Самим цікавим наслідком розслідування спецпрокурора Мюллера стало не те, що не було виявлено ніякої змови Трампа з Росією (не можна в темній кімнаті знайти чорну кішку, коли її там немає), а те, що тепер судові влади змушені почати розслідування про втручання України у виборчу кампанію США.
Адже Трампу не можна почати ефективну контратаку на демократів, не витягнувши на світ всі непривабливі справи України і особисто Порошенко під час виборчої кампанії в США, а також в ході «розслідування» Мюллера. У цей момент українці і злили йому всю таємницю про діяльність на Україні Пола Манафорта – керівника виборчої кампанії Трампа. Саме завдяки інформації, отриманої від українців, був засуджений на реальний термін Манафорт і побічно скомпрометований президент США.
Якийсь час Трамп був змушений терпіти все витівки Порошенко, його образливі минулого коментарі в свою адресу і вихваляння Хілларі Клінтон. А також закривати очі на пряме втручання українського посольства у хід виборчої кампанії. Довелося навіть кілька разів фотографуватися з Порошенком. Правда, кажуть, того за це довелося чимало заплатити. Але все одно дуже принизливо.
За інформацією німецького видання Heise, американська адміністрація спочатку намагалася укласти з Україною якусь угоду з метою врятувати Манафорта. Про це свідчило те обставина, що “на початку травня українська генпрокуратура закрила чотири справи проти Манафорта, а всього за кілька днів до цього Пентагон вирішив передати Україні 210 ракет “Джавелин” (Javelin) і 35 пускових систем. Це стало першою поставкою летального зброї після повалення уряду в 2014 році».
Домовитися начебто домовилися, але Порошенко раптом трохи пізніше взяв і передав Мюллеру весь «негатив» на Манафорта.
Як можна мати справу з такими людьми?!
Трамп не забув всіх своїх принижень. Про це свідчить те, що ФБР почало кримінальне провадження за фактом втручання України у вибори 2016 року, про що повідомив позбавлений українського громадянства екс-депутат Верховної Ради Андрій Артеменко. З його свідчень випливає, що Київ неабияк замішаний у цій справі.
Одна справа, коли всі знали про це втручання, але робили вигляд, що нічого не сталося. Але тепер це з якихось невизначених знань перетворилося на конкретні свідчення, дані Артеменко під присягою в рамках офіційного розслідування спецпрокурора про втручання Росії у вибори в США. І не просто свідчення. А підтверджені відповідними документами, у тому числі і про корупційні справи не тільки українського президента, але і його найближчого оточення.
В результаті Порошенко стає перед дуже складним вибором: неможливо залишитися в Україні, тому що в остаточному підсумку розтерзають або націоналісти, або доведені до відчаю прості громадяни.
Неможливою для постійного проживання надається і досить комфортабельна вілла в Іспанії.
Виїзд туди буде означати його видачу судовим органам США з подальшим розміщенням в американській в’язниці.
А оскільки факт втручання в президентські вибори особливо і доводити не треба сидіти Петру Олексійовичу довгі роки. З урахуванням віку та відомих хвороб висновок може стати довічним. Іншим воно бути не може, оскільки на антиросійській хвилі факт втручання іноземної держави в президентські вибори звели в ранг одного з найстрашніших кримінальних злочинів, де на рівні державного тероризму або серійного вбивства.
Одне втішає – Порошенко зможе у в’язниці остаточно вилікуватися від прогресуючого алкоголізму.
Сам Трамп, щоб уникнути нових звинувачень, може бути, і був би готовий спустити все на гальмах, але цього не дають зробити демократи. Вони продовжують розкручувати доповідь Мюллера з метою знайти там якщо не які-небудь докази зв’язків Трампа з Росією, то хоча б натяк на його спроби перешкодити розслідуванню.
Тут очевидні не тільки гірка образа на те, що у них вирвали «очевидну перемогу» на виборах, але і намір заздалегідь розкрутити антитрамповскую кампанію, щоб зірвати переобрання нинішнього президента в 2020 році.
Передвиборна кампанія в США, можна сказати, вже почалася.
При такому розкладі Трампу нічого не залишається робити, як самому перейти в активний наступ проти демократів. І тут вже не до долі України. І тим більше не до Порошенко, який перетворився на предмет одноразового використання. До нього й доторкнутися-то противно і республіканцям (з цілком зрозумілих причин), і демократам, які побоюються, як би надмірне, але марне старанність Порошенко в минулій передвиборній кампанії не обернулося серйозними збитками в майбутньому.
Використали і викинули. Все в традиціях американської зовнішньої політики.
А боротися Трампу є за що. І це не просто влада, яку він явно не вміє використовувати (на відміну від того ж Порошенка) в особистих цілях. Кажуть навіть, що його особистий статок з моменту вступу у виборчу кампанію і за роки президентства істотно скоротилася.
А мова йде про боротьбу двох протилежних ліній або підходів до зовнішньої та внутрішньої політики. У спрощеному вигляді їх можна представити як протиборство між глобалізмом і націоналізмом.
При всій зовнішній екстравагантності і «непередбачуваності» поведінки Трампа за час перебування при владі він вже достатньо проявив свої переконання та особисті якості.
Міжнародна політика в його розумінні ґрунтується головним чином на необхідності отримання для США конкретних вигод економічного порядку. Для Трампа не існує таких понять, як права людини і влада закону, за винятком тих випадків, коли це може чинити політичний тиск на опонентів для отримання тих самих економічних вигод (Іран, країни Латинської Америки, так і європейські держави).
На чільне місце він ставить економічні (розглядаючи їх в якості першорядних політичних) завдань і виявляє готовність пожертвувати заради досягнення поставлених цілей принципами багатостороннього співробітництва з традиційними союзниками. Це своєрідна суміш націоналізму, ігнорування вікових норм міжнародного права при відмові від ідей глобалізму, правила якого поставили США у вельми невигідне становище з економічної точки зору.
У ході попередньої виборчої кампанії Трамп спирався на десятки мільйонів жителів старих промислових областей, постраждалих від деіндустріалізації, яка настала в результаті масового виведення капіталів в азіатські країни. За Трампа проголосували багато представників середнього класу, нічого не виграли від глобалізації.
За їх голоси він має намір боротися і на наступних президентських виборах.
Розслідування Мюллера, незважаючи на те, що не виявило факту співпраці Трампа з Росією, не зупинить демократів. Можна очікувати, що ними в хід будуть пущені нові надумані звинувачення, наклепи і наклеп. У провину йому можуть поставити, насамперед, негативне ставлення до НАТО, симпатії до Путіна, недостатність заходів економічного тиску на Росію, корупцію в Білому домі і т. п.
В ситуації Трамп уже вибрав жорстку лінію наступу. Для початку він звільнився від всіх найближчих співробітників, які намагалися коригувати його лінію, не погоджуватися з деякими її аспектами і т. п.
Нова команда (Помпео, Болтон) не отримала права коригувати лінію Трампа, а повинна лише точно виконувати отримані інструкції.
Якщо проаналізувати їх публічні висловлювання, маючи на увазі, що за ними на 100% варто лінія президента, стає не по собі… особливо в тому, що стосується питань міжнародного права, прав людини, зовнішньої політики і оборони.
Втішає лише одне: з такою ж завзятістю й безкомпромісністю Трамп обрушується на своїх внутрішніх опонентів. Він звинуватив їх ні багато ні мало в спробі скасувати результати голосування і «незаконно» претендувати на владу. «Полювання на відьом в Росії була планом тих, хто програв вибори, щоб спробувати незаконно захопити владу, підставивши невинних американців – багато з них постраждали від ретельно продуманого обману», – заявив Трамп, виступаючи на мітингу в штаті Мічиган.
Він прямо звинуватив голову комітету з розвідки (Палата представників Конгресу США) Адама Шиффа в тому, що той свідомо поширив неправдиву інформацію про російський слід. Трамп вважає, що той повинен бути звільнений. «Він знав, що це брехня, і тому в якомусь сенсі його вчинок можна назвати злочином».
Результати розслідування Мюллера дали Трампу певну перепочинок у боротьбі з демократами. Але вона може виявитися короткочасним.
І проблема для президента починає виникати на його «поле»: економіка йде на спад, у всякому разі з осені минулого року припинила свій швидкий ріст. Причин цього кілька: спроби скоротити бюджетні витрати з метою зниження внутрішнього боргу; зниження ефекту податкових стимулів; торгові війни, розпочаті Трампом з Китаєм, Європою і таким донедавна вірним союзником, як Канада. Все перераховане в рівній мірі негативно впливає не тільки на економіки цих країн, але і на положення в самих Сполучених Штатах.
Якщо ці тенденції не зупинити, то в США можна чекати зростання безробіття і подальшої стагнації економіки. Не кращі умови для початку передвиборчої кампанії! А головне, це може стати початком серйозної економічної кризи в світі (деякі експерти не виключають навіть початку громадянської війни в США).
Вельми суттєвим козирем у картковій колоді Трампа в боротьбі з демократами може виявитися підтримка з боку дуже потужного ізраїльського лобі.
Деякі міжнародні оглядачі впевнені, що тільки завдяки підтримці ізраїльського лобі Трампу вдалося відбитися від імпічменту і атак глибинного держави, звести до гучного пшику дворічну діяльність спецпрокурора Мюллера і вивести з активної гри Хілларі Клінтон.
В якості подяки Трамп в порушення всіх резолюцій ООН по Єрусалиму 6 грудня 2017 року визнала Єрусалим столицею Ізраїлю і переніс туди посольство США.
Розуміючи, що доведеться скористатися підтримкою ізраїльського лобі, Трамп давно запланував і включив в міжнародну частину своєї передвиборної програми визнання Єрусалиму ізраїльської столицею.
Крім цього, за вказівкою президента Пентагон заявив про «тимчасове розгортання» в Ізраїлі системи протиракетної оборони THAAD. Це була із захопленням сприйнята прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху.
Як зазначають ізраїльські військові, особливості THAAD дозволяють інтегрувати її в ізраїльські системи ППО, що істотно підсилює обороноздатність ізраїльської армії і дозволяє моделювати різні сценарії».
І, нарешті, самим останнім подарунком Трампа Ізраїлю стало підписання ним 25 березня ц. р. Декларації про визнання окупованих Голанських висот частиною Держави Ізраїль.
Трамп розумів, що в світі подібні кроки будуть сприйняті вкрай негативно.
Врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту неможливе без звільнення всіх окупованих Ізраїлем територій, заявив на це президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі на відкритті саміту Ліги арабських держав (ЛАД). Цей процес, за словами політика, має бути здійснено у відповідності з резолюціями ООН.
Трампа за цей крок засудили всі арабські країни. Однак після того, як США «розпечатали» свої нафтові і газові родовища, інтерес до Близького Сходу у них помітно ослаб.
Але мова йде не тільки про реакції арабського світу.
«Британія вважає Голанські висоти окупованій Ізраїлем території. Силова анексія території заборонено міжнародним правом. Ми не визнали ізраїльську анексію 1981 року і не міняли нашу позицію», – йдеться в заяві офіційного представника МЗС Великобританії.
Влада Росії, Німеччини, Франції, Туреччини відзначили, що подібна позиція суперечить нормам міжнародного права.
ЄС не визнає суверенітету Ізраїлю над територіями, окупованими їм у 1967 році. Про це у вітальній промові на відкритті саміту Ліги арабських держав заявила глава європейської дипломатії Федеріка Могерини. Вона зазначила, що Європейський союз «виступає проти рішення США, визнав право Ізраїлю на сирійські Голанські висоти».
Схожа реакція у світі була і на перенесення американського посольства з Тель-Авіва до Єрусалиму.
Трамп ж веде себе так, ніби й не було ніякої негативної реакції в світі, демонструючи, що вона його абсолютно не цікавить.
Отака великодержавна нахабство!
Пройшли ті часи, коли більшість союзників США могло мовчки проковтнути подібні дії з «союзницьких» міркувань.
Ні політичне хамство, ні нові мита, ні санкції вже не зупиняють колишніх європейських союзників. Вони починають бунтувати, хоч і не завжди відкрито.
Європейські країни поки ще не готові прямо скасувати антиросійські санкції, але керівництво США не могло не помітити, з якою демонстративної теплотою в ЄС зовсім недавно брали Сі Цзіньпіна.
Трамп своїми діями штовхає європейців в економічні обійми Китаю, який наполегливо просуває в бік Європи потужну транспортну інфраструктуру, що пролягає в основному через російську територію.
Як довго ще вдасться Трампу ігнорувати міжнародне право, роблячи ставку на великодержавний націоналізм?
Може бути, до наступних президентських виборів, оскільки опора на націоналізм і грубу силу ще нікого в історії не призвела до перемоги, принаймні у довгостроковій перспективі.
Сергій Кузнєцов
Thanks!
Our editors are notified.