Між двома світами: яку гру ведуть США і Росія в Україні

Між двома світами: яку гру ведуть США і Росія в Україні

Україна набагато важливіше для Росії, ніж для США, вважають експерти

Перші 20 років новітньої історії України Київ і Москву зв’язували міцні економічні і політичні зв’язки. Але при цьому завжди червоною лінією у відносинах проходив питання Криму і Чорноморського флоту. Саме з Криму почалися ті незворотні процеси, які перетворили Росію з дружньої держави в головну військову загрозу для українців, як випливає з нової військової доктрини.

Дії Москви в Криму і на Донбасі також істотно вплинули на відносини Києва і Вашингтона. Якщо раніше США досить спокійно ставилися до політичних ігор Кремля на пострадянському просторі, то після анексії Криму і початку бойових дій на Сході Україну американцям довелося переглянути своє ставлення до того, що відбувається на східних кордонах НАТО.

Росія-Україна-США: анатомія відносин

На зорі незалежності Україна і Росія мали тісні економічні зв’язки, що дісталися двом країнам у спадок від Радянського Союзу. Залежність України від російських ринків довгий час визначала економічний стан країни. Яскравий приклад цьому, як дефолт в Росії 1998 року привела до кризи в Україні та девальвації гривні майже на 300% з 1,8 до 5,4 грн/дол.

У політичному плані перші роки після розпаду СРСР були затьмарені спорами щодо приналежності Криму і Севастополя, а також з питання розподілу Чорноморського флоту. Але всі питання були вирішені 20 липня 1993 року, коли Рада безпеки ООН, включаючи представника Росії, в своїй заяві підтвердив свою прихильність принципам суверенітету, незалежності, єдності і територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів. Після цього питання про Крим і Севастополь був знятий з порядку денного.

28 травня 1997 року глави урядів Росії та України в рамках підготовки до підписання “Великого договору” про дружбу і співпрацю підписали в Києві три угоди по Чорноморському флоту щодо параметрів розділу флоту, умови перебування ЧФ РФ у Криму і оплати за перебування російського флоту на території України.

Борис Єльцин і Леонід Кучма підписали в Києві Угоду про дружбу

31 травня 1997 року президенти Росії і України Борис Єльцин і Леонід Кучма підписали в Києві Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Російською Федерацією і Україною, згідно з яким сторони взяли на себе зобов’язання поважати територіальну цілісність одна одної. Цей, як його назвали “Великий договір” на довгі роки і визначив формат відносин двох країн.

У цей період інтерес США до України формувався навколо питання про ядерне роззброєння нашої країни. Після розпаду СРСР Україна виявилася третьою в світі країною за ядерним потенціалом. За підсумками Будапештського саміту ОБСЄ 5-6 грудня 1994 року був підписаний меморандум, згідно з яким Україна в обмін на відмову від ядерної зброї отримала від США, Великобританії, Росії гарантії своєї незалежності, суверенітету і територіальної цілісності. Пізніше гарантії безпеки Києві надали також Франція і Китай.

Україна в обмін на відмову від ядерної зброї отримала від США, Великобританії, Росії гарантії своєї незалежності

Перший перелом

Аж до “Помаранчевої революції” та перемоги Віктора Ющенка на виборах президента в 2005 році США не втручалися в зону інтересів РФ, до якої традиційно, незважаючи на політику багатовекторності Леоніда Кучми, відносили Україну.

Але президентські вибори 2004-2005 суттєво змінили ситуацію. Так, США і ЄС на виборах підтримали прозахідного Віктора Ющенка. У той час як РФ зробила ставку на лояльного собі Віктора Януковича. Російський президент Володимир Путін навіть встиг привітати Януковича з перемогою після другого туру виборів, але “Помаранчева революція” і народні протести “змішали карти”. За підсумками повторного другого туру перемога дісталася Ющенко, який відразу ж оголосив курс на зближення з ЄС і вступ до НАТО. Справедливості заради потрібно відзначити, що офіційну заяву про намір України стати повноцінним членом НАТО зробив ще в 2002 році попередник Ющенка на посаді президента – Леонід Кучма. Курс на зближення України з НАТО викликав негативну реакцію з боку РФ.

“Помаранчева революція” і народні протести “змішали карти” Путіну

Після приходу до влади в 2010 році, Янукович першим ділом дозволив два ключових питання для РФ. 21 квітня 2010 року він підписав з російським президентом Дмитром Медведєвим так звані “харківські угоди”, які продовжили перебування Чорноморського флоту РФ (термін перебування закінчився у 2017 році) в Криму на 25 років. А 1 липня 2010 року Верховна Рада підтримала закон про позаблоковий статус, тим самим зупинивши рух України у бік НАТО.

Разом з тим Янукович та уряд Азарова продовжили курс на євроінтеграцію, і аж до листопада 2013 року офіційний Київ заявляв про свій твердий намір підписати Угоду про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС. Така позиція України викликала різку негативну реакцію з боку РФ. Москва неодноразово погрожувала ввести торгові санкції у разі створення ЗВТ Україна-ЄС.

Однак 21 листопада 2013 року за тиждень до саміту, на якому повинно було бути підписано історичну угоду, Азаров припинив процес підготовки до укладення угоди про асоціацію між Україною та ЄС. На самому саміті жодних документів підписано не було.

Такі дії влади викликали протести з боку частини населення. Спочатку люди протестували проти відмови від європейського вибору України, однак після розгону наметового містечка на Майдані і прийняття 16 січня 2014 року Верховною Радою законів, що передбачали посилення санкцій за участь у масових заворушеннях, протестна акція прийняла різко антипрезидентський і антиурядовий характер. У кінцевому підсумку в лютому 2014 року Янукович і більшість його оточення бігли, і влада перейшла до парламентської опозиції, яка сформувала нову коаліцію в Раді. Після зміни влади, події грудня 2013 – лютий 2014 року отримали назву “Революція гідності”.

Євромайдан призвів до втечі Януковича

Від анексії Криму до “гібридної війни” на Донбасі

Після втечі Януковича і встановлення нової влади в Києві. Ситуація почала розжарюватись в Криму – спочатку там з’явилися “зелені чоловічки” (люди у військовій формі зі зброєю, без відзнак), які взяли під контроль всі адміністративні будівлі. 23-24 лютого під тиском проросійських активістів була здійснена зміна виконавчих органів влади Севастополя, а 27 лютого депутати Верховної Ради АР Крим відправили у відставку уряд Анатолія Могильова. Новий “уряд Криму” очолив лідер партії “Русское единство” Сергій Аксьонов, який заявив про невизнання нового керівництва України і звернувся до керівництва Росії за “сприяння у забезпеченні миру і спокою на території Автономної Республіки Крим”.

В лютому 2014 у Криму з’явилися “зелені чоловічки”

1 березня Рада Федерації РФ задовольнив звернення президента Володимира Путіна про дозвіл на використання російських військ на території України. Всі військові частини збройних сил України на території півострова, командування яких відмовилося підкорятися уряду Криму, до цього часу були вже заблоковані озброєними людьми. 16 березня в Криму пройшов “референдум” про приєднання Криму до РФ, 18 березня був підписаний відповідний договір з РФ.

Після “відокремлення Криму” ситуація почала розжарюватись на Сході України. Зокрема в Донецьку, Луганську і Харкові почали організовувати акції протесту проти нової української влади. Протестувальники відмовлялися визнавати нові українські влади, виступали за федералізацію України. 6 квітня в Донецькій, Луганській і Харківській областях протестувальники захопили ряд адміністративних будівель. В результаті дій українських правоохоронців у Харківській області вдалося придушити осередки сепаратизму, однак частина Донецької і Луганської областей залишилася під контролем бойовиків, які почали чинити збройний опір українським силам.

14 квітня 2014 року в. о. президента Олександр Турчинов заявив про проведення так званої антитерористичної операції на сході України, яка триває досі.

Частина Донецької і Луганської областей залишаються під контролем бойовиків

Українська сторона і західні країни неодноразово вказували на те, що Росія підтримує бойовиків на Донбасі зброєю, технікою і живою силою. Більш того, Київ стверджує, що на Донбасі знаходяться частини регулярної російської армії. У РФ всі звинувачення відкидає. Дії РФ на Сході України вже отримали назву “гібридна війна” – коли фактично є збройне протистояння між двома країнами, проте війну не оголошують, при цьому крім військових дій також проводиться активна економічний та інформаційно тиск.

В даний час Україна не контролює близько 300 км кордону з РФ, при цьому Росія відмовляється допустити на цю ділянку представників ОБСЄ. Крім того РФ постійно спрямовує на Донбас так звані “гумконвои”, до огляду цих колон українська сторона не допускається.

Росія підтримує бойовиків на Донбасі зброєю, технікою і живою силою

Санкції Заходу, за які платить Європа, і зброя якого немає в України

На агресивні дії РФ щодо України Захід відповів санкціями. Спочатку були введені санкції за анексію Криму, після загострення ситуації на Сході України санкції були розширені. А коли в небі над Донецькою областю в липні 2014 року був збитий “Боїнг-777” авіакомпанії “Малазійські авіалінії” і загинуло майже 300 осіб санкції були розширені. Літак був збитий над територією, підконтрольної бойовикам, імовірно з ракетно-зенітного комплексу “Бук”. Українська сторона звинувачує у трагедії бойовиків і РФ. Москва звинувачення на свою адресу відкидає. У серпні в Радбезі ООН Росія на правах постійного члена заблокувала створення міжнародного трибуналу по справі збитого “Боїнга”.

У небі над Донецькою областю в липні 2014 року був збитий “Боїнг-777” авіакомпанії “Малазійські авіалінії”

В питанні санкцій більш жорстку позицію займають США. Для Брюсселя питання санкції більш чутливий, оскільки несе за собою прямі економічні збитки. У відповідь на санкції ЄС, Росія ввела свою заборону на ряд європейської продукції.

Разом з тим, незважаючи на економічні збитки, ЄС має намір продовжувати санкционную політику, однак про посилення санкцій мова поки не йде.

“Зручність позиції Штатів полягає в тому, що їм, в принципі, санкції не несуть таких витрат, як для ЄС. Євросоюз більш чутливий до санкцій, і він хоче від них піти, і він піде. Але нам головне, щоб Штати підтримували режим санкцій. Європейські компанії, які працюють з американцями, дуже бояться потрапити під увагу правоохоронних органів США, їх судів, оскільки якщо якась європейська компанія буде запідозрена у порушенні санкцій у відношенні з РФ, то вона може позбудеться доступу до американського ринку і понести істотні витрати”, – пояснив Сегодня.иа директор центру політичного аналізу “Стратагема” Юрій Романенко.

Крім того, західні країни продовжують надавати Україні допомогу по лінії міжнародних фінансових організацій, насамперед МВФ. В даний час Україна і Фонд реалізують чотирирічну програму кредитування економіки України загальним обсягом фінансування 17,5 млрд дол. Перший транш у рамках програми в обсязі 5 млрд дол. Україна отримала у березні, другий транш у розмірі 1,7 млрд дол. – на початку серпня. Наступний транш у розмірі 1,7 млрд. дол. очікується у вересні.

У військовій сфері допомогу західних країн в даний час обмежується наданням нелетальної зброї і екіпіровки, а також напрямком в Україну військових інструкторів. Однак поки всі прохання України про надання летального зброї залишилися без відповіді як в ЄС, так і в США.

Американські конгресмени вже зверталися до президента США з проханням надати Україні летальна зброю, однак Барак Обама такого рішення поки так і не прийняв.

Експерти пояснюють таку поведінку американського президента тим, що він хоче за будь-яку ціну увійти в історію як президент світу. Така його позиція викликає критику не тільки з боку республіканців, але і в демократичному таборі. На думку експертів, незалежно від того, з якої партії буде наступний президент, позиція США щодо Росії посилиться і підтримка України зросте.

Екс-віце-прем’єр з питань євроінтеграції Олег Рибачук зазначає, що за останній рік значно зріс рівень військового співробітництва між Україною і країнами Заходу.

“Зараз вже є досить багато речей, які раніше не робилися. Я мовчу про тисячі інструкторів, які готують наших солдатів. Запущені різні оборонні програми, Україні надано можливість користуватися результатами супутникової розвідки. Все це ми маємо. І ми маємо ще військово-технічну та матеріальну підтримку”, – сказав він Сегодня.иа.

А тим часом на озброєння бойовиків в Донбасі, як стверджують українські військові, постійно надходить нова техніка і зброї. Хоча Росія свою причетність до цього заперечує.

За словами Олега Рибачука, західні країни можуть піти на збільшення військової підтримки України аж до надання летальних озброєнь у випадку серйозної ескалації конфлікту на Донбасу.

Україна набагато важливіше для Росії, ніж для США

Разом з тим експерти не схильні вважати, що Україна стала “полем битви” США і Росії, оскільки цілі, які переслідує Вашингтон і Кремль, по відношенню до нашої країни дуже відрізняються.

Головна мета США, як зазначає політолог Олександр Палій, – зберегти існуючий міжнародний порядок. “При існуючому міжнародному порядку конкурентоспроможна економіка виграє. Для них нинішня система міжнародного права вона вигідна. Їм важливо не допустити руйнування цієї системи”, – сказав він Сегодня.иа.

Саме агресія Росії проти України, змушує Вашингтон до більш активних дій, вважає директор Міжнародного інституту демократії Сергій Таран.

“РФ ставати все більш небезпечною для світу і Україна вже починає розглядатися як форпост Заходу від російської агресії. США бачать Україну якщо не як інструмент стримування РФ, то, принаймні, як один з факторів її стримування. Те, що відбувається на Сході України, вплинуло на зміну зовнішньої політики США відносно РФ, а це вже геополітика світового рівня”, – пояснив він Сегодня.иа.

Юрій Романенко зазначає, що важливість України для США та Росії відрізняється. “Якщо для Штатів – це одна з майданчиків, впливаючи на яку, можна впливати на Росію, але не сама пріоритетна. То для Росії Україна – це наріжний камінь з точки зору відносин РФ із Заходом. І РФ вживає понад зусилля з точки зору її потенціалу і можливостей щоб утримати Україну у своїй орбіті”, – сказав він.

За словами політолога, для США Україна – це венчурний проект, оскільки незрозуміло, чи “виживе він чи ні”. “Для Штатів було б добре, якби Україна залишилася в їхній орбіті, і була союзником. Але вкладаються вони не на стільки, як хотілося б нам, тому що ці вкладення на даному етапі не можуть бути гарантовані. Але США і не дають російським можливості завалити цей політичний режим. Це відповідає їх стратегії. Вони за відносно невеликі кошти, враховуючи вагу їх економіки, виснажують РФ, яка вплуталася в боротьбу і несе величезні витрати”, – сказав він.

При цьому, як зазначають експерти, Україна дуже важлива для РФ.

Так, за словами політолога Володимира Золотарьова, дії президент РФ Володимира Путіна в тому числі спрямовані на вирішення внутрішньополітичних завдань.

“Путін це робить тільки заради того, щоб утримати владу в Росії і це закономірно. Оскільки там внутрішньої політики немає, немає опозиції, немає політичних партій. Влада тримається на лояльності своїх громадян, чи то диктатура або демократія. І цю лояльність потрібно постійно купувати – постійно доводити. Потрібно завойовувати підтримку своїх громадян. А для цього потрібен привід. Тому і вигадана історія з НАТО, з тим, що США хоче прибрати до рук Україну, щоб загрожувати Росії”, – сказав він Сегодня.иа.

Юрій Романенко зазначає, що Україна відіграє для росії набагато більш важливу роль, ніж просто рішення внутрішньополітичних проблем.

“Для РФ програма максимум – це бачити Україну як союзної держави, яке вона контролює. В якості програми мінімум – як сіру буферну зону, яка гарантовано не піде під євроатлантичний парасольку у військово-політичному плані і не буде інтегрована з ЄС”, – сказав він, зазначивши, що Україна важлива для економіки РФ.

“Росія хоче, щоб Україна просто виступала сировинним і демографічним донором, а також ринком збуту. Їй важливо, щоб економіка України не змінювалася, оскільки тоді збережеться потреба України в продукції РФ (вуглеводні і т. д). У росіян обмежений набір номенклатури товарів, і якщо Україна почне спливати, то РФ втрачає величезні доходи”, – пояснив він.

Також політолог нагадав, що Україна завжди виконувала роль буфера між РФ і Заходом. “І РФ дуже боїться, що за входження України в НАТО чи якійсь стратегічний союз з США призведе до того, що подушка безпеки зникне”, – додав він.

Що робити Україні

На думку експертів, Україні потрібно зробити ще дуже багато, щоб зміцнити свої позиції на міжнародній арені.

Олександр Палій вважає, що Україні необхідно продовжувати обраний курс. “Політика на максимально зміцнення власних сил, військових, в першу чергу, для стримування РФ. В Росії дуже скоро з’являться власні проблеми. Нам потрібно робити те, що ми і так робимо, в тому числі дотримуватися мінського переговорного процесу”, – сказав він.

Олег Рибачук додає, що Україні потрібна боєздатна армія і нова військова доктрина. “Треба чесно говорити, що навіть, якщо завтра не буде Путіна, ми на десятки років все одно будемо мати Росію як основного ворога”, – сказав він.

Юрій Романенко зазначає, що Україні не варто будь-що намагатися потрапити в ЄС, який в даний час стагнує. Головне – отримати доступ до європейських ринків та європейського капіталу. За його словами, Україна повинна стати частиною “Великого Заходу”, куди входять США, Європа, Японія, Південна Корея, Тайвань, Ізраїль, Австралія та ін

“Ми повинні переглянути зовнішню політику, де потрібно зробити упор на регіональні союзи країн Центральної і Східної Європи при глобальному парасольку безпеки США, плюс Туреччина”, – сказав він.

Також експерти вказують на необхідність переформатування держінститутів і економіки. У разі виконання всіх цих умов у перспективі Україна зможе зміцнити свої позиції на міжнародній арені.