Хто веде до розвалу США

Якщо демократи переможуть на виборах, вони вб’ють американський капіталізм

Коли прогноз політичних та економічних перспектив Сполучених Штатів у зв’язку з зростанням популярності ідеєю Green New Deal (Зелений Новий курс) вийшов у друк, більшість критиків і оглядачів зустріли його з веселою іронією. Мовляв, у минулі часи серед політиків зустрічалися фріки і значно більшого масштабу. На їх фоні програма демократичної соціалістки, члена Палати представників США, Олександрії Окасио-Кортес виглядає ще не самим жахливим маренням.

Одна справа нести треш на мітингах заради популярності у натовпу, і зовсім інша – претендувати на серйозні керівні пости в (нехай вже явно тільки поки що) веде державі планети. Чинний президент Америки сказав, що такий соціалізм у США неможливий, значить, так тому і бути.

Проте не пройшло і півроку, як викладені в аналізі теоретичні висновки почали втілюватися буквально з точністю “до копійки”. Члени Демократичної партії Сполучених Штатів нову зелену концепцію не тільки взяли за основу, вони перетворили її в конкретну програму, з якою йдуть на президентські вибори 2020 року. І що найголовніше, в представленому вигляді вона цілком собі можна реалізувати на практиці.

Пізно ввечері 9 лютого 2019 року сенатор-демократ від штату Массачусетс Елізабет Уоррен офіційно оголосила про свою заявку в якості кандидата в президенти США. Звичайно, поки мова йде лише про початок боротьби за висунення від Демократичної партії, список учасників майбутніх праймеріз включає одинадцять прізвищ. П’ять з яких на даний момент мають шанси на рівні статистичного шуму (у одного – 3%, в інших по 1% ймовірності успіху).

Та й сама Уоррен, з 8%, займає четверту сходинку рейтингу, що менше, ніж у іншої відомої американської популістки, генерального прокурора Каліфорнії – Камали Харріс, яка має 10%. А лідерами демократів в президентській гонці преса взагалі вважає Барні Сандерса (25%) та Джо Байдена (28%).

Але тут є три істотні моменти, явно змінюють підсумковий розклад. По-перше, Байден про своє висунення ще не оголосив, хоча з американської політичної традиції граничним кордоном для цього кроку вважається саме початок літа року, що передує виборному. А це як раз зараз.

По-друге, проти нього вже розпочата серйозна боротьба на потоплення. Тим більше, що там дуже навіть є за що. У різних брудних оборудках корупційного характеру він і його син замазані по саму маківку, і не тільки на Україні. У разі офіційного висунення не тільки Трамп, але і власні конкуруючі соратники по партії не забудуть спустити на нього всіх собак, відбитися від яких буде дуже непросто.

Ну, і по-третє, у Байдена є величезний політичний і підкилимовий бюрократичний вагу, але повністю відсутня скільки-небудь виразної виборча програма, без чого лізти в бійку є чистим самогубством.

Так що дуже навіть може бути, розмови про його президентських амбіціях так і залишаться журналістськими припущеннями. У цьому випадку Сандерс виходить на перше місце по ймовірності, а Харріс потрапляє в трійку лідерів. І от з цього моменту її заява має всі шанси стати багатим ом ідей для програм конкурентів, так як їх всіх об’єднує самий махровий популізм яскраво вираженого лівацького типу.

Вже зараз і Сандерс, і Харріс на зустрічах з потенційними виборцями і передвиборними спонсорами частенько козиряють окремими ідеями з Зеленого Нового курсу. Абсолютно ніщо не завадить їм взяти на озброєння і практичні елементи програми самої Уоррен. Бо вона містить речі для доброї половини американців вкрай милозвучні.

Навіть всередині США ні для кого не є секретом, що головну проблему Америці сьогодні створює принциповий криза капіталізму, як політико-економічної системи. Придатних для продовження експансії нових ринків на планеті немає. Існуючі поділені і окуповані корпораціями. Більшість з них, особливо входять в ТОР10 стовпів американської економіки, перетворилися на монстрів, не приносять користі суспільству. Тому їх слід розділити за тією ж схемою, що і Standard Oil Джона Рокфеллера в 1911 році.

Першими кандидатами на розкуркулення Харріс назвала Google, Amazon, Facebook і Apple. Тут, звичайно, можна було б посміятися, враховуючи фінансовий масштаб та розмір лобістського ресурсу позначених жертв, але лінію їхньої оборони сильно псує стала мейстримом навіть серед провідних американських політиків історія з нульовими податковими виплатами корпорації Amazon за 2017 і 2018 роки з майже 23 млрд доларів чистого прибутку. У країні грошей на соціальні програми дефіцит, а ці гади нахабно жирують. Розіп’яти їх!

Втім, не тільки їх. Стала надзвичайно популярною в Америці ідею “відібрати і поділити” кандидат в президенти перетворила в програмний пункт про введення додаткових податків на надбагатих. До 90% їх доходів, особливості отриманих через систему хедж-фондів. І взагалі повного розгрому підлягає вся склалася банківсько-фінансова система. Зокрема, у разі своєї перемоги Уоррен має намір домогтися заборони для банків на будь-яку інвестиційну діяльність як таку.

Ну і ще по дрібниці, пара сторінок інших моментів дрібним шрифтом. Наприклад, скасувати пільги за тарифами для алюмінієвої, сталеливарної та вугільної промисловості. Мовляв, все одно 4/5 загального обсягу отримують не виробники, а місцеві офіси та філії іноземних, в тому числі, китайських, європейських і навіть російських компаній. Ще законодавчо дозволити американським фірмам виробляти дженерики навіть у випадку відсутності офіційної згоди на це зарубіжних власників патентів на медичні препарати. Чому це США повинні прогинатися під якусь європейську Bayer AG?!

А щоб ніхто з закордонних конкурентів не міг маніпулювати курсами своїх національних валют, “коли президентом буду я”, в руки глави виконавчої влади американської держави повинен перейти прямий контроль над Федеральною резервною системою – за допомогою її націоналізації! Крім цього, адміністрація президента повинна самостійно встановлювати поточну вартість долара, розмір облікової ставки та обсяг його щорічної емісії.

Хоча зараз федеральний бюджет формує практично половину національного ВВП, рівень впливу держави на економіку сенатор з Массачусетсу вважає абсолютно недостатнім. Тому вважає обов’язковим на базі Департаменту торгівлі створити новий Департамент економічного розвитку для формування обов’язкового до виконання всіма компаніями чотирирічного (!) стратегічного плану будівництва економіки Сполучених Штатів.

З подальшим контролем його виконання та субсидування малого бізнесу. В коло повноважень американського аналога радянського Держплану передбачається включити безумовне право видавати приватним компаніям дозволу на ведення бізнесу з будь-якими іншими країнами. Чи не видавати, якщо вважатиме за потрібне.

Зрозуміло, що тільки такими заходами повернути Америці абсолютне світове лідерство неможливо. Необхідний новий глобальний технологічний прорив, яким повинна стати широка програма випереджаючого розвитку будь-яких видів “зеленої промисловості” в усіх без винятку галузях економіки.

Самі вони, звісно, не розвинуться. Допомогти їм зобов’язана держава, для чого передбачається виділити з бюджету близько 2 трлн доларів на цільові федеральні закупівлі їх продукції та послуг. У тому числі 1,5 трлн – безпосередньо і 0,5 трлн на фінансування підтримки нових досліджень і створення передових технологій в рамках Нового Зеленого курсу.

Ще 100 млрд повинні будуть піти на стимулювання закупівель “зеленої продукції” з боку іноземних держав. Що ні разу не дивно, враховуючи обов’язковість вимоги до стартапам платити своїм працівникам не менше 15 доларів на годину. Натомість, за розрахунками сенатора згадані заходи дозволять протягом 10 років створити в Америці щонайменше 1 млн нових робочих місць.

З економічної точки зору все перераховане є неймовірним нагромадженням відвертої нісенітниці, гарантовано вбиває капіталізм і саму американську економіку. Особливо у світлі вирішення проблем через безмежну грошову емісію. Але разом з тим слід визнати, мінімум, два важливі чинники, що грають на користь підвищення ймовірності її практичної реалізації.

По-перше, Америка дійсно перебуває в глибокій ідейному глухий кут, вийти з якого традиційними методами капіталістичної моделі господарювання реально неможливо. На це вказує очевидний провал програми Трампа, який зумів домогтися лише сьогоденних локальних успіхів, але так і не знайшов способу повернути додому виробничі потужності американських корпорацій, а головне – їх гроші.

По-друге, продовження проходження поточним курсом, очевидно, веде до банкрутства США в перспективі найближчих 10-15 років. Для вирішення проблеми потрібні якісь інші заходи, запропонувати які поки толком не зміг ніхто. Поглиблюється атомізація суспільства і економічних сил формує сильний суспільний запит на революцію. Неважливо, яку, без різниці до чого справді провідну, головне щоб рішучу і просту в частині конкретних кроків. А що може бути простіше у всі часи популярної ідеї відібрати гроші у багатих, в поєднанні з переконанням, що держава зобов’язана, нехай навіть з повітря, дати (саме дати, дарма!) будь-яку суму?

Те, що відбувається зараз в Америці з боку може здатися процесом дуже навіть привабливим. Гегемон мало того, що всім набрид, його поведінка в останні п’ять років взагалі втрачає геополітичну адекватність, лише загострюючи всяку міжнародну напруженість. Не тільки економічну – сьогодні складно знайти таку країну на планеті, якій би Вашингтон не оголосив санкції або не погрожував їх введенням, але і прямо військову. Наполегливим тому прикладом є ситуація навколо Ірану і безпідставні вимоги до Росії припинити бомбардування «мирного» сирійського населення в Ідлібі.

Однак при всьому цьому чинна адміністрація США хоча б залишки адекватності у світосприйнятті ще зберігає, тоді як всі кандидати від демократів вже прямо зараз демонструють психологічну готовність порушувати що завгодно, включаючи самоочевидні норми і правила для досягнення їх суб’єктивної версії щастя. У тому числі, у військовій області. І це, прошу зауважити, в країні, що володіє найбільшим на даний момент ядерним арсеналом планети.

Втім, тут проти них грає серйозно склався баланс сил, який забезпечує (на щастя) ядерний паритет, який є достатньою основою глобального стримування. Однак принциповість проблеми, несучої Америці реальну загрозу її існування, але неможливою вирішити традиційними силовими методами, неминуче виллється в посилення спроб США до максимального розширення і поглиблення зони глобального хаосу. Через дестабілізацію державних конструкцій скрізь, де Вашингтон ще зберігає хоч якийсь політичний і фінансовий вплив.

Як це виглядає на практиці, добре видно на прикладі Близького Сходу, України та колишньої Югославії. У тому числі, через загострення внутрішніх конфліктів в Середній Азії і по лінії Східного валу, крім усього іншого захоплюючого Білорусь. Якщо відображати кидки танкових корпусів ми вміємо добре, то в області протидії гібридним війнам серйозна проблема поки ще зберігається.

І найголовніше. Те, що відбувається зараз у внутрішній американській політиці має безпосередній вплив на всю світову економіку, яку Росія інтегрована достатньо сильно не тільки в якості провідного постачальника, наприклад, енергоносіїв, продовольства і, останнім часом технологічної продукції. Критичною залишається наша залежність в цілому ряді ключових технологій, особливо в передових галузях.

Від того, чи зуміє Трамп утримати за собою Овальний кабінет або місце займе хтось зі згаданих вище соціальних популістів, фактично залежить термін, що залишився до експоненціального прискорення закукливания США всередині кластера. Це неминуче випливає із суті економічних проблем Америки і шляхів їх вирішення, взятих на озброєння її правлячою елітою.

Якщо дії Трампа можна порівнювати з жорсткою посадкою, викликає хоч і серйозний, але все-таки розтягнутий у часі ітераційний процес розриву міжнародних зв’язків, то перемога кого-небудь на зразок цієї Елізабет Уоррен неминуче обернеться для США катастрофою, за масштабом загальної руйнівності порівнянної з вибухом Йелоустоуна. Чи стане такий сценарій катастрофою для Росії та решти світу? Навряд чи.