Ці актори в уявленнях не потребують, фільми, які принесли їм всенародне визнання, давно стали класикою радянського кіно. Однак успіх і обожнювання багатомільйонної аудиторії прийшли до них не відразу. Навряд чи хтось згадає, з чого починався їх тріумфальний шлях в кіно – тоді вони були нікому не відомими студентами театральних вузів, яким пропонували лише епізодичні малопомітні ролі. Як виглядали зірки екрану на самому початку свого творчого шляху – далі в огляді.
Ірина Алфьорова в короткометражці *Олексійович*, 1970 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Учитель співу*, 1972 | Фото: kino-teatr.ru
Одна з найкрасивіших актрис СРСР Ірина Алфьорова вперше вийшла на сцену ще в шкільному віці, коли вона займалася у театральній студії при Будинку вчених новосибірського академмістечка. За порадою головного режисера студії після закінчення школи Алфьорова поїхала до Москви, щоб поступити в ГІТІС. І хоча вона пройшла вступні іспити і була зарахована, спочатку в її талант ніхто не вірив. Після першого ж року навчання її ледь не відрахували за профнепридатність, а керівник курсу рекомендував їй пошукати себе в іншій професії. Справа в тому, що Ірині не вдавалися етюди, де треба було зображати те, чого вона не відчувала.
Ірина Алфьорова у фільмі *Ходіння по муках*, 1974 | Фото: kino-teatr.ru
Ірина Алфьорова у фільмі *Осінні дзвони*, 1978 | Фото: kino-teatr.ru
Завдяки своїй наполегливості та працездатності театральний інститут Алфьорова закінчила в числі найбільш перспективних студентів ще під час навчання, в 19 років почала зніматися в кіно. Її дебютом стала роль сільської вчительки в короткометражці «Олексійович», а через 2 роки вона зіграла в повному метрі – фільмі «Вчитель співу». Але популярність їй принесла наступна робота – головна роль у 13-серійному фільмі «Ходіння по муках». А в 28 років вона стала зіркою всесоюзного масштабу – після ролей у фільмах «З коханими не розлучайтеся» і «д’артаньян і три мушкетери».
Перша роль Олександра Абдулова у фільмі *Біля цих вікон…*, 1973 | Фото: dubikvit.livejournal.com
Кадр з фільму *Про Вітю, про Машу і морську піхоту*, 1973 | Фото: kino-teatr.ru
Студентом вперше потрапив на знімальний майданчик і Олександр Абдулов – як і його перша дружина, Ірина Алфьорова, він теж закінчив ГІТІС і теж не відразу домігся визнання. Його дебютна роль була крихітним епізодом – він зіграв клієнта ательє, молодого моряка у фільмі «Біля цих вікон…», де його ім’я навіть не згадувалося в титрах. У тому ж 1973 р. він зіграв роль десантника в дитячому фільмі «Про Вітю, про Машу і морську піхоту», ще через рік – у короткометражці «Віра і Федір», куди його запросили лише «тому, що він був з біса гарний». Пізніше режисер Віталій Гоннов розповідав: «Цей фільм – історія, розрахована на двох акторів, дуже молоду пару, яку для картини було складно знайти. Мій друг, який працював на «Мосфільмі», запропонував пошукати героя у них в картотеці. Начальник акторського відділу розвів руками: «З молодими погано, а студентам рідко дозволяють зніматися». «А» – перша буква алфавіту, стелажі з табличкою «Чоловіки до 25 років» акторська картка з фотографією 19-річного Абдулова була серед перших. Він виділявся фактурою: зріст, очі, посмішка – одним словом, красень! Я викликав Сашка телеграмою на «Мосфільм».
Олександр Абдулов у фільмі *Віра і Федір*, 1974 | Фото: kino-teatr.ru
Олександр Абдулов у фільмі *12 стільців*, 1976 | Фото: kino-teatr.ru
Абдулов приїхав до Москви з Фергани (Узбекистан) і в перші 10 років життя там порівнював себе з дворняжкою, яка замахнулася підкорити столицю. Він поневірявся по гуртожитках, розвантажував вагони ночами і знімався в масовці. А успіх прийшов до нього після того, як він почав зніматися у Марка Захарова: спочатку Абдулов зіграв роль чоловіка Еллочки-людоїдки в «12 стільцях», а потім – головну роль в «Звичайному диві». І в 25 років став знаменитий на весь Союз. А його подальший творчий шлях добре відомий усім глядачам.
Кадр з фільму *Щит і меч*, 1968 | Фото: kino-teatr.ru
Олег Янковський у фільмі *Служили два товариша*, 1968 | Фото: kino-teatr.ru
Олег Янковський став студентом Саратовського театрального училища завдяки щасливій випадковості: він збирався поступати в медичний інститут, в театральне училище просто зайшов дізнатися, коли іспити. Виявилося, вони вже пройшли, але йому заявили про те, що він… вже прийнято! Виявилося, його брат Микола, який працював на заводі, потай від усіх здав іспити і пройшов за конкурсом, але поступився своє місце братові – в училищі вирішили, що переплутали ім’я абітурієнта.
Олег Янковський у фільмі *Я, Франциск Скорина…*, 1969 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Премія*, 1974 | Фото: kino-teatr.ru
А завдяки ще одному щасливому збігу обставин Янковський потрапив у кіно: початківця актора Саратовського театру одного разу в ресторані побачив режисер Володимир Басов, який працював над фільмом «Щит і меч». Дружина Басова, актриса Валентина Титова звернула увагу на те, що зовні цей молодий чоловік дуже підходить на роль Генріха що Басів відповів: «Таких осіб у акторів не буває. Швидше за все, це який-небудь фізик або філолог». Дізнавшись, що це актор, Басів тут же затвердив його на роль. Так у 24 роки Олег Янковський дебютував у кіно. Перша ж роль принесла йому успіх, який він закріпив у тому ж році у фільмі «Служили два товариша». А всесоюзна популярність прийшла до нього лише через 10 років, коли Янковський виконав головні ролі у фільмах «Мій ласкавий і ніжний звір» та «Звичайне диво».
Микола Єременко в фільмі *Біля озера*, 1969 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Повернення немає*, 1973 | Фото: kino-teatr.ru
У студентські роки дебютував у кіно і Микола Єременко-молодший. Він виріс в акторській родині і у виборі вузу не сумнівався: після школи він поступив у ВДІК, де став одним з улюблених студентів Сергія Герасимова. Ще під час навчання, в 20 років, Єременко знявся у фільмі «Біля озера». Потім було ще кілька ролей другого плану, які глядачі навряд чи згадають. Успіх прийшов до нього тільки через 7 років, коли актор зіграв головну роль у фільмі «Червоне і чорне». В кінці 1970-х рр. він став одним з найпопулярніших акторів радянського кіно, зіграв у фільмах «Трактир на П’ятницькій», «31 червня» та «Пірати ХХ століття».
Микола Єременко в фільмі *Виконання бажань*, 1973 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Червоне і чорне*, 1976 | Фото: kino-teatr.ru
На жаль, йому було відведено всього 52 роки: Яскраве життя і передчасна смерть Миколи Єременко-молодшого.
Thanks!
Our editors are notified.