Макс атакує!

З внутрішніх причин грузинських подій все ясно – політична еліта (владна і опозиційна) остогидла народу Грузії настільки, що хаос є найкращою відповіддю на спазм національного приниження в особі нещасного і нічого поганого не подразумевавшего депутата Держдуми РФ від КПРФ Сергія Гаврилова, який всівся, куди вказали.

Простота гірша за крадіжку – це саме той самий випадок.

Бідзіна Іванішвілі, який в Грузії цар і бог, оскільки купив і містить правлячу грузинську еліту, втрачає контроль над країною, ще недавно здавався майже абсолютним.

Російська влада звикла нехтувати народи, вважаючи їх невдахами, порівняно з різними олігархами і начальниками.
Тому і те, що для народів значимо (віра, історія, споконвічна земля тощо), для російської влади просто етнографічні дивацтва маленьких людців.

Бідзіна зручний Москві не тому, що він проросійський, а тому, що він олігарх і, стало бути, свій.
Як Порошенко, Коломойський, Ахметов і так далі…

Зі «своїми» є «терки», «теми», але вони зрозумілі і визнані рівними.

Народи, на думку Кремля, це просто електорат і споживачі з примхами.
Але хто стоїть за втратою Бідзіною контролю?

Хто насмілиться заперечувати його могутність? Саакашвілі?

На даному етапі політики ця людина для Грузії практично ніхто.

Причини виникнення конфлікту внутрішні, а ось причини ескалації конфлікту – зовнішні.
І вони лежать в області геополітики.

Американці готуються до війни проти Ірану.

Ця війна неминуча.

І буде вона після або на фоні американських президентських виборів.

Але зараз США до війни не готові. Ударне угруповання для атаки настільки могутньої країни як Іран не створена. І створити її непросто.

Саудия веде важку війну з проіранськими силами в Ємені і з жахом розуміє, що, підключись іранці до цієї війни безпосередньо, – Ер-Ріяду навряд чи щось світить.

Туреччина взагалі воювати за американські і саудівські інтереси не збирається і надавати свою територію американцям не буде.

Принаймні, поки Він живий і у влади.

Азербайджан на війну з Іраном не підпишеться ні за що.

Вірменія теж. Досить, що кордон з Іраном взята під контроль американцями.
Пакистан і Афганістан будуть ами терористичних атак на Іран, але не базою для ударних авиагруппировок.
Залишається Грузія – її аеродроми ідеальні для нанесення авіаударів по Тегерану, Табризу, Ісфахану,каспійських нафтових і газових родовищ.

Авіаносцями з Перської затоки тут не відбудешся.

Тим більше, що іранці продемонстрували вразливість морського угруповання і готовність бити по нафтових комунікацій Заходу в Затоці.

Грузія є ключовим фактором для війни проти Ірану.
Зараз американці тиснуть на Бідзіну, ставлячи його перед вибором: доля Шеварднадзе або прийняття повного американського протекторату.

Він розуміє важливість моменту: саме цим викликана жорсткість по відношенню до мітингувальників на вулицях Тбілісі.
Це його сигнал американцям, що він упевнений в собі і просто так не поступиться.
Але зламають його по-любому.

Адже його позиція в діалозі з Вашингтоном – це позиція торговця. І прийнятну пропозицію його влаштує.
Росія повністю виведена з грузинської політичної гри.

Це – результат зверхності, пихи й шовінізму Москви.

А пропозицію американців, швидше за все, буде таким:
нові вибори, в яких списки «мрійників» і «націоналів» заповнюються в посольстві США вірною агентурою.
Після цього парламент приймає рішення про введення американських військ на територію Грузії для захисту від агресії Росії».
Війська вводяться – удари по Ірану стають реальністю. Як і іранський відповідь. Грузію не шкода!

У Москви залишається тільки один варіант гри – війна і вторгнення.

Але це глухий кут, з якого вже не буде виходу.

Чи думав тихий номенклатурний православний комуніст Гаврилов, що така ціна одного стільця?