На старті парламентської кампанії: «Слуга народу» отримає більшість, а Зеленський – немає

Оголошення Володимиром Зеленським позачергових парламентських виборів викликало питання у спостерігачів – як можна йти на вибори, фактично не маючи партії? Однак Зеленський – видатний популіст (або маніпулятор – як подивитися) і з цієї точки зору він все робить правильно.

Він просто слід суспільному запиту, обриси якого видно в результатах соціологічного дослідження, проведеного 16-21 травня серед 2000 жителів України.

Суспільний запит

Саме по собі обрання Володимира Зеленського стало можливим завдяки бажання суспільства змінити політичну еліту. І цей запит нікуди не подівся.

За даними дослідження 87% опитаних вважають, що країні потрібні радикальні зміни. Це найвищий показник за той час, коли група «Рейтинг» задає таке питання. У листопаді 2017 року, коли він був вперше був включений в опитувальник, за радикальні зміни виступали 65%. Відповідно, кількість тих, хто боїться змін (лише б не було гірше) скоротилася вдвічі – з 11 до 5%. Майже втричі, з 16 до 6% зменшилась кількість тих, хто хоче повернутися в минуле.

За рахунок чого відбулося таке зростання не дуже зрозуміло. Швидше за все, люди просто приєднуються до більшості. Тим більше, що кадрові передумови вже відбулися – рішучий ривок, за даними «Рейтингу», стався саме на початку цього року між січнем і квітнем. У зв’язку з цим, до речі, кумедний момент – серед виборців, які у другому турі голосували за Петра Порошенка, 76% – теж за радикальні зміни. Це, звичайно, менше, ніж серед прихильників Зеленського (там взагалі 92%), але все одно – абсолютна більшість.

Природним проявом установки на зміни стала і справді масова підтримка дострокового розпуску парламенту. Його підтримують 72% опитаних (причому повністю – 59%). Проти – лише 18%.

Цілком природно, що найбільше прихильників перевиборів на півдні країни (92%), а найбільше противників – на заході (24%). Ці показники добре корелюють з електоральним вибором. За перевибори 84% тих, хто голосував за Зеленського та 91% потенційних прихильників «Слуги народу», проти – 50% виборців Порошенко і 60% – БПП.

Загалом, настрій суспільства зрозумілий, але я б відзначив те обставина, що прагнення до змін стосується, переважно, кадрової сфери і, почасти, питань війни і миру (це видно з даних інших досліджень). Це той самий випадок, коли, перефразовуючи відомий анекдот, перестановка ліжок і зміна персоналу не робить з публічного будинку академію наук.

Партійні рейтинги

Згідно з даними опитування, проходять в новий склад Ради п’ять партій і ще один партійний проект – на межі. Якщо би Рада ухвалила пропозиції президента, могло бути вісім.

На першому місці – «Слуга народу», з результатом 44% (від числа активних виборців). Поки що партія демонструє позитивну динаміку – минуле дослідження, проведене тижнем раніше, давало 40%, а березневе – 25%. Але є і дуже суттєві ризики.

По-перше, зараз популярність партії пов’язана тільки з ім’ям президента, ближче до виборів список буде наповнюватися новими людьми – досить несподіваними. Кадровий склад вплине на популярність партії сказати важко. Найбільш ймовірно, що ніяк – виборці рідко звертають увагу на особливості списку за межами перших п’яти місць.

По-друге, час проведення виборів для партії, що спирається на електорат Південного Сходу неоптимальне – в липні відпускний сезон, електоральна активність на сході низька, зате на Заході значна частина трудових мігрантів будинку. Цей момент може змістити результат на кілька відсотків.

По-третє, у Зеленського немає кадрів, які могли б забезпечити перемогу також і в мажоритарному сегменті. Правда, охочих підтримати провідну партію буде чимало, в тому числі – і з числа вчорашніх БППшников.

На другому місці – «Опозиційна платформа» з 10,5%. Це приблизно середній показник, ніякої динаміки немає, що, загалом, і зрозуміло – ОП є одним з лідерів з антирейтингом (за неї не збирається голосувати чверть виборців).

На третьому місці – БПП з приблизно 9% голосів. До виборів партію Порошенко підтримували 15% активних виборців, але буде падіння тривати далі, ми не знаємо.

На четвертому місці – «Батьківщина» з 7%. Результат виглядає цілком пристойно, але якщо подивитися на ситуацію в динаміці, то перед нами відбувається трагедія, а може і катастрофа. За даними березневого дослідження за партію збиралися голосувати 18% активних виборців, які в першому турі Тимошенко отримала 13%, за даними тижневої давності рейтинг партії становив 9%. Якщо тенденція продовжиться, то «Батьківщина» може і не набрати 5%. Коли закінчиться падіння і як його можна зупинити – поки незрозуміло.

За «Силу і честь» Ігоря Смешка збираються голосувати 5% виборців. Сам Смешко в першому турі отримав 6%. Чи є у цього рейтингу хоч якесь наповнення, як і раніше, незрозуміло, хоча певна історія у партії все ж є.

Впритул до лідерів примикає проект Святослава Вакарчука (не він відбирає голоси у Тимошенко?), з результатом менше 5%.

3% бар’єр беруть Радикальна партія і «Опозиційний блок» (зрозуміло, чому опозиціонери прагнуть до об’єднання). Інші, включаючи партії Гриценка і Гройсмана, УДАР, «Свобода» і «Самопоміч», перспектив не мають. Проект Кернеса і Труханового в анкеті не фігурував. Покладена в його основу партія «Відродження» має рейтинг менше 0,5%, але це ні про що не говорить.

Склад парламенту

Соціологія дає наочне уявлення про те, чому Зеленський домігся проведення дострокових парламентських виборів і домагався запровадження пропорційної системи.

Елементарний перерахунок показує, що, навіть при встановленні 3% бар’єру і 8-ми парламентських партіях, «Слуга народу» отримує більше половини місць у парламенті і формує однопартійну більшість, чого в історії України ще не було (якщо не вважати Ради першого скликання з її легендарної «групою 239»).

При 5% бар’єрі успіх партії ще більш переконливий, але всю красу ламає мажоритарна складова. Однак, як показує досвід, відносна більшість мажоритарників автоматично переорієнтується на президента. Якщо ж з ними працювати, то більшість легко стає абсолютним.

На завершення слід зазначити, що більшість у новій Раді може отримати партія «Слуга народу», але от сам слуга народу Володимир Зеленський більшості не отримає – у нього немає для цього кадрів, немає механізму відбору своїх прихильників і часу їх готувати. Так що вигодоодержувачами будуть ті гравці, які отримають доступ до формування списку. Це, насамперед, Ігор Коломойський і посольство США.