Лише б не було війни: Росія і світ на порозі великої війни

У всі часи Росія з честю виходила з найскрутніших положень

У всі часи Росія з честю виходила з найскрутніших положень, якщо спиралася на сильну державність, яка базувалася на унікальних якостях «глибинного» російсько-слов’янського народу – терпіння, силу волі, жертовності, а також жорсткому авторитарному правлінні та військової могутності армії і флоту, – вважає Федір Пашин, експерт Фонду сприяння громадської дипломатії, інтерв’ю з яким пропонує нижче.

Можна сказати, що в двадцятому столітті Росія повторювала свою історичну місію, вироблену в ході історичних випробувань в колишні століття?

– Судіть самі. Перша світова війна (1914-18 рр..) призвела до Великої Жовтневої революції в Росії в 1917 р., в результаті якої була знищена державність Російської імперії, країна була втягнута у громадянську криваву бійню, хаос і розруху. Велика вітчизняна війна (1941 р.) почалися через 24 роки з часу звершення комуністичної революції, ледь почалися піднесення і відродження країни.

Після Великої перемоги радянського народу над фашизмом (1945) люди толком не встигли відійти від нелегких випробувань і виживання в часи відновлення зруйнованого народного господарства, підняття цілини та Баму, пожити у впевненості в завтрашньому дні, як через 46 років після війни гримнула ліберально-демократична революції (1991).

Вона призвела до розвалу СРСР, міжнаціональних конфліктів і соціальних потрясінь, антинародним грабіжницьким псевдореформам, хаосу і розвалу, глибокої кризи державності в Росії. Не встигла Росія піднятися з колін, а на планеті Земля знову запахло війною, третьої світової, світ вступив в загрозливий період розвитку. «Війни Росії не минуть. Вона знову опинилася на передовій глобальної війни невипадково, це геоісторична зумовленість однієї сьомої частини суші.

Справедливо проводити історичні паралелі між різними часами у розвитку країни і світу?

Незважаючи на те, що світ і Росія зазнали кардинальні перетворювальні та інші зміни, сьогодні все більш очевидно, що світ вступив в загрозливий період свого розвитку, а Росія знову опинилася на передовій глобального зіткнення інтересів світових держав.

Стрімко наростають міждержавні суперечності та кризові явища, зростає кількість озброєних конфліктів і соціальних потрясінь. У пресі з подачі західних геостратегов вже з’явилися прогнози щодо кількості втрат у війні з обмеженим застосуванням зброї масового ураження, мова йде про десятки мільйонів убитими і пораненими в «гарячих точках» окремих регіонів світу.

Якщо захід такий сильний, як запевняють нас ліберали всіх мастей, то чому він так нервує?

– «Сильні світу цього» всіма засобами свого розгалуженого по світу «глибинного держави» намагаються зберегти своє світове панування, без чого вони не мислять майбутнє планети Земля. З допомогою гібридних воєн, у тому числі цілеспрямованих підривних дій у сфері політики та права, торгівлі, енергетики, дипломатії, культури (медіа, кіно, спорт, мистецтво, музика та ін), вони прагнуть приборкати бунтівні режими, в числі яких опинилася сучасна Росія.

Ситуація в світі посилюється тим, що зростання народонаселення і, як наслідок споживання, веде до загострення боротьби за ресурси і ринки, «життя під сонцем». На наших очах деградує середовище проживання, наростають природно-кліматичні катаклізми у світі, які, поряд з техногенними лихами, погрожують світової і регіональної стабільності.

Чималу небезпеку для стійкості країн світу набувають масові міграції в США, Європу, Росію. Вони здатні підірвати стабільність, територіальну цілісність, суверенітет і національну безпеку країн і народів.

Які сили здатні захистити Росію в нинішній період підвищеної світової геополітичної турбулентності і які сили в керівництві країни конкретно кинули виклик західної гегемонії?

– Особливе роздратування «світової фінансово-культурної мафії» викликає постать російського президента, яка, вільно чи мимоволі, концентрує на собі протест ряду країн, які кинули виклик світового панування Заходу, взявши курс на суверенний розвиток держав.

Мова йде про Китаї, Ірані, Венесуелі та інших країнах. Незважаючи на безпрецедентну демонізацію його в очах міжнародної громадськості, глава Росії успішно конкурує у зовнішніх зносинах з некомпетентними, уразливими і залежними маріонетками і ставлениками «світової закуліси» на чолі провідних країн світу.

Сьогодні російський президент в силу різних обставин, в тому числі вмілого геополітичного і внутрішньополітичного маневрування, чималою підтримки і довготерпіння, можливо, божественного провидіння і допомоги «зверху», невільно став чинником світового впливу, з яким навіть «сильні світу цього» змушені рахуватися.

Між тим, у росіян до нього накопичилося чимало справедливих претензій і вимог, сильні розчарування у зв’язку з невиправданими на нього надіями, насамперед у внутрішній політиці.

Однак колективний Захід пред’являє до Кремля ще більш серйозний рахунок за прагнення зміцнювати державу та армію, протистояти гібридної агресії і втручання в справи держави і народу ззовні, тиску і шантажу, санкцій, забезпечувати енергетичну і соціокультурну безпека, враховувати національні інтереси у внутрішній і зовнішній політиці тощо.

Наскільки сьогодні порівняно з минулим стійка російська державність, сильна обороноздатність країни і, головне, який рівень готовності народу відстояти країну?

– В 1941 р. у своїй переважній більшості русько-слов’янський глибинний суперетнос і багато інші корінні народи країни, незважаючи на всі справедливі невдоволення, ненависть і злобу до антиросійської радянської влади, пішли на криваву війну і перемогли, відстоявши Батьківщину та майбутнє своїх дітей, а заодно змушене зберегли комуністичне правління країни.

З приходом у владу представників глибинної народу, які заслужили це право пролитою кров’ю на фронтах Другої світової війни комуністична влада стала трансформуватися в радянську, більш справедливу систему, хоча русофобська природа режиму так і не була зжита.

Тому вже в наші дні, невипадково, період з кінця 60-х по середину 80-х, на відміну від кривавих довоєнних років, з подачі нинішніх поколінь радянських людей згадується і сприймається по-доброму. Вважається навіть, що, порівняно з лихими єльцинськими часом, тоді люди встигли пожити при комунізмі.

Саме тому була розв’язана «холодна війна» проти СРСР і русофобські зовнішні і внутрішні сили пішли на розгром СРСР, побоюючись подальшого зміцнення радянської влади, посилення ролі російсько-слов’янського народу в справах держави і суспільства.

І сьогодні вкотре глобальний русофобський змова покликаний стримати і зупинити відродження Росії, не допустити подальшого зміцнення державності, національної безпеки, обороноздатності, територіальної цілісності, суверенітету країни.

Який головний інструмент Заходу в боротьбі з впливом Росії у світі?

– Як і раніше, головним ідеологічним інструментом боротьби обрано русофобія, так вороги Росії добре розуміють, що останнім оплотом багатонаціональної держави залишається русько-слов’янський народ.

Тому на потік поставлено русофобські провокації, йде нацьковування інших народів на представників глибинної народу у самій Росії та за кордоном, робляться спроби «розіграти російську карту» в інтересах боротьби з Кремлем.

Завдання полягає в тому, щоб на тлі зовнішньої гібридної агресії проти РФ з опорою на агентуру впливу всередині країни розірвати органічний зв’язок між главою держави і народом, верховним головнокомандуючим армією і, розпалити суперечності в найближчому оточенні президента, антинародними діями і рішеннями спровокувати саботаж Кремля, масові невдоволення і протести.

Люди, сигналізуючи Кремлю, посилають прямий запит на жорстке правління, але в інтересах більшості, а не продажного меншини – нинішньої російської псевдоеліти. Кремль поверне собі довіру, авторитет і підтримку, якщо змусить всіх жити по справедливості – єдиними законами для всіх, незважаючи на всі багатства, посади і ступеня впливу на владу, національну і релігійну приналежність, соціальні привілеї тощо.

А чи готовий сам народ жити по справедливості?

– Якщо говорити про готовність народу, то не можна не визнати того факту, що в кількісному і якісному вимір, представники «глобального» суперетносу і інших корінних народів сильно поизмельчали.

Сьогодні вже нічого не залишилося від колишніх багатолюдних російсько-слов’янських сіл, де від цнотливих жінок народжували і працювали багатодітні сім’ї, так як від цнотливих жінок народжувалося, як правило, здорове та роботяще потомство, а прості російські мужики завжди були готові мовчки постояти за Вітчизну.

У наші дні, якщо завтра війна, буде зовсім не просто підняти країну і змусити людей, як в 1941 році, жертвувати собою, так як незрозуміло за що – за олігархів і їх капітали? За їх дітей, які втратили всякий сором? За втратили зв’язок з народом чиновників?

Тим не менш, розуміння того, що сьогодні глава держави, який, з одного боку, фактично залишається останньою опорою і надією мас, а з іншого не має перспектив без народної підтримки, опинилися в одному човні з «глибинним народом».

Армія в її нинішньому стані боєготовності і досить розвинений ОПК – це суттєва і надійна опора для держави, так як вони укомплектовані переважно представниками «глибинного народу» та інших автохтонних етносів.

Яким чином нинішня демографія впливає на стан російського суспільства, його готовність успішно долати кризові явища, діяти в умовах війни?

– Історія світових імперій переконливо свідчить про те, що багатонаціональні і поликонфессиональные держави зберігають перспективи розвитку, якщо однорідне стержнеобразующее демографічний більшість становить не менш 66,6% від загальної чисельності народонаселення.

Помітне зниження цього показника стало однією з головних причин деградації та падіння таких великих імперій як Арабський халіфат, Хазарський каганат, Римська імперія, Візантія, Османська імперія, Великобританія, річ Посполита, Австро-Угорщина, Російська імперія, СРСР та ін.

Сьогодні перед цією проблемою стоять США, де помітно скорочується кількість англосаксів і інших вихідців з Європи. До речі, сучасна Україна, по суті, як і Грузія тощо, є міні-імперією також сьогодні відчуває сильні демографічні деформації і розломи, які неминуче призведуть до руйнування її державності з метафізичним законами.

За офіційними даними, в Росії російсько-слов’янське однорідне більшість становить близько 80%, проте насправді цей показник не відповідає дійсності і балансує на рівні 65-70%, що зберігає перспективи збереження демографічної стабільності, а значить, в найближчому майбутньому, забезпечувати суверенітет і територіальну цілісність країни.

Однак, ніхто не враховує тієї обставини, що в сучасній Росії, за даними ЗМІ, щорічно знаходиться до 20 мільйонів легальних і нелегальних мігрантів, які не хочуть асимілюватися, намагаються селитися компактно, живуть в країні за своїми звичаями і законами. Одному аллаху відомо тільки, скільки, де і в якій якості мігрантів сьогодні поширилося по просторах Росії.

З урахуванням цієї безпрецедентної цифри, а Росія фактично займає друге місце в світі за рівнем міграційного навали, рівень демографічної стабільності, яку забезпечують кількісні і якісні показники «глибинного народу» падає, за офіційними даними, вже до 65-68%, а за іншою інформацією – 60%.

З метафізичної точки зору, подібна демографічна ситуація стає загрозливою, а держава може вступити в смугу нестабільності. Німецька стратегія в передвоєнний період виходила з того, СРСР – це «колос на глиняних ногах», маючи на увазі, що комуністичний режим і багатонаціональний радянський народ, в якому роль російського населення була фактично зведена до мінімуму, будуть повалені в найкоротші терміни силами вермахту і його союзниками.

І сьогодні звучить передвоєнний сполох добити Росію, яка розвалиться як картковий будинок, зі своєї багатонаціональної та поліконфесійної суперечливості, соціальної роздробленості, продажності політичних еліт, а головне внаслідок погіршення стану російсько-слов’янського народу. Як раз, з такого роду оцінок випливає неприхована русофобія гібридної агресії проти Росії.