишніше. Втім, не тільки їм. Дуже цікаво, як на цю новину відреагує Тель-Авів, деяким політикам з якого короткочасна війна з Іраном дуже навіть потрібна.