Лукашенко хоче взяти під контроль зовнішню політику Росії

«Гельсінкі-2» як продовження «Гельсінкі»: поразка Росії має прийти на зміну поразки СРСР

Для Лукашенка і його лояльною номенклатури День Перемоги став приводом, щоб під виглядом привітань в черговий раз спробувати просунути свій найбільш важливий проект. 8 травня міністр оборони РБ Равков безпосередньо згадав Гельсінкі-2, Лукашенко в свій промові на 9 травня теж розповідав про світ і зробив відсилання: «ми до цього діалогу готові».

Формат Гельсінкі-2 think tank’а «Мінський діалог» є спробою управляти зовнішньою політикою Росії і її геополітичним вектором. Це може здаватися нереалістичним, поки ми не згадаємо, що Лукашенко цілком серйозно мав намір зійти на трон Росії, використовуючи прописане в союзних документах рівноправність і свою конкурентну перевагу перед Єльциним.

Прихід до влади Путіна трансформував цей план. Зараз в Росії існує ціле покоління чиновників-белорусофилов, які зосереджені навколо КПРФ або використовують схожу риторику (перебуваючи в іншій партії) і просувають інтереси Лукашенко в Росії. У Білорусі таких проросійських чиновників давно немає, консолідація еліт йде на основі антиросійської культурної ідентичності.

Даний розклад дозволяє білоруській стороні направляти інтеграційні ініціативи в потрібне їй і західному істеблішменту русло. На тлі примусу Білорусі до інкорпорації, ці сили намагаються просунути Мінський діалог як інтеграційний (!) формат.

Досить очевидно, що фонд Конрада Аденауера і делегація Мінського діалогу в особі Мельянцова (закінчив Вільнюський університет і викладав в ЄГУ, кузні білоруських націоналістів) і Прейгермана (вчився в двох британських університетах) не зацікавлені в реальній інтеграції Білорусі та Росії.

Одним з організаторів візиту представників Мінського діалогу в Росії став центр «Креативна дипломатія» в особі його засновника Наталії Бурлиновой.

Наталія Бурлинова пов’язана з МДІМВ МЗС РФ і за службовими обов’язками повинна займатися м’якою силою Росії, але замість цього є відкритим агентом впливу Лукашенко. Протягом останніх років вона роздає пробелорусские інтерв’ю (включаючи пов’язаній з Польщею і США Еўрарадые), де в дусі колег з КПРФ звинувачує російських олігархів і капіталістів в несправедливого тиску на дружню мінську влада, вчить росіян писати «Білорусь» замість «Білорусь», допомагає хвалити білоруську сільгосппродукцію, звинувачує російську дипломатію в неправильному підході до Білорусі і так далі.

Зараз Росія перебуває в процесі геополітичного розвороту, який перетворює її з сходу Європи в північ Великої Євразії. Росія буде орієнтуватися не тільки на Китай та Індію, але і на весь чотирьохмільярдний ринок від Туреччини до Японії. На цей розворот натякав Сурков в статті «Самотність напівкровки».

Гельсінкі-2 пропонує російським знову сісти за стіл переговорів з Європою і США. Цей формат передбачає повний контроль порядку західними think tank’ами та дерусифікацію Білорусі. Гельсінкі-2 дає Заходу абсолютна переговорний перевага, що виллється в неприемлимые для Росії умови.

Отже, Наталія Бурлинова допомогла привезти в Москву зв’язкових західного істеблішменту. Один з них в кінці семінару намагався будувати з себе білого сагиба, який приїхав у колонію, і розповідав, що Росія не може безпосередньо спілкуватися з Заходом, і щоб роз’яснити європейцям слова російських варварів, для переговорів обов’язково потрібна Білорусь (дайте грошей).

Другий, володіючи американським акцентом середньої переконливості (хоча і вчився в Британії), теж зробив хамську заяву (дайте грошей), що викликало негативну реакцію мінімум двох представників Росії, які, мабуть, через недогляд потрапили на семінар.

Гельсінкі-2 передбачає не тільки контроль даної тусовки над зовнішньою політикою РФ, але і над економічною: доступ Білорусі та ЄС на російський ринок — ослаблення російської промисловості і руйнування федеральної с/г політики; а також над внутрішньою політикою: про РБ і західних партнерів не можна погано писати і говорити, включаючи не тільки ЗМІ, але і кабінети, зазначає ТГ-канал “Бульба престолів”.