Сьогодні вже очевидно, що своїм вояжем до Парижа та Берліна президент України Володимир Зеленський стріляв відразу по декількох зайців. Себе знову показати, на людей подивитися і, головне, – перевірити, чи ця «чортова Європа втомилася від України, як про це говорять євроскептики.
Ті, хто запевняє, що обіцяна Петром Порошенком евролюбовь взасос спочатку Європою замислювалася, як одностороннє смоктання з України всього потрібного і корисного. Безкоштовно для України. Тобто за любов. Наприклад, до безглуздого безвизу. Або дармової «братиславській каве» на сходинках дорогий, а тому недоступною для безвизобомжей віденської опери з черствим паризьким круасаном (у Франції продавати круасани після обіду – моветон, тому їх роздають голодним або утилізують як-то).
Але ми не про випічці зараз. Зеленському не вдалося в Європі нічого. Він навіть як мужик сплохував. Ну, коли поруч з ним нібито від зневоднення на спеці затрясло Ангелу Меркель, а «наш» стояв поруч і навіть не підтримав, а тільки косив ліловим оком, як Порошенко, якому ззаду встромили томос при виконанні «Ще не вмерла…». «Вона була в безпеці», – оголосив Володимир результати свого відеоспостереження майже «танці святого Вітта» у виконанні Ангели. А потім все дивувався, що Ангела послала його з українськими претензіями щодо «Північного потоку-2» за відомим пішохідному еротичного маршруту. Хамство, воно, звичайно, пахне, але аж ніяк не дармовим російським газом на прохання літній вже німецької, скривдженої елементарною неуважністю.
Не зрозумів Зеленський і того, що світ в Україні – це вимога не тільки українського народу, але й всієї Європи, різні країни якої хочуть замирення конфлікту в Донбасі. З різних причин. В тому числі, і економічного властивості – отримання підстав для скасування антиросійських санкцій, обтяжливих для багатьох європейських економік. А Зеленський про мир говорив, але продемонструвала повне нерозуміння, як цього можна досягти. Наприклад, він говорив про безумовне виконання «Мінська-2», але при цьому навідріз відмовлявся говорити з лідерами самопроголошених ДНР і ЛНР, обізвавши останніх «сепаратистами». І це в той час, коли згадані «Мінські угоди» у пункті 12 говорять навіть не про прямих переговорах Києва з Донецьком і Луганськом, а про погодження (!) «питань, що стосуються місцевих виборів, з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей у рамках тристоронньої Контактної групи. Проведення виборів при моніторингу з боку Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ».
Так-так, так і записано. І читати щось інше можна хіба що в якихось інших мінських угодах, написаних спеціально для Зеленського кимось із його «зе-дебілів», заточених, нібито, на зовнішню політику. Український президент навіть свого французького колегу Емманюель Макрона підправляв, коли стосовно бунтівних регіонів Донбасу хотів підкреслити свою патріотичну непохитність у стилі бойовика-відморозка з добробата або карателя з роти «Торнадо».
В результаті – ні «СП-2», ні «Мінська-2», ні світу в Донбасі, ні навіть твердих обіцянок незабаром дати грошей «на демократію» або хоча б консолідовано підтримати згуртованої європейської позицією на переговорах Зеленського з президентами Росії Володимиром Путіним і США Дональдом Трампом. Нічого! Реально «хлопчик Зе» з Зеленського виходить. Тільки «Зе» – це не «зелений», а повне зеро, нуль без палички.
З Путіним у Зеленського взагалі вийшло недобре. Під тиском частини російської громадськості, як би натякає, що Москва могла б привітати «недосвідченого хлопчика», російський же «ВВП» вже навіть назвав попередні умови зустрічі з новим українським президентом та переговорів про нормалізацію українсько-російських відносин. Мовляв, паца.., вибачте, пане новий український президент Зеленський чи як вас там, ви хоч натякніть, що хочете цього поліпшення, і зробіть хоч щось, щоб було зрозуміло, чого ви хочете, а ми вже зрозуміємо і відповімо взаємністю: чого нам ділити, народи-то братські і дружба між ними – це вічна неминучість. Але Зеленський «сигнал» не зрозумів і, сівши на сходи з двома німцями «Більд», відразу сказав їм, що, зустрівшись з Путіним, відразу спробує відібрати у того Крим і Донбас. Німці прийшли в невимовний захват, а Зеленський, як ви розумієте, ще до зустрічі з Путіним… пішов. Так-так, той самий піший еротичний тур, куди його відправила і Меркель. Тільки набагато далі й глибше. Де і написано, чий Крим.
А це означає, що Зеленський, не намітивши зустрічі з Путіним, і перед зустріччю з Трампом не зміг зрозуміти позицію Європи, ні заручитися твердою позицією європейської, ні навіть намітити шляхи врегулювання відносин з Росією. Він виявився як би на розтяжці, коли ситуація в Україні та Європі, а також напряги з Росією тягнуть його в одну сторону, а США будуть вимагати руху в своєму руслі, зовсім в іншу сторону. Про це може, зокрема, свідчити те, що не встиг Зеленський ломануться в Європу, як США самі заявилися в Україну. Я маю на увазі те, що в ці ж дні в Київ приїхав новим тимчасовим повіреним у справах США і змінив якусь Христину Квін, надіслану в травні і тепер стала його бойовим заступником, Вільям Тейлор. Він – непростий мужик, присланий пересидіти смутні часи двостороннього лихоліття. Він досвідчений 72-річний дипломат, який вже був послом в Україні в 2006-2009 роках. При ще одному смішному і мало що розуміє президенті Вікторі Ющенку, при якому можна було показати йому черепок і сказати, що він «трипільське», і будь-яка «кемска волость» в Україні була твоя. Не кажучи вже про поступки в політиці, економіці або фінансово-банківських відносинах.
Ющенко першим почав здавати Заходу все українське. І в першу чергу – нафтогазоносний шельф біля острова Зміїний у Чорному морі. Про це все якось соромливо забувають. А це перший «кольоровий» подарунок майбутній шумерської нації. У якої відібрали землю. Нехай і під водою. Віктор Янукович з Порошенком потім продовжили цю справу – злили країну під дружний дерибан і передерибан. Тепер, як ви розумієте, підійшла черга Зеленського. А містер Тейлор, буде ввічливо дивитися на «аборигенів», які звично в’ються біля його ніг у пошуках грантів, і будуть виконувати такі важливі для американців завдання.
По-перше, Тейлор, ветеран війни у В’єтнаму, випускник Військової академії США у Вест-Пойнті і Гарвардського університету – ще і спеціаліст з фінансових потоків. Ще у веселих 90-х він курирував у США програму допомоги країнам колишнього СРСР і Східної Європи. Потім, на початку нульових займався тим же в Афганістані і після операції США в Іраку, а потім побував навіть представником США при спеціального посланника «близькосхідного квартету» (Росії, США, ООН і Євросоюзу) з питань розмежування в Єрусалимі. Тобто чол – всім відомий і бабло ділити, розподіляти і пиляти вміє чудово. І точно знає, де воно може лежати, що в українських олігархічних реаліях важлива справа: в одного розбухлого «нетрудовими доходами» а-ля «Роттердам+» або «Укроборонпром» Порошенко можна при бажанні «надоїти» на річну допомогу того ж Ізраїлю або Єгипту. Тейлор простежить, щоб жодна укро-копієчка не пройшла повз американського погляду при остаточному грабунку України під виглядом реформ.
По-друге, – це важливо! – Тейлор, як сказав українського інтернет-ресурсу «Страна.иа», не просто буде готувати візит Зеленського в Вашингтон, але і з самого «зе-президента» стругати активного помічника Трампу в боротьбі з американськими демократами і особисто Джо Байденом на президентських виборах-2020. Зеленський якось намагається абстрагуватися від «Украиногейта» – втручання укро-дебілів в президентські вибори 2016 року на боці Хілларі Клінтон проти Трампа. Зеленський розуміє, що йому може прилетіти, карта знову ляже якось не так. Але Трампу потрібна допомога, щоб звалити Байдена, і з Зеленським він церемонитися не збирається. Або Україна і з Зеленським не отримає нічого, крім трохи зброї і нинішнього статусу агресивного гнійника і тарана на кордоні з Росією і подразника Європи.
А адже може трапитися і найстрашніше: Трамп таки зустрінеться з Путіним і може з ним домовитися про те, що США залишать Україну в спокої. Хоча б на час – Трамп, як ми бачимо, нічого і нікому свого не віддає назовсім. Але час «перепочинку» може обернутися для Зеленського тим, що його неонацисти повісять на дереві на Хрещатику і або після своєї невдалої диктатури зовсім розвалять країну і її роздерибанять сусіди, або кинуть її цілу, але знекровлену до ногами Путіна. І тоді Путін вже буде він брати такий «подарунок» чи все ж розділить з європейськими партнерами». З тими ж Польщею, Угорщиною і Румунією, де вже багато хто навострився на українські землі, які вони вважають своїми.
А провентилювати такий процес і його можливі варіанти і покликаний містер Тейлор. А Зеленський повинен був дізнатися думку Європи на цю ж тему. Перед зустріччю, повторюю, з Трампом. Але навряд чи дізнався. Так де ж тут «успішна розвідка боєм Зеленського в Європі», як намагаються представити візит президента українські ЗМІ, зовсім недавно змінили точку лизання?
По-третє, після успішних двох перших завдань містер Тейлор може висидіти для себе і місце посла і паралельно дивиться за тим, щоб у нових умовах надто вже не забували про Америку. «Тейлор – кар’єрний дипломат, і його теж не можна назвати людиною Трампа, повноцінного посла ще вибирають. Але на сьогодні це найкращий кандидат, враховуючи його досвід роботи в Україні і в Східній Європі. Це один з кращих фахівців з українського питання. Хоча особисто у Трампа до нього є питання – Тейлор підтримував версію про втручання Росії в американські вибори 2016 року, яка розвалилася після порожнього доповіді спецпрокурора Мюллера. Але все ж довіри до нього більше, ніж до Йованович, яка відкрито працювала проти Трампа в догоду демократам. А далі буде видно, хто займе місце посла», – сказав американський «Стране.иа». І тут можна додати тільки те, що у Тейлора Зеленський не забалует з надмірною самостійністю. Ніхто не знає, чи любить Тейлор цирк, але досвід спілкування з клоунами у нього величезний. Так само як і природне презирство до «аборигенів» і готовність змушувати їх виконувати, «що положено». Коли в свій час «смотрящий» Тейлор сміявся, Ющенко трясло, якщо він точно знав, що особисто йому не до сміху.
А чим Зеленський краще або в чому він сильніший Ющенко? Як показують підсумки його візитів, поки нічим. І єдина відмінність його від того ж Порошенка лише в тому, що йому поки є куди тікати. Якщо що…
Thanks!
Our editors are notified.