Найпотужніший руйнівник сімейного життя

Про щасливих, нещасних і ідеальних сім’ях.

Для початку – трохи вульгарного матеріалізму. Особисто я свою дружину вибирав по запаху. Ну, тобто як вибирав? Я, звичайно, не бігав за дівчатами з розчепіреними ніздрями, це було б занадто. Просто одного разу опинився в радіусі дії однієї з них, глибоко вдихнув, видихнув і зрозумів, що життя склалося.

Подальший досвід показав, що повітряно-крапельний шлях побудови відносин – він якщо і не бездоганний, то, принаймні, ймовірність трагічних помилок зводить до мінімуму. Особливо якщо дотримуватися елементарних заходів, головна з яких звучить просто зухвало: до подружнього життя в жодному разі не можна ставитися надто серйозно. І Боже вас збав гнатися за сімейним щастям. Немає в особистих стосунках більш руйнівної сили, ніж наполегливе бажання зробити їх ідеальними.

Поки я був молодий і бессемейный, я вірив Льву Миколайовичу Толстому, який сказав, що всі щасливі сім’ї щасливі однаково, а нещасливі – нещасні по-своєму. Нічого хорошого, до речі кажучи, це знання не обіцяло. Виходило, що подружнє життя – в будь-якому випадку пекельна мука. Або тебе чекає неймовірно нудне, передбачуване, банальне благополуччя, або — веселеньке до нестями нещастя. І якщо вже вибирати з цих двох зол, то друге ніби як навіть привабливіше.

Але потім я підріс і зрозумів, що в реальному житті, яка не зобов’язана відповідати вислови великих письменників, все зовсім не так. Не буває ніяких щасливих і нещасливих сімей. Бувають просто сім’ї.

В яких люди люблять один одного, терплять один одного, доводять до сліз, лаються до бомбометання, кричать: “Все! Розлучення!”, просять потерти спинку, ревнують, причому іноді навіть по справі, нудьгують в розлуці, захищають один одного від зовнішніх нападів, намагаються з завтрашнього дня разом вести здоровий спосіб життя, б’ються за місце на унітазі, ненавидять тещ і свекрух, звинувачують всіх підряд в поганому впливі на дитину…

Загалом, носять тягарі один одного і таким чином виконують закон Христовий. Нещасних сімей не буває. Бувають сім’ї розпадаються. І більшість розпалися шлюбів – законних і “цивільних”, які я бачив у своєму житті, не витримували випробування часом по одній простій і дуже бридкої причини. Люди в цих сім’ях всіляко намагалися досягти досконалості.

Вони вибирали одне одного за прикметами “духовної спорідненості”, з усіх сил намагалися знайти спільну гармонію, наполегливо допомагали один одному виправитися від недоліків, будували унікальну систему взаємних відносин у відповідності з особливостями своїх дорогоцінних особистостей, намагалися зрозуміти один одного і як наслідок – прагнули жити в атмосфері повної прозорості, ніяких секретів, деякі навіть – аааааа!!!! – вели спільний щоденний щоденник.

Всіма силами пов і бідні люди будують сімейне щастя. Тому що родина – вона адже для щастя, для чого ж іще? Сім’я – адже для того, щоб кожному в ній жилося ще краще жилося, ще веселіше, ніж до шлюбу. Сімейна кар’єра – це хороший метод хоч трошки покращити безглуздий навколишній світ. Сімейний проект – головне, що ти повинен зробити в цьому житті. І якщо вже будувати сім’ю, то ідеальну. На п’ять з плюсом.

Ось ці думки – найпотужніший руйнівник сімейного життя. Тому що як тільки замість плюса після п’ятірки зрадницьки вимальовується мінус – починається пекло і ізраїль. А вже якщо, не дай Бог, замість п’ятірки, четвірка – зовсім фукусіма. Найменші проблеми, які навіть виправляти не треба, а просто забути – і в голову відразу починають лізти сильно розумні думки. А може, наші відносини – це просто помилка? Може, я взагалі зв’язав(ла)ся не з тією людиною? Може, мій ідеальний партнер ще чекає на мене і треба поквапитися, поки не пізно?

Хтось колись вирішив, що без порозуміння любов не любов і щастя не щастя. І ось тепер тисячі неодружених журналістів на сторінках чоловічих і жіночих журналів розповідають нам, як цього проклятого досягти взаєморозуміння. Десятки тисяч розлучених психологів дають консультації щодо гармонізації та будівництва сімейних відносин. У безглуздому цивілізованому світі з кожним днем міцніє ставлення до сім’ї як до чогось такого, що з перших днів треба виправляти і лікувати. Нам вперто нав’язують стандарт ідеального чоловіка, ідеальної дружини, ідеального дитини і навіть ідеальної тещі – а потім ми все життя страждаємо від того, що не в змозі його досягти.

Напевно, я ризикую спровокувати наступним абзацом сотні сімейних скандалів серед читачів, але все-таки… Відчепіться від мене, Христа ради – я не хочу у своїй неправильного сімейного життя нічого вдосконалювати! І не треба мене, будь ласка, вчити взаєморозуміння! Припиніть лізти в душу з вашої гармонією! Запитайте краще свою домашню собачку, а ще краще — хом’ячка.

Читайте также:

Шоколад бореться з хронічним кашлем

Мене все влаштовує. Мої тато і мама регулярно лаялися, обидві бабусі з дідусями “все життя один одному псували” і навіть прадідусі з прабабусями були повністю позбавлені нещастя жити в ідеальному шлюбі. Я якось вже звик і не бачу в негармонійних відносинах ніякого жаху. І дружина моя з цією справою був повний порядок — і по материній лінії, і по татовій.

Ми хочемо сваритися і миритися. Тому що сваритися і миритися – це нормально. Сваритися і миритися – це взагалі-то головна ознака близькості. Сердитися — від слова “серце”. Головне – щоб між людьми залишався паралізуючий запах любові і ось це щемливе відчуття: дівчинка моя, мій хлопчику… Все інше – від лукавого.